Творчість Горація: літературна спадщина; новаторство поета; популяризація поезії Горація в Європі 2014-2015

заголовок 1	заголовок 2
рядок 1, комірка 1	рядок 1, комірка 2
рядок 2, комірка 1	рядок 2, комірка 2
рядок 3, комірка 1	рядок 3, комірка 2
рядок 4, комірка 1	рядок 4, комірка 2
рядок 5, комірка 1	рядок 5, комірка 2
рядок 6, комірка 1	рядок 6, комірка 2
рядок 7, комірка 1	рядок 7, комірка 2
рядок 8, комірка 1	рядок 8, комірка 2
рядок 9, комірка 1	рядок 9, комірка 2
рядок 10, комірка 1	рядок 10, комірка 2
рядок 11, комірка 1	рядок 11, комірка 2

Горацій

Квінт Горацій Флакк (лат. Quintus Horatius Flaccus; 8 грудня 65 до н. е.—27 листопада 8 до н. е.) — поет «золотого віку» римської літератури, разом з Вергілієм і Овідієм, один з найуславленіших авторів у всій світовій літературі. У переліку найвидатніших поетів золотої доби римської літератури, у перших його рядках, фігурує ім'я Квінта Горація Флакка; автора багатьох гімнів, сатир, еподів, послань і звісно ж, од, на долю яких випала найбільша слава. Ознайомившись із цими творами, не виникає сумнівів, що вони належать перу гідного спадкоємця таких геніїв давньогрецької поезії, як Алкей, Сапфо, Анакреонт. До речі, свої вірші Горацій писав строфами, винахідниками яких були саме ці еллінські митці (сапфічна строфа, архілохова, асклепіадова...)

Теми творів

Кохання, задачі поезії, буття людини, природа, сільське життя — це головні теми творів великого римського поета, який писав свої вірші з особливим мелодизмом, ліризмом, наділяв їх ніжною благозвучністю й м'якістю. Особливо варто відзначити оду «До Мельпомени», присвячену музі драми й трагедії, музі театру. Із глибокою пошаною та любов'ю склав поет цей вірш, який став своєрідною рисою, проведеною Горацієм на певному етапі своєї творчості. В оді римський митець дякує музі Мельпомені, якій, за його ж словами, завдячує своїм визнанням і повагою до себе. Їй же адресовано жартівливий, повний тепла докір: «на кого в час народження впаде твій погляд дружній, тому не буде милим ані кулачний бій, ані кінські змагання» — жодна з традиційних чоловічих розваг не буде так цікавити й збурювати, як дивовижна краса природи й бажання увіковічнити її у своїх віршах. Іншою з найвідоміших у Горація є ода «До Маілія Торквата», яка проносить у нашій уяві картини змін зими весною, останню — спекотним літом. Зелень трав і буйність вітру, шум річок, танці німф — на такому тлі слова поета про час, який викрадає наші блаженні дні, не здаються гіркими. Легкий, мов тінь дима, смуток і туга охоплюють читача, але поряд із цим ми бачимо в описах пор року й річного циклу алюзію на наше життя, що так само прекрасно, як і природа навколо нас. Роки людського буття увібрали в себе льодянисту красу снігу, буйність весни й пристрасть літа, мудрість і золото осені, із щедрими дарами якої нестрашно знов зустріти зиму, під сніговою ковдрою якої до нас прийде відпочинок. Але не варто також і забувати про те, що життя не вічне. Наявність цієї думки в нашій свідомості допоможе нам не лише достойно зустріти свій кінець, але повно й максимально насичено проживати свої дні. Критики й літературознавці часто розходяться в поглядах на ті чи інші речі, але на тому, що творчість Горація, дивовижного майстра вірша, творця поезії розуму, блискучої та гармонічної, — одна з вершин римської літератури, зійшлися всі.

Новаторство поета

Горацій був і новатором. Він започаткував традицію повчання поетичного мистецтва (послання «До Пізонів») і підбиття поетами підсумку свого творчого життя (ода «До Мельпомени», яку часто називають просто «Пам'ятником»). Особливо уславився останній твір. Слова Горація «Звів я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка, вищий од пірамід царських, простоїть він...» викликали, без перебільшення, усесвітнє відлуння. їх нагадують рядки і англійця Вільяма Шекспіра («Державців монументи мармурові переживе могутній мій рядок...»), і росіянина Олександра Пушкіна («Япамятник себе воздвиг нерукотворний...»), і українця Максима Рильського («Я пам'ятник собі поставив нетривалий не з міді гордої, не з мармурових брил...»). Горацій обрав чіткий і вишуканий класичний стиль, спираючись на творчість давньогрецьких поетів: Архілоха, Алкея, Сапфо. Особливо двох останніх, які писали на мелодійному еолійському діалекті. Тож не дивно, що, підбиваючи підсумок свого творчого життя, Горацій особливо підкреслював те, що зумів піднести римську поезію до рівня еллінської, яку до того вважали неперевершеною («...вперше скласти зумів по-італійському еолійські пісні...») і перед якою схилялися римляни. Звичайно, з огляду на художню довершеність еллінської літератури, це було величним творчим звершенням. Горацій і справді «смерті весь не скорився». В Україні його твори вивчалися в братських школах. Цікаво, що герой повісті М. Гоголя Тарас Бульба, перевіряючи, чого навчили в Києві його синів, згадує саме Горація, «що латинські вірші писав». Пам'ять про римського поета пережила віки й житиме, поки й віку.

Твори

(35 до н. е.) Sermonum liber primus або Сатири I

(30 до н. е.) Epodes (Еподи)

(30 до н. е.) Sermonum liber secundus або Сатири II

(23 до н. е.) Carminum liber primus або Оди I

(23 до н. е.) Carminum liber secundus або Оди II

(23 до н. е.) Carminum liber tertius або Оди III

(20 до н. е.) Epistularum liber primus (Послання)

(18 до н. е.) Ars Poetica, Поетичне мистецтво або Послання до Пісонів

(17 до н. е.) Carmen Saeculare або Пісня вікового свята

(14 до н. е.) Epistularum liber secundus (Послання)

(13 до н. е.) Carminum liber quartus або Оди IV

Висновки

Отже, Горацій не тільки пише сатири, починаючи з 30 року Горацій з перервами пише ліричні вірші, оди. Своїми творами він увічнив себе в пам'яті нащадків. Він сам говорить:

Я, знак безсмертя собі спорудив

Понад пірамід і міцніше міді.

Що бурхливий Аквілон зігріти не може,

Ні безліч століть, ні едка старовину

Не зовсім я помру, але смерть залишить

Велику частину мою, як життя помер ...

Заслуга Горація-сатирика в тому, що він перший в римській літературі свідомо пов'язав жанр сатири з теорією смішного. Взявшись за жанр сатири, Горацій враховував не тільки літературні смаки сучасного йому римського суспільства, але такі і його духовні проблеми і цікаві, він зробив сатиру жанром, цілком співзвучним естетичним запитам свого часу. Але, слід зазначити, що його твори, теми, мети, взяті ним в основу, актуальні і в наші дні. Горацій дуже скоро зробився шкільним автором. Його твори багато читали, вивчали коментували. Йому наслідували римські сатирики Персий і Ювенал. В середні віки в ньому цінували поета-мораліста, автора «Сатир» і «Послань». В епоху Відродження перевагу віддавали Горацію-лірику. Його поезія надихала Петрарку і Аріосто. Погляди Горація на поезію знайшли відображення в «Поетичному мистецтві» Буало. Особливо часто зверталися до Горація російські поети. Горацианской мотиви зустрічаються у Кантеміра, Ломоносова, Державіна, Пушкіна, Дельвіга, Тютчева, А. Майкова ... Крім того воістину спадщиною є видатний пам'ятник античної класичної естетики «Наука про поезію», узагальнив роздуми автора про шляхи розвитку поезії і весь його поетичний досвід, принесла Горацію заслужену славу теоретика римського класицизму. Як ми бачимо, існує внутрішня єдність між Горацієм-людиною і Горацієм-поетом.

Використані джерела

[1]Квінт Горáцій Флакк «До Мельпомени», «До Манлія Торквата»

[2]Горацій

[3]Творчість Горація — одна з вершин римської літератури