Стаття Корніленко Яни про відтінки молодіжного світу
Растамани
Новим явищем для молоді України є «растамани» («растафаріани»). Стиль запозичений від іноземних студентів — африканців та європейців. Бути «растаманом» нині модно... Молоді люди в червоно-жовто-зелених беретах, дредах, наслухавшись «регі» на кшталт Олі Ареф’євої, покурюють траву для пізнання Бога, Істини... Цей рух зародився серед чорношкірого населення Ямайки на початку нашого століття і поширився практично по всьому світу. Біля його витоків стояв Маркус Гарві (1887 — 1940) — відомий активіст руху за повернення чорношкірих на свою історичну батьківщину, пророк і проповідник. Саме він створив першу організацію растафарі — Африканську ортодоксальну церкву, що стала початком цього руху. Нині рух растафарі не має чітко сформульованого кредо, дослідники не можуть визначити, що ж це — політична партія чи релігійна організація. Самі ж растафарі свій рух представляють як «тотальність всього життєвого досвіду», як активну спробу втілити волю Джа (Єгови).
Як правило, растамани пропагують ідею рівності всіх людей перед Джа. Проте вважається, що понад усе він благоволить до чорношкірих. Растамани впевнені, що християнські проповідники спотворили суть навчань, висловлених у Біблії. Вони вважають себе нащадками давніх юдеїв, рабство яких, описане в Біблії. Згодом все повторилося — чорношкірі стали рабами в Америці. Отже, треба знову розтрощити владу нового Вавилону, вважають вони.
Існують комуни растаман. Деякі з них нагадують монастирі. Проте найчастіше растамани живуть звичним життям, не поза суспільством. Вони відмовилися від м’яса, алкоголю і є пацифістами. Поширене уявлення, що всі расти курять ганджу (маріхуану), справжні ж расти не вживають її зовсім. Цей рух значною мірою стимулювався популярністю музики реггі, особливо, пісень Боба Марлі (1945—1981).
Растафарі можна легко розпізнати за їхнім зовнішнім виглядом — багато чим вони нагадують хіппі. Часто їхні голови прикрашають різноколірові берети. Традиційні кольори: червоний — символізує кров борців за свободу, чорний — колір шкіри послідовників руху, зелений — надія на звільнення і золотий — колір прапора Ямайки.
Позиція. Зазвичай растамани виступають за легалізацію маріхуани, що знаходить відображення в піснях, атрибутиці, політичних деклараціях(наприклад, участь кожного року в «Конопляному марші»).
Більшість растаманів виступають проти алкоголя, психоделіків, амфітамінів, що геть не роднить іх з субкультурою хіппі, як зазвичай вважають, а навпаки відштовхує.'--Яна Корніленко 10:20, 16 березня 2011 (EET)'
