Стаття на тему "Стан видавничої справи в Україні на сучасному етапі" (Токарчук Анна)

Стан видавничої справи в Україні на сучасному етапі

Видавнича справа України за два останні десятиліття зазнала значних змін. Суттєво змінився інформаційний ринок. На додаток до радіо і телебачення все потужнішу роль почав відігравати Інтернет. Видавнича продукція набула функціонального значення і стала товаром. Розвиток галузі відбувається на тлі серйозної конкурентної боротьби, перш за все з іноземним видавничим продуктом. Дедалі гострішими стають економічні проблеми видавничих підприємств. Скоротилися кількісні та знизилися якісні показники випущеної друкованої продукції, зростає собівартість видань, зменшується купівельна спроможність населення, слабшає інтерес до читання. В особливо критичному стані опинилася україномовна література.

Аналіз кількості газет, що видавалися протягом досліджуваного періоду, дає можливість виділити певні характерні періоди. Після ейфорії 1990–1991 рр. кількість видань була достатньо стабільною і до 1996 р. коливалася в межах початкового періоду. 1996–2002 рр. можна назвати часом сталого зростання. 2002 р. відбулося кількісне насичення ринку і зростання зупинилося. А після 2006 р. розпочався зворотній процес – період прогресуючого зменшення кількості газет, викликаний не стільки зменшенням інтересу з боку суспільства, скільки економічними проблемами. В структурі видань стали переважати місцеві газети, але ситуація в районних газетах постійно погіршується, скорочуються наклади. Більшість газет виходить раз на тиждень, левова їх частка існує лише на папері – в реєстраційних документах. Рік у рік знижується інтерес до газет. Сюди додаються проблеми з дистрибуцією, низькою платоспроможністю населення та широким наступом інтернет-технологій. Песимісти пророкують сумну долю газет через наявність на ринку електронних ЗМІ й поширення Інтернет-видань.

Аналіз книговидання за досліджуваний період показує, незважаючи на певні подвижки в окремі роки, загальну стагнацію галузі. З великої кількості видавництв лише 400 більш-менш активно функціонують на національному книжковому ринку. Решта – малопродуктивні: якщо і працюють, то випускають від однієї до кількох назв книжок на рік. Серед основних причин – непродумана і безсистемна державна політика у видавничій сфері. Сюди ще слід додати застарілу матеріально-технічну базу, брак редакційно-видавничого й поліграфічного обладнання вітчизняного виробництва, повільне впровадження у виробництво сучасних технологій, низьку купівельну спроможність населення, руйнацію мережі книготоргівлі, брак у підприємств галузі обігових коштів, зростання цін на основні поліграфічні матеріали та видавничі й поліграфічні послуги. За цих умов для багатьох видавців бізнес дедалі більше стає економічно невигідним. Економічна і культурна політика української влади нічого не змогла протиставити експансії на книжковий ринок російського видавничого бізнесу. Українські книжкові мережі на 80–90 % заповнені готовою продукцією російських видавництв. Вихід вбачається у чіткому врегулюванні питання іноземної участі у видавничій сфері. Закордонні інвестиції в галузь повинні залучатися лише підприємствами, що перебувають під українським контролем. Їхня діяльність не повинна суперечити державній культурній політиці, а навпаки, повинна сприяти розвитку національного книговиробництва.

Питома вага українськомовних видань у загальній кількості випущених книг за перші роки існування Української держави, після падіння 1992 р., мала тенденцію до зростання. Однак протягом останнього десятиріччя є сталі тенденції до зменшення долі україномовних книжок і збільшення частки російськомовних. Про неприродність ситуації говорить лише той факт, що сьогодні на одного жителя в Україні видається лише 0,04 художньої книги українською мовою. Порівнюючи випуск друкованої продукції у перших кварталах 2008 і 2009 рр., ми бачимо незначну різницю. За даними Книжкової палати України, якщо у І-ому кварталі 2009 р. вийшло 10 523 назв книг і брошур накладом 21 412,4 тис. пр., то в 2008р. – 8 949 назв накладом 20 582 тис. пр.

Якщо ж порівнювати кількість видань щодо мовного характеру, то тут ми бачимо суттєво покращення стану україномовних видань на ринку, оскільки українською мовою у 2008 р. вийшло книг та брошур – 6 196 друк.од., а російською – 2 115 накладом 11 655,1, а в 2009 р. укр..м. – 6 975 назв накладом – 112,6; рос. мовою – 2 656 друк.од. накладом – 125,6

Встановлено, що подальший шлях розвитку видавничої сфери можливий за умов значного інвестування як із боку держави, так і приватної сфери. А також, враховуючи те, що видавнича сфера набирає ознак регіональності, необхідно забезпечити додаткове фінансування з боку місцевих органів самоврядування тощо. Показано, що важливим чинником розвитку видавничої сфери в Україні є міжнародна інтеграція на рівні регіонів, громадських організацій при ЮНЕСКО, ООН тощо.

Як висновок можна відмітити, що незважаючи на економічні негаразди, у суспільстві існує стабільно високий попит на добротну українську книгу: навчальну, наукову, пізнавальну, довідкову, художню тощо. За прикладом країн Західної Європи, Україна все більше починає відчувати вплив щорічного ярмаркового буму в книжковій справі. Уже визначилися чотири центри таких виставок-ярмарків - у Києві, Львові, Одесі і Харкові.

Тож маємо надію, що українська книга жила, живе і ще буде довго жити. А головне – буде успішною.