Субкультура емо

Емо (скорочення від «емоційний») — стиль музики, що виник в середині 80-х років із Хардкор-панку. Під час існування дуже змінився і урізноманітнився, розділившись, в свою чергу, на піджанри. Характерними ознаками емо-стилю є надривний вокал від крику до плачу і стогону.

В залежності від напрямку, музика може бути мелодійною і повільною з вклиненням жорстких гітарних рифів або жорсткою і динамічною, аж до «стіни шуму». Майже всі пісні носять глибокий лірично-романтичний характер. Також цей термін використовується для опису слухачів цієї музики. Термін з'явився у середині 1980-х рр.

Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BC%D0%BE

Емо — міфічні істоти, що за легендою можуть захникати та вбити когось своїми сльозами. Найвидатнішим емо був Гітлер, який вигадав емо-чьолку.

«М’ясо емо виявилося гідним у їжу, а з яєць витоплюють харчове масло.» ~ Вікіпедія про емо

За однією з версій, термін начебто зародився в Фідонеті, коли один из фідошників помилково обізвав свого співбесідника-нитика «ЧМО», але промахнувся при натиску пальця на клавіатуру, в результаті чого вийшло «ЕМО». За іншою версією, емо — це нащадки австралійських страусів.

Ще одна версія каже, що емо — найближчі родичі гопів і так само, як вони, пішли від короткошерстної червонодупої макаки.

Можливо, емо — незаконнонароджені діти Сотони.

Як вважають деякі орнітологи, підвид сформувався в результаті гіпертрофованої реакції переляка деяких особин. При частих ударах об твердий ґрунт при спробі сховати голову, в психіці занадто емоційних птиць виникали незворотні зміни. Це призводило до погіршення їх плачевного стану. У спробах отримати душевну рівновагу ему збиралися в групи, які поступово виділялися від основної популяції (т.з. психологічна ізоляція).

За думкою більшості вчених довга чьолка сучасних емо не що інше, як елемент морфологічної адаптації для захисту очей від пилу та часток ґрунту в ті моменти, коли особина ховає в нього голову.

Непрямим доказом походження емо від ему є відсутність статевого диморфізму в самців та у самок — особливісь, характерна для їх австралійських предків.

Мають схильність до надмірного виділення з очей солонуватої рідини — у цьому емо допомогає розповідь про суїцид собаки Ему-му, всі екземпляри якої містять сльозогінний газ.

Дівчина-емо. Фото: ALFREDO ESTRELLA/AFP/Getty Images Читайте також: Дива світу: Борободур (фото) Тайна Перуанського метеорита Сектознавець із Росії розповів українцям, у що віритиСучасні готи не мають жодного стосунку до тих східно-германських племен, що захопили на початку 3 століття чорноморські землі від Дону до Дунаю. До тих готів, які одним своїм існуванням порушували почуття соціальної стабільності в громадян Римської імперії. Втім, їх сучасні тезки, як і представники спорідненої їм субкультури емо, викликають схожі почуття в МВС.

Готами сьогодні називають себе представники «готичної» субкультури. Чіткого визначення Готики не існує, але якщо звернутися до асоціативного ряду, то її можна визначити як нудьгу за темним середньовіччям, коли в підвалах проводилися чорні меси, в соборах засідала свята інквізиція, на головних і не дуже площах спалювали гностиків, а нічними вулицями розгулювали чаклуни та вампіри. Принаймні, так виглядає історія з точки зору готів. Їх завжди можна легко впізнати за чорним одягом, вибіленим пудрою обличчям і чорною косметикою, якою для надання собі найбільшої схожості із живими мерцями однаково користуються представники обох статей.

Емо (скор. від «емоційний») сповідують подібну любов до чорного кольору, що не є дивним, оскільки емо та готи мають спільних предків – чорних панків («панк» – від англ. «punk» – безсмак, нісенітниця, гнилля). В колах «звичайних» панків чорні виділялися прихильністю до цього кольору в одязі та зачісці. Характерною ознакою емо, крім чорного одягу з атрибутикою смерті – малюнками кісток, черепів, кажанів, крім пірсингу на обличчі, наприклад у вигляді кликів під нижньою губою, є обов'язковою присутність в гардеробі чого-небудь рожевого, що показує високу чутливість. Такі собі діти Тьми з плюшевими іграшками.

Головний сенс існування емо вбачають в емоційних переживаннях. І чим вони сильніші, тим краще. Причому позитивні або негативні не має значення. Депресією справжній емо насолоджується не менше, ніж радістю, тільки з тією різницею, що радість звичайно явище не довговічне, а депресію можна продовжити надовго. Готи в основній своїй масі вважають за краще відчувати життя через негативні емоції. Тобто негативні вони для звичайних людей, а для готів, чиїм улюбленим заняттям є прогулянки кладовищами, найкращий стан – це затяжна депресія. Основне, що відрізняє готів від емо, – це те, що вони тримають свої почуття всередині, а емо спеціально виставляють їх напоказ. Але й тих, й інших об'єднує бажання жити не так як усі. Не хочуть належати до звичайного світу, де головним є кар'єра, успіх і соціальна стабільність. Але, щоб піднятися над звичайними людьми, їм не вистачає духовної сили. Адже духовний ріст неможливий без довгої і важкої роботи над собою. Значно простіше залишити набридливий звичайний світ, опустившись нижче людей, до світу, що живе за законами духів, привидів і всякої потойбічної погані.

Якщо розглянути таке захоплення тьмою з точки зору духовних учень, причому зовсім не важливо, яке ми візьмемо за основу, в цьому питанні християнство, мусульманство, іудаїзм, буддизм, даосизм і всі їхні численні течії одностайні. Якщо людина живе як святий, то в потойбічному світі він святим і буде. А якщо людина свідомо вибирає образ життя нечисті, то вона може стати нею ще за життя. Раніше це називалося одержимістю нечистим духом. Та й посмертне існування таких людей релігія тлумачить цілком однозначно.

З іншого боку, якщо прийняти містичну точку зору на ці дві містичні субкультури, то цілком може бути, що цих людей, яким подобається все темне, страшне і безнадійне готують для роботи (у зв'язку зі значним збільшенням числа клієнтів) у тій конторі, над дверима якої написано: «Полиш надію всяк, хто сюди входить