Тема 4. Класифікація та особливості застосування методів науково-педагогічного дослідження у галузі музично-педагогічної освіти

Тема 4. Класифікація та особливості застосування методів науково-педагогічного дослідження у галузі музично-педагогічної освіти

План 1. Система методичного понятійного апарату у музично-педагогічному дослідженні. 2. Використання теоретичних методів дослідження у музичній педагогіці 3. Специфіка застосування емпіричних методів у музично-педагогічному дослідженні. 4. Різновиди експерименту у музично- педагогічному дослідженні

1. Система методичного понятійного апарату у музично-педагогічному дослідженні.

Специфіка наукової діяльності у будь-якій галузі в значній мірі визначається методичним понятійним апаратом. Так, категорія «метод» (від грецької metodos) у широкому розумінні слова - це «шлях до чогось», шлях дослідження, шлях пізнання, теорія, вчення,свідомий спосіб досягнення певного результату, здійснення певної діяльності, вирішення певних задач. Він виступає як сукупність певних правил, прийомів, способів, норм пізнання і дії. Він є системою приписів, принципів, вимог, що орієнтують суб’єкта у вирішенні конкретних наукових завдань. Тобто, метод — це інструмент для вирішення головного завдання науки — відкриття об’єктивних законів дійсності. Метод визначає необхідність і місце застосування індукції й дедукції, аналізу і синтезу,абстракції, формалізації, моделювання, порівняння теоретичних та експериментальних досліджень. Поняття «методологія» включає також і розуміння типу раціонально-рефлексивної свідомості, спрямованого на вивчення, удосконалення і конструювання методів. Тобто, поняття «методологія» має два основних значення: по-перше, це система певних правил, принципів і операцій, що застосовуються у тій чи іншій сфері діяльності (в науці, політиці, мистецтві тощо); по-друге, це — вчення про цю систему, загальна теорія метода. Існують методологічні уявлення і концепції різного ступеня розробленості і конструктивності, різного рівня і широти охоплення (методологія на рівні філософської рефлексії, загальнонаукова методологія і методологія науки міждисциплінарного рівня, методологія окремих наук). Будь-яке наукове дослідження має враховувати вимоги загальної методології. Конкретна методологія, а відтак і методи ґрунтується на законах конкретних наук, особливостях пізнання окремих явищ. Вона зумовлена й пов’язана з принципами і законами конкретних наук, із спеціальними методами дослідження. Методика — це фіксована сукупність прийомів практичної діяль- ності, що призводить до заздалегідь визначеного результату. У на- уковому пізнанні методика відіграє значну роль в емпіричних дослі- дженнях (спостереженні та експерименті). На відміну від методу у завдання методики не входить теоретичне обґрунтування отримано- го результату, вона концентрується на технічній стороні експеримен- ту і на регламентації дій дослідника. Хоча в сучасних умовах, коли обладнання і техніка експерименту ускладнились, велике значення набуває копіткий опис методичного боку досліджень. Розмаїття видів людської діяльності зумовлює розмаїття спектрів методів, що можуть бути класифіковані за різними основами (крите- ріями), наприклад, методи природничих і методи гуманітарних наук, якісні і кількісні методи тощо. Отже, в сучасній науці склалася багаторів- нева концепція методології знання, згідно якої методи наукового піз- нання за ступенем загальності і сфери дії можуть бути поділені на три основні групи: філософські методи загальнонаукові методи та частковонаукові методи. У науково-педагогічному дослідженні застосовуються три типи методів: теретичні, емпіричні, математико-статистичні. Слід зауважити, що науково- дослідницькі методи, особливо теоретичного класу - це мисленнєві операції. Найбільш загальним є розрізнення мислення на логічне та образне. Вони обидва оперують зазначеними процедурами, але предмети цих операцій різни: поняття у логічному мисленні, образи - у художньо-творчому мисленні. Відповідно до змісту завдань розрізняють також мислення на технічне, наукове, художнє. Технічне мислення спрямоване на розв’язання різних технічних завдань, наукове мислення спрямоване на розв’язання теоретичних наукових завдань, художнє мислення виявляється у виконанні завдань художнього зображення особливостей дійсності, зокрема людей, їх життя, суспільних і виробничих відносин. Для творчих досягнень у науці важливі усі види мислення. Інколи саме образне мислення стає передумовою розкриття нової наукової теорії або наукового закону. Згадаємо відомий приклад виникнення закону Ньютона з ідеї-образу предмету, що падає. Інколи буває навпаки: музичний твір стає предметом наукового аналізу та переводиться в іншу, науково-технічну мову знаків, символів, кодів. Прикладом може бути формула фуги, або задачі з гармонії з використанням цифрових позначень, які на погляд нефахівця нічого не мають спільного з музикою. В основі мислення лежать мисленнєві дії та розумові операції, що складаються з таких процесів, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення. Вони взаємозв’язані та існують як система операцій. Порівняння визначає подібні і відмінні ознаки, властивості певних об’єктів. Все у світі пізнається не інакше, як через порівняння. Аналіз - розумове розчленування об'єктів свідомості, виділення окремих їх частин, елементів, ознак і властивостей. Синтез - розумове об’єднання окремих частин, ознак і властивостей об’єктів у єдине ціле. Аналіз і синтез є протилежними і водночас нерозривно пов’язаними між собою процесами. Аналіз і синтез - протилежні і водночас нерозривно пов'язані між собою, постійно чергуються і переплітаються. Це основні операції мислення. Абстрагування - розумове відокремлення одних ознак і властивостей від інших і від предметів, яким вони притаманні. Абстракція готує основу для широких і ґрунтовних узагальнень. Пізнання являє собою рух думання від конкретного до абстрактного і знову до конкретного. Конкретизація - це перехід від абстрактного до конкретного. Узагальнення - розкриття загальних властивостей і відношень, що існують у реальній дійсності. Від глибини узагальнень залежить і коло передбачень, які може зробити людина. Існують три форми мислення: судження, умовиводи, поняття. Судження - це рух нашого мислення, ототожнення і розрізнення його об’єктів, перехід від одиничного до загального, від конкретного до абстрактного і, навпаки, від події до наслідку, від частини до цілого. Судження - це форма мисленнєвого відображення об’єктивної дійсності. У судженні ми завжди стверджуємо або заперечуємо наявність у певному об’єкті якихось ознак, властивостей, зв’язків з іншими об'єктами. Судження є істинним, якщо воно адекватно відображає зв'язки та взаємовідносини, що існують в об’єктивній дійсності, і перевіряється практично Міркування являє собою низку зв’язаних між собою суджень, спрямованих на те, щоб з'ясувати істинність будь-якої думки, довести її або заперечити, відстояти її у дебатах. Умовиводом називають таку розумову дію або форму мислення, в якій з одного або декількох певним способом пов'язаних суджень, що відображають НІ н ПІНІ відношення предметів чи явищ об’єктивної дійсності, виводиться нове судження. Умовиводи бувають індуктивні, дедуктивні та аналогічні. У навчальному процесі, який ставить за мету розвиненість мислення того, хто навчається, слід націлювати методику роботи на активізацію пізнавальної діяльності, в результаті якої він буде спроможний висловити власне судження, обґрунтувати свої міркування, зробити умовиводи з приводу отриманих знань, нової інформації.

Група теоретичних методів спрямована на роботу з науковими джерелами, концепціями, поняттями, їх визначеннями. Група емпіричних методів застосовується  у дослідницькій експериментальній практиці. Найбільш складним багатоваріативним  методом є експеримент, що передбачає застосування нової перемінної при загальних незмінних. Група математико-статистичних методів дозволяє перевести  якісні показники у кількісні з метою роботи з ними та опрацювання отриманих  результатів дослідження.

У роботі над першим, теоретичним розділом дослідження використовують різноманітні теоретичні методи: аналіз, синтез, класифікація тощо, а також використовують наочні методи моделювання: таблиці, схеми, малюнки ніщо Методи моделювання дозволяють показати властивості досліджуваного феномену як ідеального (не матеріального) об'єкту наочно, певною мірою матеріалізувати його, використовуючи процес символізації.

2.Використання теоретичних методів дослідження у музичній педагогіці Саме на основі розумових процесів мислення у науці розроблений методичний інструментарій дослідження. У теоретичному дослідженні використовують ті методи, які більше відповідають аналітичним розумовим процесам. Це пари методів: індукція, дедукція; аналіз, синтез; порівняння, класифікація; абстрагування, моделювання. Зазначені методи використовуються не лише як суто наукові операції мислення, але й у мистецтві, під час вивчення, дослідження, оцінювання будь-яких мистецьких явищ. У такому контексті коротко охарактеризуємо кожний з них. Індукція. Як метод дослідження індукція сприймається як шлях дослідного вивчення явищ, у ході якого від окремих фактів відбувається перехід до загальних положень. Індуктивне положення використовується, зокрема, при вивченні передового досвіду вчителів. У музикознавстві, наприклад, при аналізі творчого стилю будь-якого композитора, будь-яких форм. Наприклад, при осмисленні та творчо-виконавському процесі над двома-трьома мазурками Ф. Шопена виникає певний індуктивний умовивід щодо їх виконавських особливостей у цілому, що дає перспективу на подальшу творчу роботу. Слід зауважити, що в науковому дослідженні індукція - це шлях усвідомленого умовиводу, в той час як у творчих мистецьких процесах це може бути наслідком набуття певного художнього досвіду, який проявляє себе вже на півсвідомому або інтуїтивному рівні. Дедукція. У широкому значенні слова під дедукцією розуміється будь-який висновок взагалі. У більш специфічному або найбільш уживаному значенні - це доказ або виведення твердження з одного або кількох інших тверджень на основі закону логіки: від загального до одиничного. Дедуктивні системи поділяються на аксіоматичні і конструктивні. Дедукція застосовсується при розповсюдженні загальних педагогічних правил на окремі, одиничні або специфічні. У мистецькій освіті дедуктивний метод використовується частіше за все як перенесення усталених, визначених стереотипів щодо виконання або сприйняття твору певного стилю, наприклад, існуючі правила та норми роботи над поліфонією, що скажімо застосовуються в традиціях певної фортепіанної школи. Аналіз - синтез: розкладання і поєднання. Логічний аналіз полягає в уявному розчленуванні на складові частини досліджуваного об'єкту, що дозволяє визначити його структуру. Наприклад, такі види музичного аналізу як гармонійний, динамічний, фактурний, аплікатурний та інші. Синтез - процес об’єднання в одне ціле частин, властивостей, ставлень, що виділилися за допомогою аналізу. Наприклад, визначення музичної форми через синтезування частин та інше. У наукових дослідженнях аналіз і синтез - основні методи теоретичного розмірковування щодо відображення досліджуваних явищ у науковій літературі. Аналіз дозволяє визначити структуру явища, взаємозв’язків його компонентів, фактори впливу на його становлення. Синтез дає можливість побудувати цілісне уявлення про предмет дослідження, зробити концептуальні висновки. Ці два методи в мистецькій освіті мають велике значення, оскільки забезпечують творчу інтерпретацію образу. Лише на підґрунті глибокого аналізу та синтезованих тузагальнень здійснюється принцип «герменевтичного кола» - принцип розуміння тексту на основі діалектики частки та цілого. Цей процес здійснюється по етапах: від цілісного сприйняття та первісного враження, емоційного реагування через аналітичну роботу, що здійснює образне мислення сумісно з аналітичними операційними процедурами до нового синтезованого уявлення щодо образу твору як об’єкту художнього пізнання. Абстрагування - уявне відвернення від ряду властивостей предметів і відношень між ними і виділення будь-яких властивостей відношення. Цей метод пов'язаний з аналізом і синтезом. Існує два види абстракції - узагальнююча й ізолююча. Найпоширеніший випадок абстрагування - ідеалізація. Наприклад, при виконанні музичного твору або при його сприйнятті рекомендується виділити, прослухати розвиток будь-якої теми, виявити можливу «приховану поліфонію» та інше. Інколи слід абстрагуватися від чогось важливого, наприклад, в засобах виразності художнього образу, та піти за неявним, вторинним, додатковим, що «живе своїм життям» . І лише розкриття цього може стати чинником цікавої творчої знахідки, нової думки, нового нестандартного виразу. Це стосується не лише художньо-творчих процесів, але й науково-пізнавальних, пошукових. У науково-теоретичних дослідженнях це використовується під час вирішення завдання більш докладного з’ясування сутності будь-якого елементу системи, виокремлено від її цілісності. Наприклад, досліджується на теоретичному рівні феномен художнього інтересу, якій у своїй основі містить такий компонент, як потреба. На певному етапі дослідник абстрагується від інтересу як цілісного утворення, та з’ясовує сутність потреби як психологічного феномену. Порівняння - зіставлення об’єкту з метою виявлення рис тотожності або рис відмінності між ними. Порівняння - передумова узагальнення У музиці часто порівнюються особливості твору будь-якої теми у різних частинах, порівнюються різні редакції, різні трактування виконання того чи іншого твору. Інший приклад - порівняння та співставлення розкриття одного образу засобами різних видів мистецтва або різними митцями тощо. Можна також порівнювати стилі. У таких випадках метод може бути використаний як засіб розвитку мислення, а також як засіб діагностування мислення та операційних навичок у галузі мистецтва. Слід підкреслити, що при порівнянні необхідно враховувати деякі положення логіки: порівнювати тільки однопорядкові педагогічні явища; порівняння об’єктів або понять проводити тільки за існуючими спільними ознаками.

В мистецькій освіті порівняння є дуже важливим методом, якій використовують з метою виявлення художньо-розумових навичок та мислення у цілому, а також як ефективний метод художнього розвитку, формування культури особистості.Отже, аналіз, синтез, порівняння - методи, що широко застосовуються в педагогіки мистецтва. Вони є методами науково-теоретичного пізнання, але мають свої можливості і в художньо-творчих та педагогічних процесах щодо пізнання мистецтва. Особливого значення вони набувають при використанні міжпредметних зв'язків. Класифікація - розподіл предметів у взаємозв'язані групи за існуючими ознаками. Використовуються у педагогічному досліджені для виявлення окремих рівнів, груп, типів. Прикладом класифікації різних понять і явищ у галузі художньої освіти і виховання може слугувати класифікація видів музичної діяльності, розроблена А. Сохором, а саме: пасивні, напівактивні і активні форми; класифікаційна зорієнтованість модульної технології навчання (за Г.Падалкою), що передбачає наступні класифікаційні орієнтири: стилевідповідні засади навчання; жанрові ознаки вибору навчального матеріалу; етапність у формуванні художніх умінь студентів. У науковому теоретичному дослідженні класифікуються точки зору науковців стосовно визначення ключового поняття, його структури тощо. Класифікувати також можна за певними ознаками, які визначає дослідник у результаті попереднього аналізу теоретичних даних, визначаючі також спільності та розбіжності. Моделювання - відтворення характеристики деякого об'єкту на іншому об'єкті, що спеціально створений для вивчення. У процесі навчання, особливо з метою контролю, широко застосовується і вірогідна модель навчання, а також форма відображення дійсності, і пізнавальний метод, необхідний для упорядкування накопичених знань і подальшого їх розвитку. Структурна модель науки - форма системної організації наукових знань, належить до ідеальних моделей. Суттєвою її ознакою є ієрархічність. Використовується у педагогічному прогнозуванні, теоретичному передбаченні. Різновидом моделювання може виступати уявний експеримент. Теоретичні моделі можуть містити елементи компонентної структури досліджуваного феномену, фактори впливу на них. У педагогічних дослідженнях з методики мистецького навчання часто використовують моделі організаційно-методичної системи, яка відображає етапи формування певної якості або компетенцій, педагогічні умови, методи тощо .

3. Специфіка застосування емпіричних методів у музично-педагогічному дослідженні. Процес дослідження обраної теми студентом-магістрантом, що вивчає мистецько-педагогічні явища передбачає дві однаково важливі складові, які мають місце у кваліфікаційній роботі: теоретичну та практичну. Після теоретико-аналітичної роботи здійснюється експериментально- дослідницька, що передбачає застосування саме емпіричних методів дослідження. До емпіричних методів музично-педагогічного дослідження на рівні магістерського дослідження відносяться методи збору інформації, група методів опитування, експеримент.

До найбільш важливих у експериментально-дослідницькій роботі методів віднесемо: Аналіз літературних джерел, що будучи першим кроком у вивченні досліджуваної проблематики передбачає, ознайомлення з науковими працями, де окреслено проблематику, дотичну до обраною магістрантом теми дослідження. Саме на основі аналізу літературних джерел результатів та сформульованих висновків теоретичного дослідження відбувається подальше визначення ключових понять дослідження та будується структурно-компонентна модель того феномену, який досліджується, визначаються фактори впливу на його розвиток тощо. Після ж теоретично-аналітичної роботи здійснюється дослідницько-експериментальна, яка потребує емпіричних методів дослідження. Вивчення та аналіз педагогічного досвіду передбачає порівняння практики викладання на основі різноманітних як традиційних, так й інноваційних підходів. Наприклад, крізь призму використання вчителями новітніх технологій, реалізації принципу інтеграції мистецтв на уроках музики тощо. У вивчені й узагальнені педагогічного досвіду важливо виділити різні дослідницькі завдання, яким служить цей метод: виявлення існуючого рівня досліджуваного феномену, вивчення ефективності і доступності наукових рекомендацій, дослідження інноваційних ознак у педагогічному досвіді. Проективні методи вивчають результати творчих завдань. До них відносяться: конструктивні, що передбачають виконане студентом або учнем власне творче завдання та його пояснення; додаткові, що передбачають творче доповнення незавершеного завдання (завершення мелодії, твору, оповідання тощо); експресивні, що передбачають активні творчі дії: інсценізацію пісні, створення сюжету гри тощо; рольові, що передбачають безпосередню участь в ігровій ситуації, в творчому заході, проекті тощо. Спостереження. Основними завданнями такого методу є: визначення умов, у яких протікає спостереження; опис педагогічного явища, що спостерігається; установлення причинно-наслідкових зв’язків і відношень між явищами і умовами їх протікання на основі наукового аналізу. Спостереженню передує програма, яка включає об'єкт, поставлення мети, складання плану спостереження. Необхідно виділити провідні ознаки, за якими групуються окремі види методу спостереження: за обсягом (проблемні і тематичні); за програмою (розвідувальні й основні); за стилем (включені і невключені); за обізнаністю (відкритий і прихований); за часом (безперервні і дискретні). Усі перелічені методи характеризуються певним впливом суб’єктивного ставлення дослідника до інтерпретації отриманих даних. Однак, якщо спостереження проводиться за чітко розробленими критеріями, за розробленою шкалою оцінок, то вплив суб’єктивного фактору може бути знижений до мінімуму.

Наступну групу складають методи опитування: бесіда, інтерв’ю, анкетування. Ця група методів дозволяє вивчати мотивації поведінки, думки, наміри, оцінки, відношення учнів або студентів. їх поєднує те, що інформацію дослідник отримує у безпосередньому спілкуванні з респондентом. Це методи вербально-комунікативної якості. Опитування - метод спілкування інтерв’юера з респондентом з метою отримати відповіді на спеціально сформульовані питання. Бесіда - цілеспрямована розмова двох або більшої кількості співрозмовників на пропоновану дослідником тему для обговорення. Створюється план бесіди, намічаються можливі варіанти тематики бесіди, на випадок, якщо у ході її буде змінено основний змістовний напрямок. Бесіда передбачає створення довірливих стосунків між її учасниками. Лише за такою умовою висловлювання будуть відвертими. Інтерв'ю - метод, що запозичений з соціології. Він відрізняється від бесіди чітким плануванням тих питань, з якими інтерв'юер має звернутися до респондента. У педагогічному дослідженні інтерв’ю частіше використовують для таких респондентів, як вчителі, незалежні судді, викладачі ВНЗ, учасники експертних груп та інші. Питальник складається з урахуванням тих завдань, які поставлені у дослідженні. У процесі інтерв'ю дослідник не має права спонукати досліджуваного на будь-яку думку, нав'язувати свої міркування тощо. Анкетування – це метод, що також запозичений з соціології. Анкетування класифікується за такими ознаками, за обсягом (суцільне і вибіркове); за способами спілкування (особисте і заочне); за процедурою (групове та індивідуальне); за способами вручення (поштове і роздавальне). Ця класифікація стосується зовнішніх факторів анкетування. Існує і класифікація внутрішніх факторів: за змістом (питання про факти свідомості, про факти поведінки і про особистість респондента); за формою (відкриті питання і закриті, прямі і побічні); за функцією (основні і неосновні). При складанні анкет важливо враховувати вік опитуваних та формулювати питання у доступній формі. Також необхідно звертати увагу на зміст питань, які мають бути цікавими тим, для кого призначені, викликати бажання відповідати на них, у той самий час питання повинні відображати сутність проблеми, що вас цікавить. Важливим моментом для дослідження є створення відповідей на запитання, так званого «віяла відповідей», які передбачають розподіл відповідей за рівнем оцінювання і можуть бути стандартизовані в такий спосіб, що відноситься до семантичного диференціалу: «дуже задоволений», «задоволений», «байдужий», «не задоволений»; або простіший варіант: «так», «іноді», «ні». Слід звернути увагу, що застосування анкет передбачає, що реципієнт надає відповіді відверто. На це можна розраховувати, якщо анкета анонімна. У музичній педагогіці застосовуються й звукові анкети, які спрямовані на вирішення завдань різного спрямування. Звукова анкета може бути застосована і як творче завдання з метою визначення образних уявлень студентів або школярів. Для дослідження різних аспектів фахової підготовки студентів та сформованості у них певних якостей застосовують психологічні тести в залежності від мети дослідження. Найбільш часто використовують тести, опитувальники та методики, що належать до напрямку психології особистості (методика «Ціннісні орієнтації» М.Рокича, тест «Який твій творчій потенціал», тест «Розуміння мови міміки», шкала оцінювання значущості емоцій (Б.Додонов), метод «Незавершене речення» тощо. Тестування. Незважаючи на психологічну сутність і природу походження цього методу, він знаходить широке застосування як у соціології, так і в педагогіці. У педагогічному дослідженні використовувати проективні тести не можна, якщо їх проводить непрофесійний психолог. Частіше використовують модифіковані тести, або тестові завдання. В останньому випадку використовують лише технологію тестів. Цей метод може використовуватися і в музичній педагогіці. Основною функцією тесту є констатуюча функція. Однак, є тести, наприклад, тест репертуарної решітки, який може виконувати формуючу функцію, адже робота з цим тестом передбачає організацію самоаналізу і самооцінку особистості. У процесі дослідження можуть бути використані також тестові завдання. Це спеціальні процедури, які мають ознаки тесту, оцінюються за спеціально розробленою шкалою й допомагають досліднику визначити уподобання, пріоритети, нахили, ціннісні орієнтації особистості. Експертна оцінка. У науці цей метод ще має назву методу рейтингів. Цей метод передбачає залучення експертів, які і здійснюють оцінювання на основі логіко-інтуїтивного аналізу з використанням порівняльної оцінки фактів. Експерти мають бути компетентними у певній галузі знань.

4. Різновиди експерименту у педагогічному дослідженні Експеримент - це основний метод дослідження, він має свою структуру, певні різновиди, що залежать від мети дослідження. Саме в експерименті застосовуються методи емпіричного пізнання. Педагогічний експеримент здійснюється з метою отримання нових знань, які ще не відображені у науковій літературі, а відображують об’єктивно-існуючі фактори. Характерною рисою експерименту є заплановане втручання дослідника у явища, що вивчаються. Експеримент характеризується впровадженням однієї змінної при решті незмінних. Основний принцип експериментального методу полягає у зміні (вилучені або доданні) однієї з педагогічних умов, методу, засобу при інших незмінних, що ставить досліджуваних у такій ракурс для дослідника, в якому він краще може отримати нову інформацію Отже експеримент проводиться у спеціально створених умовах. Іншим правилом проведення педагогічного експерименту є його планування. Варто знати існуючі класифікації експерименту: експерименти розрізняються за цілями дослідження - констатувальний діагностичний, контрольний; формувальний: перетворювальний. За умовами проведення - природний і лабораторний; за способом комплектування груп: експериментальні заняття та дослідницькі завдання; за обізнаністю досліджуваних: відкритий і закритий, за логічною схемою доказів (послідовний і паралельний). У музично-педагогічному магістерському дослідженні, як правило, використовують констатувальний та формувальний експерименти. Констатувальний експеримент здійснюється з метою визначення рівня оформованості досліджуваного феномену, а формувальний - дозволяє перевірити ефективність запропонованих педагогічних умов, технологій, методів або інших засобів, які підвищують рівень сформованості досліджуваного феномену. Констатувальний експеримент ще має назву педагогічної діагностики. Він вивчає педагогічні явища в їх реальних умовах існування, без втручання експериментальної перемінної. У дослідженні може бути застосовано і пілотажний метод, тобто пілотажне дослідження як попередній пробний експеримент. Він відрізняється пошуково-пізнавальним характером, більшою кількістю досліджуваних, географією дослідження. На цьому етапі дослідник визначає загальний стан проблеми на практиці, а не за аналізом літературних джерел. Проводяться бесіди з викладачами, учнями, батьками, здійснюються спостереження, робляться висновки щодо факторів впливу, найбільш доцільних методів тощо. Пошуковий експеримент носить характер розвідки, яка дозволяє добути попередню інформацію. Існує також пошуковий експеримент, що проводиться, коли дослідник ще не знає факторів впливу та проводить їх розвідку для одержання попередньої інформації. У педагогіці мистецтва експеримент планується не лише за класифікацією відповідно до мети дослідження, вибором методів діагностування або формулювання (перетворення), але й за художньо-ілюстративним матеріалом, який дослідник буде використовувати. Справа в тому, що мистецтво саме по собі має розвиваючу, навіть діагностичну функцію. Якщо, наприклад мета дослідження: визначення художнього смаку, або кругозору, художнього світогляду, дослідник має застосувати достатньо широкий круг допоміжного матеріалу різних стилів, жанрів, напрямків мистецтва.

Запитання для перевірки знань:

1. Дайте визначення поняттям « методологія» та «методика», що для них є загальним і особливим?

2. Розкрийте особливості методичного понятійного апарату музично-педагогічного дослідження.

3. Назвіть теоретичні методи дослідження у музичній педагогіці

4. Розкрийте специфіку застосування емпіричних методів у музично-педагогічному дослідженні.

5. Окресліть різновиди експерименту у музично- педагогічному дослідженні

Завдання для практичних занять:

1. Обґрунтувати вибір теоретичних методів власного дослідження

2. Розкрити коло використовуваних емпіричних методів у дослідженні

Рекомендована література:

1. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: навчально-методичний посібник для викладачів, аспірантів, студентів магістратури. – К.: Кондор, 2008. – 272 с. 2. Ковальчук В. В. Основи наукових досліджень. Навчальний посібник / Л М Моїсєєв, О М Яцій. - Одеса: ПНЦ АПН України - ПДПУ їм К. Д. Ушинського, 2001. -218 с. 3. Михеев В. И. Моделирование и методы теории измерений в педагогике / В. И. Михеев. - М.: Высшая школа, 1987. - 200 с. 4. Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання митецьких дисциплін). - K.: Освіта України, 2008. - 274 с. 5. Пилипчук M. І. Основи наукових досліджень. Підручник / M. І Пилипчук, А. С. Григор'єв, В. В. Шостак. - Київ.: Знання, 2007. - 270 с. 6. Растригіна А.М. Науково-дослідницька діяльність майбутніх фахівців-музикантів в освітньому просторі ВНЗ //Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Тенденції розвитку вищої освіти в Україні: європейський вектор» - Ялта -2011 – 0.5 д.а. 7. Рудницька О. П. Основи педагогічних досліджень / О. П. Рудницька, Г. Болгарський, Т. Ю. Свистєльнікова. - Київ, 1998. - 143 с. 8. Хагер Н. Этапы формирования моделей / Н. Хагер // Эксперимент. Модель. Теория [Под ред. Г. Герца]. - М.-Берлин, 1982. - С. 128-142. 9. Яблонский А. И. Математические модели в исследовании науки / А. И. Яблонский. - М., 1986. - 352 с.

Повернутися на сторінку Навчальний курс "Методологія музично-педагогічних досліджень"