Сучасне мультимедійне обладнання(Сухацька)
Мультимедійне обладнання дає можливість зображення на екрані дисплея супроводжувати звуком (музика, дикторська мова тощо). Мультимедійне обладнання включає: - звукові плати, які розміщуються в системному блоці; - обладнання СD-RОМ; - звукові динаміки. Мультимедійні комп'ютери особливо привабливі для навчання. В поєднанні з гіпертекстовою та гіпермедійною формою навчальної інформації навчальний процес стає наочним і ефективним. Для реалізації режиму мультимедіа необхідно мати комп'ютер моделі не нижче 486 з оперативною пам'яттю не менше ніж 8 Мбайт. Ширший комплект мультимедійного обладнання включає відеокамери, відеомагнітофони тощо. Зображення з відеокамери може безпосередньо вводитися в пам'ять комп'ютера, а потім виводитися на екран дисплея.Сучасні комп'ютери широко застосовують для відтворення мультимедіа (лат. multurn + medium). Під цим терміном розуміють поєднання різних форм подання інформації (текстової, графічної, аудіо- і відеоформ) в одному об'єкті-контейнері. Термін «мультимедіа» також часто використовують для позначення носіїв даних, що дають змогу зберігати значні обсяги інформації та забезпечують швидкий доступ до неї. Першими носіями такого типу були компакт-диски. CD-R — компакт-диск з постійною пам'яттю, призначений для зберігання й читання значних об'ємів інформації (700-800 Мбайт). Він містить комп'ютерну інформацію, яка зчитується дисководом, підключеним до ПК. CD-R диски з'явилися в 1985 р. на ринку і є віддрукованою з пластмаси 4,72-дюймовою (діаметр 120 мм, товщина 1,2 мм) круглою пластиною. На один CD-ROM можна вмістити 150 тис. сторінок тексту, що відповідає 17 Бібліям. Місткість такого диска за такого малого розміру еквівалентна місткості близько 500 тридюймових дискет. CD-RW — компакт-диск, для якого передбачена можливість повторного запису інформації. DVD диски:У міру вдосконалення технології створення CD і приводів, а також появи нових технологій в області високоякісного цифрового відео привело до потреби збільшення ємності оптичних носіїв інформації. До початку 1995 р. кілька конкуруючих фірм-виробників запропонували свої стандарти зі збільшеною ємністю CD, зокрема, був запропонований формат Super Density (SD). Щоб уникнути різноманіття (а часто й несумісності) стандартів, у вересні 1995 р. фірма Sony разом із вісьмома іншими фірмами запропонувала новий універсальний формат запису даних на CD DVD (Digital Versatile Disk). Цей формат одержав активну підтримку серед провідних світових електронних компаній, тому що DVD задовольняє вимоги до відтворення відеозображень, а також до зберігання даних.Іноді диски формату DVD ототожнюють із Digital Video Disks (цифровими відеодисками), однак вони нетотожні, тому що перші с попередниками дисків нового універсального стандарту.Використання формату DVD дозволяє наблизити якість відеозображення для побутових програвачів до якості студійної TV-продукції.Після прийняття угоди про застосування єдиного стандарту DVD з'явилися нові проблеми, пов'язані з інтересами різних кіностудій. Вони зажадали додаткових гарантій того, що кінофільми, призначені для одного ринку, будуть недоступні для інших. У результаті світ був поділений на шість зон, у яких застосовуються різні регіональні коди й диски.Такий штучний розподіл світу є ще одним джерелом неприємностей для користувачів. Так, апаратура, придбана, наприклад, у США (зона 1) або в країнах колишнього СРСР (зона 5), не зможе відтворити DVD-диск, призначений для країн Європи.Відповідно до прийнятого стандарту, DVD-диск є однобічним і може містити до 4,7 Гбайт інформації. Як і CD, диск формату DVD має діаметр 120 мм. У накопичувачі нового стандарту робоча довжина хвилі випромінювання лазера знижена з 0,78 до 0,63-0,65 мкм (видимий діапазон хвиль), що забезпечило можливість зменшення розмірів штрихів запису практично у два рази, а відстань між доріжками запису — з 1,6 до 0,74 мкм.Кожен DVD-диск складається із двох дисків товщиною по 0,6 мм, щільно з'єднаних один з одним.Специфікація DVD спочатку розроблялася для однобічного одношарового диска, потім з'явилася конструкція двошарового диска ємністю 8,5 Гбайт.Наступним кроком у розвитку технології DVD з'явилося створення двосторонніх дисків, як одношарових, так і двошарових, прй цьому ємність дисків доведена до 9,4 й 17 Гбайт відповідно, а час їхнього відтворення — 4,5 й 8 год.Розрізняють два види DVD — дисків:DVD-R, DVD-RW. У 1990-х роках мультимедійними називали комп'ютери, оснащені пристроями для читання компакт-дисків зі збереженою на них аудіо- та відеоінформацією. Зараз мультимедійною системою вважають комп'ютер, що має всі пристрої, необхідні для отримання, обробки та відтворення аудіо- та відеоданих.Такими пристроями є: мікрофон, цифрова відеокамера, цифровий фотоапарат, веб-камера, проектор, інтерактивна дошка тощо. Поняття мультимедії містить в собі: 1.Мультимедійні документи. Це файли, що містять звукові та відео дані, анімаційну графіку. Наприклад, song.mp3, animation.swf, movie.avi. 2.Мультимедійне програмне забезпечення. Це програми, що призначені для створення або відтворення мультимедійних документів. Наприклад, Adobe Flash – для створення анімацій, Media Player, Win Amp, Quick Time – програвачі для музики та відео. 3.Мультимедійне апаратне забезпечення. Це обладнання, що призначене для створення або відтворення мультимедійних документів. Наприклад, мікрофон, колонки. Мультимедійних пристроїв на сьогодні є багато, але існує базовий мультимедійний комплект, який має бути встановлено на комп’ютері користувача:звукова плата, колонки/навушники. Звукова плата (звуковий адаптер, аудіоадаптер)[ред.]
Звукова плата
Звукова плата – це зазвичай, внутрішній пристрій, що призначений для відтворення та запису звуку. Пристрій буває або у вигляді окремої плати, що вставляється у внутрішній слот материнської плати (PCI чи PCI Express) або у вигляді мікросхеми, що вже міститься на материнській платі (інтегрована звукова плата). Основними складовими є аналого-цифровий та цифро-аналоговий перетворювачі для перетворення неперервного (аналогового) звукового сигналу у цифровий двійковий код. Основні характеристики звукових плат: 1.Частота квантування. Під час записування звуку (наприклад, з мікрофону) відбувається квантування вхідного сигналу по рівнях. Тобто в певні проміжки часу відбувається вимірювання числового значення звуку. Чим частіше робиться вимірювання (частота дискретизації), тим точнішим буде цифрове наближення до аналогового сигналу. Сучасні звукові плати мають частоту квантування 48-192 кГц. 2.Розрядність звукової карти (вказують у бітах) Показує на скільки градацій поділяється максимальна величина звукового сигналу. Розраховується за формулою 1/2n , де n - кількість біт. Чим більше біт, тим на більшу кількість градацій поділяється сигнал, і відповідно точнішим є числове значення сигналу. Наприклад, 8-розрядна звукова плата вимірює сигнал з точністю 1/28=1/256 від максимальної величини сигналу. Сучасні звукові плати мають розрядність від 16 до 24 розрядів. Звукова плата має свої внутрішні (наприклад, для CD чи DVD накопичувачів) та зовнішні роз’єми, що виведені на задню (деякі і на передню) стінку системного блоку. 3.Роз'єми звукової плати Лінійний вихід (OUT). Сигнал надходить на колонки/навушники чи підсилювачі. Лінійний вхід (IN). Використовується для під’єднання джерела аудіо сигналу - мікрофону, магнітофону чи програвача. Роз'єм для колонок або навушників (SPK). За його відсутності, використовується лінійний вихід. Роз'єм для мікрофона (MIC). У порівнянні з лінійним входом має більшу чутливість. За його відсутності, використовується лінійний вхід.MIDI-порт/Game ігровий порт. До цього роз’єму можна під’єднати MIDI-клавіатуру або джойстик. 4.Стандарти звукових плати У зв’язку з бурхливим розвитком звукових плат, єдиного стандарту на них немає. Більшість розробників програмного та апаратного забезпечення орієнтуються на сумісність із платою Sound Blaster. Практично, всі сучасні звукові плати відтворюють стереозвук від 2 до 20 джерел звуку і більше. Більшість звукових плат підтримують 3D звук, і це є вимогою сучасності, без неї не буде успіху на ринку, навіть при самих високих інших характеристиках. Ціни на звукові плати напряму залежать від її якості, ціна варіюється від 10 до 300 дол. Колонки/навушники[ред.]
Комп’ютерні акустичні системи використовуються в складі комп’ютера від початку розвитку мультимедії. Вони під’єднуються до зовнішнього роз’єму звукової плати – роз’єму для колонок або лінійного виходу. На деяких колонках є виходи на навушники і мікрофон. Комп’ютерні акустичні системи бувають: 1.Пасивними. Містять набір динаміків та роздільних фільтрів. 2.Активними. Містять в собі підсилювач потужності і зазвичай, під’єднуються до окремого блоку живлення, який продається у комплекті з колонками. Всі сучасні акустичні системи є активними. Важливими характеристиками акустичних систем є: 1.Діапазон частот. Зазвичай, в межах від 20 Гц до 20 кГц. Це доволі широкий діапазон, і для його відтворення потрібно кілька динаміків. 2.Число динаміків. Кожен динамік відтворює свій вузький діапазон частот. 3.Потужність. Складає від 2 до 180 Вт. 4.Ціна. Залежить від якості і коливається від 15 до 300 дол. Замість колонок можна використовувати навушники. Роз'єм для навушників є у багатьох колонках або на задній панелі системного блоку. Популярними на сьогодні є колонки/навушники з просторовим звуком. Мікрофон[ред.] За допомогою мікрофону можна записати звуковий фрагмент і зберегти його як файл. Зазвичай, мікрофон використовують для спілкування в Інтернеті засобами ІР-телефонії. Мікрофон не є базовим мультимедійним пристроєм, тому перед покупкою варто дізнатися про сумісність мікрофону із встановленою звуковою платою.Мікрофон під’єднується до відповідного роз’єму звукової плати або до лінійного входу. У більшості мікрофонів є вимикач для вимикання вихідного сигналу (замість від’єднання від звукової плати). MIDI-клавіатура (Musical Instruments Digital Interface)[ред.] Окрім відтворення або записування звуку, звукові плати спроможні його генерувати. Це робиться за допомогою вбудованого у карту синтезатору та MIDI-клавіатури, що під’єднується до MIDI-порту.MIDI-клавіатура зовні схожа на музичний синтезатор, але містить у собі лише блоки обробки натиснень клавіш, де реєструються сила, динаміка і тривалість натиснень. Всі решта операцій по обробці та генерації звуку виконує синтезуючий блок, що міститься на звуковій платі. Джойстик[ред.] Джойстики є маніпуляторами, що забезпечують пересування екранного об’єкту у всіх напрямках.На сьогодні розроблено багато моделей ігрових маніпуляторів, що призначені для певних ситуацій і адекватно відбивають поведінку керуючого пристрою. Джойстик вибирається згідно вимог користувача. Існують джойстики для ігор, що імітують політ літака або водіння автомобілю. Можуть мати пульт керування, руль та педаль.Джойстики під’єднуються до Game ігрового порту звукової плати, але зараз популярності набувають пристрої, що під’єднуються до порту USB. FM та TV тюнери[ред.] Це пристрої, що дозволяють користувачу прослуховувати радіо чи телепередачі за допомогою комп’ютера.Тюнери випускаються у двох виконаннях: 1.Внутрішня плата, що вставляється у слот на материнській платі. 2.Окремий пристрій, що під’єднується до порту USB. Радіотюнер[ред.] Скачанные файлы.радиотюнер.jpg
Містить мікросхему з FM-приймачем, що працює в зоні ультракоротких хвиль. Звук передається в аналоговій формі. Радіотюнер містить роз’єми для під’єднання антени та аудіо виходи: 1.Зовнішній – для колонок/навушників. 2.Внутрішній – для під’єднання до звукової карти. Внутрішні тюнери є дешевшими, але відтворення звуку в них є гіршим. Телетюнер[ред.] Телетюнери є складнішими від радіотюнерів, бо додатково потрібне перетворення телесигналу у цифрову форму для показу на екрані монітору. Для цього в тюнері присутній аналого-цифровий перетворювач.У внутрішніх тюнерах якість зображення є гіршою, бо великий вплив на пристрій мають електромагнітні поля власне системного блоку.На сьогодні популярними є гібридні пристрої, що містять у собі і теле і радіо можливості.Ціни на внутрішні пристрої є порядку 40-60 дол., на зовнішні 50-100 дол. Висновки[ред.] Отже,мультимедіа знаходить своє застосування в різних областях, включаючи рекламу, мистецтво, освіту, індустрію розваг, техніку, медицину, математику, бізнес, наукові дослідження і просторово-часові програми. Також до мультимедійного комп'ютера мають бути підключені принаймні звукові колонки та мікрофон, а його відеокарта повинна мати відеопам'ять значного обсягу та швидкий графічний процесор. Для відтворення мультимедіа застосовують також спеціальне обладнання, зокрема мультимедійні проектори, які можуть проектувати на екрані не лише відео, а й комп'ютерні зображення, та інтерактивні електронні дошки.Хоча така дошка має вигляд звичайної білої дошки, все, що записується на її поверхні, миттєво з'являється на екрані комп'ютера. Електронну дошку можна використовувати як інтерактивний монітор — у такому разі вона перетворюється на великий сенсорний екран, команди на якому можна вибирати дотиком пальців руки.
