Сторінка до проекту: "Моє рідне місто або село" Козубенко Кароліни

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук

Проект моє рідне село "Нова Прага"

Герб Нової Праги
Прапор Нової Праги

Нова Прага (до 1822 р. — Петриківка, Мурзинка, Петриківський зимівник) — селище міського типу в Олександрійському районі Кіровоградської області розташоване за 20 кілометрів від Олександрії, за 50 кілометрів від Кіровограда та за 14 км від залізничної станції Пантаївка (на лінії Знам'янка — П'ятихатки)


Історія Нова Прага на триверстовій карті XIX століття За козацьких часів на місці сучасної Нової Праги, на правому березі річки Свинарної на крутій горі знаходилась висока могила, що слугувала сигнальним постом. З неї по долині добре проглядалась територія майже до Чорного лісу, а також на південь і на північний схід.

Перша назва Нової Праги — Петриківка, до того Петриківський зимівник. У першій чверті XVIII століття на правому березі річки Бешки — притоки Інгульця, оселився запорожець Петрик, відомий своїм бунтом проти гетьмана Мазепи і спробами разом із запорожцями в союзі з кримським ханом відділитися від Московії.

Поселення розросталося за рахунок втікачів: тут збиралися ті, хто прагнув волі та землі, або хотів зберегти вірність своїм релігійним переконанням — крім українців, це серби, чорногорці, а також колишні мешканці центральних губерній Росії, які з часом злилися з місцевим населенням.

У 1754-59 й 1761-64 під назвою Мурзинка входила до складу Новослобідського козацького полку.

1822 року Петриківка увійшла до складу аракчеєвських військових поселень і була перейменована у Нову Прагу. Напевно, це пов'язано з тим, що тут тоді розмістився Празький полк, який під час війни з Наполеоном розбив великий загін французького війська. Сталося це під передмістям Варшави — Прагою. У степовій Україні, багато населених пунктів мають у своїх назвах слово «нова», «новий». Новомиргород, Новгородка, Новогеоргіївськ, Новоукраїнка, Новий Стародуб, Нова Каховка.

З чим пов’язана назва нашого селища?
WjKS1Mi1Ycw.jpg

П’ять тисяч років землі краю були заселені племенами трипільців. Потім їх займали кіммерійці, скіфи, сармати. Деякий час край належав до імперії готів, а починаючи з V століття на території краю поширюються поселення слов’янських племен – полян. Київська Русь, Золота Орда – це ті державні утворення, до яких у різні часи, з ІХ до ХVІ століть належали землі краю. На початку ХVІІ століття виникають перші поселення по зручних вибалках, у долинах річок. На жаль, відомості про цей період досить скупі. І все ж від 1600 року є духовний заповіт Тишка Волевича, «обивателя и козака чигиринського», на спадкове володіння своїми ґрунтами на берегах Чутки, Ірклею, Цирульника і хутором на Березівці. У кінці першої половини ХVІІІ століття край стає ареною збройної боротьби між козаками і польсько-шляхетськими військами. Від постійних нападів, кровопролитних битв край стає Диким полем. Особливо постраждали місцеві жителі під час чигиринських походів (1677-1678рр.), оскільки 200-тисячне турецьке військо спустошило край на кілька десятиліть. Щоб полегшити управління Запорізькою Січчю, її землі були поділені на вісім паланок. За часів гетьмана Петра Калнишевського в паланці виникають нові поселення, козацькі господарства - зимівники. Одну з перших згадок про укріплення запорозьких козаків на Олександрійщині знаходимо в «Записках Одеського товариства історії і старожитностей російських» (1850р.). У ній говориться, що ще до поселення сербів запорожці Ус та Петрик заснували тут зимівники, на місцях яких згодом і з’явилися поселення Усівка (нині місто Олександрія) і Петриківка (нині сел. Нова Прага). Цікаве дослідження з історії поселення провів краєзнавець Федір Миколайович Плотнір (газ. „ Єлисавет”.-1992.-20 травня). Він повідомляє, що на правому березі річечки Свинарної на крутій горі стояла висока могила. З неї по долині проглядався простір майже до Чорного лісу, а також далеко було видно на південь за Донський шлях та на північний схід. У наш час могилу ту майже розгорнули бульдозерами. Ось біля того сторожового пункту ранньої осені 1728 р. побудував свою землянку запорізький козак Петрик, заснований ним хутір дістав назву Петриківка. Скоро на цих родючих землях оселилися інші втікачі з Поділля, Придніпров’я, російські старообрядці. З початку першої половини ХУІІІ ст. почалося інтенсивне заселення краю сербами і чорногорцями. Виникає територіально-адміністративне утворення Нова Сербія. Тут розташовуються гусарські та пандурські полки. У 1754 р. в Петриківці розташувався штаб Другої кірасирської дивізії. У 1756 році в Петриківці засновано думу, перетворену пізніше в ратушу, яка з 1817 року підпорядковувалася військовому начальству поселення. У грудні 1821 року посад Петриківка перейменовано в Нову Прагу, яка поступово стає значним торговельним пунктом Півдня України. Населених пунктів з назвою Прага чималенько, особливо в Польщі. Етимологія цього слова – пригороджена місцина (в старопільській та старочеській мовах). Але з доповненням «Нова» наше селище – єдине. Після третього переділу Польщі, а особливо після розгрому армії Наполеона, велика частина сучасної Польщі (включно з її столицею Варшавою) була приєднана до Російської імперії. Коли російські війська переслідували відступаючу армію Наполеона, то один з полків наздогнав у районі східного передмістя Варшави, - що розташоване на низинному правому березі Вісли і носить назву Прага, - великий загін французів і розгромив та полонив його. За військову доблесть він ста носити назву Празький. І коли в нашім краї запроваджувалися військові поселення та вводилися полки російських військ, то цей полк деякий час розміщувався в нашій Петриківці. Це й послужило приводом для перейменування її в Нову Прагу. Станом на 1886 рік у посаді, центрі Новопразької волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 7214 осіб, налічувалось 1266 дворових господарств, існувала православна церква[3].

За історичним описом 1894 р.(рос.):

Новая Прага (Петриковка) — посад Александрийского уезда Херсонской губернии, при речке Бешке. Основан в первой половине XVIII в.; с 1822 г. — военное поселение малороссийского кирасирского полка. Дворов 1372, жителей 8671. Церковь, школа, больница; 5 ярмарок, лесные склады, паровая мельница с оборотом в 100 тыс. руб. Упрощенное городское управление; доходов 12994 руб., расходов 10399 (1893 г.), в том числе на содержание городского управления 2650 руб., на учебная заведения 1041 руб. Городского капитала 2134 руб., долга 1000 руб., мещанского продовольственного капитала 1518 р.

Що відображає символіка нашого селища?

Сучасний герб селища затверджений 8 вересня 2006р. рішенням сесії селищної ради. На золотому полі чорна сигнальна вишка із червоним значком на зеленій хвилястій основі, у якій золотий козацький хрест, вгорі - два червоні перекинуті укорочені вістря. Щит обрамований декоративним картушем та увiнчаний срібною міською короною з трьома вежками. У символіці селища Нової Праги використана атрибутика козаччини, з якою пов’язане виникнення селища та його початкова історія. Колишній запорізький зимівник, за часів Нової Січі – форпост Бугогардівської паланки, Петриківка (першоназва Нової Праги) мала сигнальний пост на Сторожовій могилі, вишка якого є головною фігурою герба селища.

Легенди з історії Нової Праги

У своїй основі ці легенди пов’язані із скарбами, що колись ніби були заховані у нашій місцевості. 1. Ще з дитинства і до наших часів від багатьох людей доводилося чути про річку Бешку. Нібито в сиву давнину була вона судноплавна. І веслове судно, навантажене золотом та іншими дорогоцінностями, під час сильної бурі затонуло. Також кілька разів ніби пропонував уряд Туреччини прочистити за свої кошти русло Бешки, лише щоб Туреччині дісталися всі цінності, здобуті з дна річки. 2. На південній околиці Нової Праги трохи праворуч від шарівської дороги здіймається так звана Висока могила. Свою назву вона виправдовує тим, що в околиці Нової Праги вона є найвищою точкою з геодезичною відміткою 166,0. При великих військових маневрах 1888 року на цій могилі був спостережний пункт російського імператора Олександра ІІІ. Ніби то в могилі зариті багатющі скарби. І в ніч під Новий рік(старого стилю, тобто з 13-го на 14 січня нового стилю) ці скарби показуються людям. Вночі над могилою видно яскраве полум’я. Хто його побачить, має йти до могили і копати на тім місці, де було полум’я. Заволодіє великим багатством, але одна умова – як побачив полум’я і поки дійдеш до нього, не можна жодного разу кліпнути очима. 3. З недавніх пір ми добро совісніше повертаємося до своєї минувшини, до нашої історії. Зокрема, час від часу згадується про дуже багаті скарби гетьмана Полуботка. Ніби кілька бочок золота з України гетьман переправив на зберігання до Англії. Та існує й інша версія цієї легенди – ніби скарби Полуботка в давнину були заховані в Петриківці. Немовби з однієї з висот правобережжя Бешки до річки було прорито підземний хід і нижче дна річки в граніті видовбано печеру, і в ній замуровано скарби.

Кого з талановитих людей Нової Праги, можна занести в «Золоту» книгу Кіровоградщини.

У "золоту" книгу Кіровоградщини я б вписав такі імена моїх односельців:

БУЗАНОВ ІВАН ФЕОКТИСТОВИЧ ( 29.04.1903 р. с.Нова Прага - 10.01.1984 р. м.Кривий Ріг )Учений - фізіолог рослин, лауреат Ленінської премії (1960р.)

МОЗДОЛЕВСЬКА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА вибрала свій шлях у вишиванні квітів.

ПІСКОВА СВІТЛАНА– одна з кращих майстрів декоративно – ужиткового мистецтва області, досконало оволоділа мистецтвом плетіння з соломки.

ПЛОТНІР ФЕДІР МИКОЛАЙОВИЧ ( 1918 – 2011рр. ) Краєзнавець.

ТАТУСЬКО ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА - обрала собі одну із найрідкісніших на сьогодні професій – килимарниці.

ЧЕСТАХІВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ( 1816, с.Петриківка, тепер смт Нова Прага - 1893 ).Відомий український художник.