Розподілені

У розподіленій мережі всі вузли виконують подібні між собою функції, причому кожний окремий вузол може використовувати ресурси інших вузлів і надавати у спільне використання свої ресурси. Такий підхід забезпечує оптимальність використання ресурсів, стійкість мережі до відказів (вихід із ладу одного вузла не призводить до фатальних наслідків — його легко можна замінити), але при цьому постають проблеми забезпечення розподілу ресурсів, безпеки та прозорості.

Ключовим компонентом будь-якої розподіленої системи є файлова система. Як і в централізованих системах, в розподіленій системі функцією файлової системи є збереження програм та даних і надання до них доступу. Файлова система підтримується одним чи кількома комп’ютерами, що називаються файл-серверами. Файл-сервери приймають запити на читання/запис файлів, що поступають від клієнтів. Кожний запит перевіряється, виконується, і назворот надсилається відповідь.

Файл-сервери містять ієрархічні файлові системи, з кореневими каталогами і підкаталогами. Комп’ютер-клієнт під'єднується і втілює ці файлові системи до своїх локальних файлових систем. Втілені файлові системи фізично залишаються на серверах. Файловий сервіс - це опис функцій, які файлова система пропонує своїм користувачам. Файловий сервіс визначає інтерфейс файлової системи з клієнтами.

Файловий сервер - це процес, який виконується на окремому комп’ютері і допомагає реалізовувати файловий сервіс. В системі може бути один або кілька файлових серверів, кожен з яких пропонує різний файловий сервіс. Наприклад, в розподіленій системі може бути два сервери, які забезпечують файлові сервіси для систем Windows і UNIX відповідно, і користувач може задіяти відповідний сервіс.

В добре організованій розподіленій системі користувачі не знають, як реалізовано файлову систему. Зокрема, вони не знають кількості файлових серверів, їх місця розташування і функції. Користувачі знають, що якщо процедуру визначено у файловому сервісі, то запити певним чином обслуговуються, і їм повертаються необхідні результати. Користувачі не має відчувати, що файловий сервіс є розподіленим. В ідеалі він виглядає, як і в централізованій файловій системі.

Файловий сервіс в розподілених файлових системах (аналогічно до централізованих) має дві функціонально різні частини: власне файловий сервіс і сервіс каталогів. Перший має справу з операціями над окремими файлами, такими, як читання, запис чи додавання, а другий - із створенням каталогів і управлінням ними, додаванням і видаленням файлів з каталогів тощо.

При визначенні ступеня зручності роздільного ресурсу, часто використовують термін «прозорість». Прозорий доступ - це такий доступ, при якому користувач не помічає, де розташовано потрібний йому ресурс - на його комп'ютері або на віддаленому. Після втілення віддаленої файлової системи користувачем в своє дерево каталогів, доступ до віддалених файлів стає для нього абсолютно прозорим.

Сама операція втілення може мати різний ступінь прозорості - в мережах з меншою прозорістю користувач повинен знати і задавати в команді ім'я комп'ютера, на якому зберігається віддалена файлова система, в мережах з більшим ступенем прозорості відповідний програмний компонент мережі здійснює пошук роздільних файлів, незалежно від місця їх зберігання, а потім надає їх користувачу в зручному вигляді, наприклад у вигляді списку чи набору піктограм.

Для забезпечення прозорості важливим є спосіб адресації (іменування) мережних роздільних ресурсів. Імена мережних роздільних ресурсів, не повинні залежати від їх фізичного розташування на тому чи іншому комп'ютері. В ідеалі, користувач не повинен нічого міняти в своїй роботі, у випадку, якщо адміністратор мережі перемістив файл або каталог з одного комп'ютера на іншій.

Адміністратор і мережна операційна система мають інформацію про розташування файлових систем, але від користувача вона є прихованою. Такий ступінь прозорості поки що рідко зустрічається в мережах, зазвичай, для отримання доступу до ресурсів певного комп'ютера спочатку доводиться встановлювати з ним логічне з'єднання. Жирний текст