Створення Реферат 2016 Умови, які сприяють успішному запам'ятанню

Пам'ять

Пам'ять — психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні, наступному відтворенні та забуванні минулого досвіду, дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини. У психології пам'яттю позначають комплекс пізнавальних здібностей і вищих психічних функцій по накопиченню, збереженню та відтворення знань і навичок. Пам'ять в різних формах і видах притаманна всім вищим істотам. Найбільш розвинений рівень пам'яті характерний для людини.

Види пам'яті

Виділяють такі види пам'яті

За методом запам'ятовування

• мимовільна — інформація запам'ятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або роботи з інформацією.
• довільна — цілеспрямоване заучування за допомогою спеціальних прийомів. Ефективність запам'ятовування залежить від прийомів та цілей запам'ятовування.

За характером переважної психічної активності

• рухова — пам'ять на рухи та їх системи;
• емоційна — пам'ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності;
• моторна — пам'ять відбувається коли людина пише;
• образна — пам'ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова;
• словесно-логічна — специфічна людська, запам'ятовується думка у формі понять.

За тривалістю збереження інформації

• сенсорна пам'ять триває 0,2–0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні;
• короткочасна пам'ять забезпечує запам'ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу — від кількох секунд до хвилини;
• довготривала пам'ять — збереження інформації протягом тривалого часу;
• оперативна (короткочасна, безпосередня, робоча) пам'ять — проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданий проміжок часу;
• особистісна пам'ять, яка виявляється у новому виді відтворення - спогадах про події з життя [наприклад, дитини, її успіхи в діяльності, взаємостосунки з дорослими й однолітками];
• експліцитна пам'ять — на зв'язок між об'єктами, подіями тощо.

Похідні види пам'яті

• генетична пам'ять — спадкова пам'ять у ході якої зафіксована програма ембріонального та індивідуального розвитку індивіда;
• біологічна пам'ять — властива всім живим істотам починаючи з одноклітиних, відображає індивідуальний розвиток після народження, адаптація до зовнішнього середовища (черепаха — море; людина — дихання, ковтання, зір);
• психологічна пам'ять — загально психічний процес відображення досвіду людини шляхом засвоєння, та подальшого відтворення (забування) будь-якої інформації.

Процеси пам'яті

• запам'ятовування — це утворення й закріплення тимчасових нервових зв'язків;
• зберігання полягає у ступені збереження обсягу й змісту інформації впродовж тривалого часу;
• відтворення — один з головних процесів пам'яті. Воно є показником міцності запам'ятовування й водночас наслідком цього процесу;
• забування — виявляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, воно стає неможливим і, нарешті, унеможлив­люється впізнання.

Запам’ятовування

Запам’ятовування — один з основних процесів пам’яті. Засадовими стосовно нього є утворення й закріплення тимчасових нервових зв’язків. Чим складніший матеріал, тим складніші тимчасові зв’язки, які утворюють підґрунтя запам’ятовування.

Види запам’ятання

• Мимовільне запам’ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам’ятати. На мимовільне запам’ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість об’єктів. Усе, що емоційно сильно впливає на людину, запам’ятовується нею незалежно від наміру запам’ятати. Мимовільному запам’ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам’ятовується значно легше й утримується у свідомості довше, ніж нецікаве. Мимовільні форми запам’ятовування відбуваються тоді, коли будь-яке явище постає контрастно на загальному тлі. Предмети, що схожі на вже відомі раніше, мимовільно запам’ятовуються легше. Мимовільне запам’ятовування має велике значення в житті людини. Воно сприяє збагаченню її життєвого досвіду. Велику роль мимовільне запам’ятовування відіграє і в навчальній діяльності.
• Довільне запам’ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер; у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам’ятовування.

Умови ефективного мимовільного запам’ятання матеріалу

1. Яскравість, емоційна забарвленість об’єктів. Усе, що емоційно сильно впливає на людину, запам’ятовується нею незалежно від наміру запам’ятати. Наявність інтересу до матеріалу, який засвоюється. Усе, що цікавить людину, запам’ятовується нею значно легше й утримується у свідомості довше, ніж нецікаве.
2. Контрастність матеріалу на загальному фоні.
3. Схожість матеріалу на вже засвоєний раніше.
4. Якщо матеріал входить в зміст основної мети діяльності, він запам’ятовується краще, ніж у тому випадку, коли він включений в умови та способи досягнення цієї мети.
5. Матеріал, який займає місце основної мети в діяльності, запам’ятовується тим краще, чим більш змістовні зв’язки встановлюються в ньому.

Умови успішного довільного запам’ятовування

1. Бадьорий стан нервової системи.
2. Достатня кількість кисню у приміщенні;активність сприймання матеріалу.
3. Залучення якомога більшої кількості аналізаторів до засвоєння матеріалу (зорового, слухового, рухового).
4. Чітка постановка мети запам’ятання (диференціація мнемічних завдань, тобто визначення того, який матеріал яким чином потрібно запам’ятовувати: визначення, правила, теореми запам’ятовувати дослівно; характеристику властивостей певних об’єктів – близько до тексту; конкретні приклади – в загальних рисах).
5. Мотиви, які спонукають до запам’ятання матеріалу (якщо людина усвідомлює, що певний матеріал дуже важливий і значимий для неї, вона буде проявляти значно більшу активність при його запам’ятанні);установка на запам’ятання матеріалу (якщо людина дає собі установку запам’ятати матеріал на тривалий проміжок часу, то цей матеріал набагато міцніше запам’ятовується і значно повільніше забувається).
6. раціональні прийоми смислового запам’ятання матеріалу:
   1. розподіл матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць як опорних пунктів для запам’ятання;
   2. використання порівняння як прийому логічного запам’ятання матеріалу;
   3. складання плану матеріалу, який запам’ятовується;
   4. розуміння матеріалу – необхідна умова його логічного, усвідомленого запам’ятання;
   5. опора логічної роботи над матеріалом на образні зв’язки;
   6. активна розумова робота над матеріалом, його узагальнення, класифікація та систематизація;
   7. чергування запам’ятання матеріалу з його частковим відтворенням, яке виступає у формі переказу самому собі змісту, який запам’ятався.

Етапи запом’ятовування

Процес трансформації короткочасної пам’яті в довготривалу називають консолідацією слідів пам’яті. Крім того, виділяють сенсорну, первинну, вторинну і третинну пам’ять.

• Сенсорна пам’ять (перцептивна) – це сліди від будь-якого зовнішнього впливу на нервову систему, що здійснюється через рецептори
• Первинна пам’ять відповідає короткочасній пам’яті.
• Вторинна і третинна пам’ять відповідають довготривалій пам’яті.

Ознаки	Сенсорна пам’ять	Первинна пам’ять	Вторинна пам’ять	Третинна пам’ять
Ємність	Обмежена об’ємом інформації від рецепторів	Невелика	Дуже велика	Дуже велика
Тривалість	Частки сек.	Декілька сек.	Декілька хв/роки	Все життя
Введення інформації	Автоматично, при сприйнятті	У вигляді слів	Шляхом повторення	Дуже часте повторення
Доступ до інформації	Обмежений	Дуже швидкий	Повільний	Дуже швидкий
Характер інформації	Сенсорна	Словесна	Всі види	Всі види
Механізм забування	Згасає	Нова інформація витискує стару	Накопичення нової інформації	Забування немає