Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Рябець Єлизавета

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук

Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву «Надія»

Вигляд зовні СДЮШОР.jpg

Загальна інформація

Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву «Надія» (СДЮШОР «Надія») — державна обласна спортивна установа-школа для підготовки, виховання і тренування спортсменів, в т.ч. і для участі в спортивних змаганнях, як внутрішніх, так і міжнародних, включно з Олімпійськими іграми.

Історія установи

На початку 1964 року з метою залучення шкільної молоді до занять фізичною культурою і спортом та відволіканням від „вулиці” президія Обласної Ради Союзу спортивних товариств і організацій - так тоді іменувалось облспортуправління, звернулося в обласний комітет,з пропозицію про будівництво в місті Кіровограді дитячої спортивної школи. На той час у місті функціонувала тільки одна ДЮСШ. У тому ж таки 1964 році восени за рахунок місцевого обласного бюджету розпочалося будівництво дитячої спортивної школи.


В 1965 році , в урочистій обстановці було відкрито цей заклад для молоді міста. Першим директором школи був призначений Березан Олександр Петрович. На час відкриття у ДЮСШ функціонувало три спортивні відділення: легкої атлетики, плавання та спортивної гімнастики. В ході будівництва проводилися корективи щодо планування та розміщення приміщень. Так, на 3-му поверсі, де зараз розміщується зала для проведення нарад та музей спортивної слави, мав розташовуватися буфет. На місці нинішнього великого залу спортивної гімнастики спочатку функціонував легкоатлетичний манеж. Замість нинішнього малого гімнастичного залу, повинен був бути ігровий зал. Будівництво велося великими темпами з розрахунку здачі до дня Перемоги 1975 року.

Сдюшор Рябець Єлизавета.jpg


30 грудня 1974 року Державна комісія прийняла спортивну школу, зареєструвала закінчення будівництва спортивної школи з високою відмінною оцінкою. 24 лютого 1975 року в урочистій обстановці відбулося відкриття спортшколи. Це було справжнє міське свято, так як за тридцять повоєнних років жодної спортивної сучасної споруди у місті в експлуатацію не вводилося. На відкритті були присутні всі, хто був причетний до будівництва, а також ветерани спорту на чолі з Змачинським Ю.А.

Перша спеціалізація школи:

- легка атлетика;

- спортивна гімнастика;

- плавання.

Перші тренери:

- Легка атлетика – Новосельцев В., Бадова В.М., Дяченко Л., Михайликова Г.П., Стецюк Л.Д.

- Спортивна гімнастика – Гасман Т.М.

- Плавання – Оришко А.Д., Манько В.В.

У 1987 році за високі досягнення в спортивній школі був наданий статус спеціалізованої дитячої-юнацької школи олімпійського резерву.

23 квітня 1993 року школа зареєстрована як державна СДЮШОР (Спортивна Дитячо-Юнацька Школа Олімпійського Резерву) «Надія».

Досягенння вихованців СДЮШОР "Надія"

Біля витоків вагомих успіхів, які стали прикладом для наслідування, були вихованці відділення плавання. Першою зіркою, підготовленою у стінах школи, був Сергій Пальчиков - вихованець тренера-викладача з плавання, нині заслуженого тренера України та заслуженого працівника фізичної культури та спорту України Володимира Володимировича Манька. У 1982 році він став наймолодшим майстром спорту в Радянському Союзі та першим з вихованців школи членом збірної команди України. У 1986 році Сергій Пальчиков у її складі, виборов звання чемпіона СРСР.

Ще один учень Володимира Манька, Юрій Андрюшин, став справжнім героєм паралімпійського руху. Виступаючи на трьох Паралімпійських іграх поспіль (1996 рік – Атланта, 2000 рік – Сідней, 2004 рік – Афіни), він виборов дві бронзові та одну золоту нагороди. Загалом Юрій Андрюшин брав участь у чотирьох Паралімпіадах, окрім згадуваних – на Іграх у Пекіні 2008р.

Басейн, СДЮШОР.jpg

Не менш вагомі досягнення й у вихованок майстра спорту з плавання, заслуженого тренера України Желтякова Віктора Олександровича. Серед них майстер спорту міжнародного класу, член збірної команди України, чемпіонка України 1997-2002 років, чемпіонка Кадетських ігор 1997 року (Португалія) учасниця чемпіонату світу 1998 року та ХХVІІ Олімпійських ігор 2000 року Інна Нікітіна (перший тренер Табалова Ніна Едуардівна), а також багаторазові призерки Всеукраїнських змагань - Юлія Чистякова та Ірина Донець.

Чималих спортивних успіхів досягли також вихованці тренера цього відділення Володимира Івановича Гуцу. Серед них майстер спорту СРСР Лариса Вернигора, яка з 1983 по 1989 рік була членом збірної команди України з плавання, чемпіонкою України та срібним призером першості СРСР. Ще одна вихованка Володимира Гуцу, Вікторія Шутова, була членом збірної команди України і виборола срібло на чемпіонатах України 1989 та 1990 років. Інша його учениця, Ганна Бакай, будучи членом збірної команди України, стала призером ІІІ Молодіжних Ігор України (2002 р.), переможцем змагань Кубка України, бронзовим призером Спартакіади України та чемпіонкою України 2003 р.

Олеся Дудник

Історія відділення спортивної гімнастики в школі, є продовженням історії цього виду спорту в області. Яскраву сторінку в літопис розвитку спортивної гімнастики на Кіровоградщині вписав Заслужений працівник фізичної культури і спорту України Михайло Йосипович Гасман. За час своєї плідної роботи він підготував 32 майстри спорту, серед яких перший майстер спорту з гімнастики спортивної в області Тамара Гасман. Якраз його вихованці стали тим ядром тренерського колективу школи, який створив гучну славу Кіровоградської спортивної гімнастики в країні і світі, воістину підтверджуючи аксіому життя, що славен вчитель досягненнями своїх учнів. Серед них Едуард Нечай, Світлана Куценко, Ніна Тимофеєва, Олександра Сіренко, Тетяна Радченко. Всі вони за свою самовіддану працю по підготовці спортсменів світового рівня були удостоєні почесного звання «Заслужений тренер» СРСР та України.

Особливий період у житті школи розпочався з повернення у рідне місто, на той час заслуженого тренера РСФСР Едуарда Йосиповича Нечая, що принесло перші вагомі успіхи у відділення спортивної гімнастики школи. Далеко за межами України відоме ім’я його вихованки Олесі Дудник, яка у 1989 році завоювала срібну медаль на чемпіонаті Європи та дві золоті й срібну нагороди на чемпіонаті світу, принісши неабияку славу своєму тренеру, рідній спортивній школі та всій країні.


Нові славні сторінки в історії школи з’явилися тоді, коли на яскравому спортивному небосхилі засяяли юні зірочки - вихованки заслуженого тренера України Світлани Володимирівни Куценко. Це учасниця двох Олімпіад (1996 р. в Атланті та 2000 р. у Сіднеї), срібний призер етапів Кубку світу, бронзова призерка чемпіонату Європи, переможець багатьох міжнародних змагань, майстер спорту України міжнародного класу Ольга Тесленко; учасниця ХХVІІ Олімпійських ігор, чемпіонка Європи серед молоді, переможець міжнародних змагань і змагань на Кубок світу, майстер спорту України міжнародного класу Тетяна Ярош; бронзовий призер чемпіонату Європи 2002 року, майстер спорту України Інна Тесленко.

Не менш вагомі досягнення має і чоловіче відділення спортивної гімнастики школи. Вони пов’язані з іменем заслуженого тренера України Олега Львовича Яровінського та його вихованця заслуженого майстра спорту України Руслана Мезенцева, який у 1996 році став чемпіоном Європи серед юнаків, у 1998 році – бронзовим призером Всесвітніх юнацьких ігор, у 2000 році – срібним призером ХХVІІ літніх Олімпійських ігор (м. Сідней, Австралія), у 2001 році – бронзовим призером чемпіонату світу у командних змаганнях (м. Гент, Бельгія), у 2003 році – призером етапу Кубка світу (м. Штудгарт, Німеччина), а у 2004 році став фіналістом ХХVІІІ літніх Олімпійських ігор (м.Афіни, Греція).

На даний час високий статус школи підтверджується тим, що за часів незалежності десять вихованців школи у різні часи входили до складу збірної команди України. Це Руслан Мезенцев, Віталій Арсеньєв, Георгій Петросян, Артем Сергєєв,Валентина Голенкова, Ірина Коваленко та Інна Тесленко - спортивна гімнастика; Олена Козаченко, Юлія Снісаренко та Ганна Євчак – плавання.

Вже 38 років поспіль школа не тільки прикрашає своїм зовнішнім виглядом центральну частину міста, а й несе гучну спортивну славу Кіровоградщини далеко за межі нашої країни. Починаючи з 1996 року вихованці школи представляють Україну на Олімпійських іграх. За цей час тренерами-викладачами школи, а їх у закладі працює 34, підготовлено 2 заслужених майстри спорту України (Олеся Дудник та Руслан Мезенцев), 8 майстрів спорту міжнародного класу (Олеся Дудник, Світлана Зелепукіна, Наталія Пантелєєва, Наталія Сіренко, Ольга Тесленко, Руслан Мезенцев, Інна Нікітіна, Тетяна Ярош), 114 майстрів спорту України, тисячі спортсменів масових розрядів. Десятьом тренерам школи присвоєне почесне звання «Заслужений тренер України». Сьогодні школа є провідним центром підготовки спортсменів світового рівня, навчальний процес в якому забезпечують висококваліфіковані тренери-викладачі, а також 77 осіб адміністративно-господарського персоналу, котрі піклуються про щоденну безперебійну роботу школи.

H5fX1JlwNhg.jpg



Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)

СДЮШОР "Надія"

Таблиця "Найважливіші змагання закладу"

Дата Змагання
29-30.04.2004 Чемпіонат та першість області серед дівчат с гімнастики спортивної
04.02.2005 Першість із загальної фізичної підготовки серед дівчат
08-09.04.2005 Відкрита першість СДЮШОР "Надія" з гімнастики спортивної, присвячена 30-річчю школи
26.05.2005 Чемпіонат та першість області з гімнастики спортивної
21-22.12.2006 Відкрита першість міста Кіровограда з гімнастики спортивної серед дівчат
05-06.04.2007 Першість СДЮШОР "Надія" з гімнастики спортивної
23-24.04.2008 Чемпіонат області
29.01.2010 Першість СДЮШОР "Надія" з ЗФП
24-25.10.2010 Чемпіонат України серед СДЮШОР та ДЮСШ
3-5.06.2011 Міжнародний турнір з гімнастики спортивної на призи МСМК Ольги Тесленко
11-16.06.2012 Чемпіонат України
СЮШОР Надія Рябець.jpg


  • Презентація "Сдюшор Надія" у Google Диск[1];
  • Фотоальбом СДЮШОР "Надія" у Google Диск [2];
  • Блог СДЮШОР "Надія" [3];
  • Відеоматеріали СДЮШОР "Надія" [4];
  • Опитування у Google Форми [5]
  • Посилання на спільний груповий постер.



Сторінка проекту Моє рідне місто або село

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка