Реферат на тему: "Образ Ярославни в контексті долі жінки за тривалих міжкнязівських воєн"

I РОЗДІЛ
Образ Ярославни в поемі "Слово о полку Ігоревім"
Одним із найпоетичніших образів "Слова..." є образ Ярославни, юної дружини князя Ігоря. Ярославна, вирядивши в небезпечний похід чоловіка, який стояв на чолі Руського війська, з тривогою чекає звістки від нього. Дізнавшись про поразку Ігоревого війська, Ярославна, як і всі жінки руські, тужить за полеглими, оплакуючи не тільки полонення Ігоря, а й загибель його воїнів. Поразка і полон Ігоря, криваві рани на його тілі — це не лише її особисте горе, це горе всього руського народу, яке пекучим болем відгукується в її душі. Ярославна, сумуючи, квилить, мов чайка, вона, як би змогла, полетіла б пташкою до любого чоловіка, щоб, знаходячись поруч з ним, полегшити його страждання. Тоді б вона, омочивши рукав у Каялі, витерла б кривавії рани на дужому тілі князя. У відчаї княгиня звертається до сил природи: вітру, Дніпра-Славутича і світлого сонця. Плачучи у Путивлі на забороні, Ярославна докоряє вітрові:

Чому мечеш ти хановськії стріли
На своїх легесеньких крильцях
На моєї лади воїв?
Було б йому віяти вгорі під хмарами або леліяти кораблі на синім морі. А він розвіяв її веселощі по ковилі.

Звертаючись до великого Дніпра-Славутича, Ярославна благає його, заступника руських воїнів, принести на хвилях князя, щоб вона не посилала своїх сліз на море. Звертаючись до сонця, Ярославна і йому, плачучи, докоряє, бо воно своїм гарячим промінням немилосердно посилювало спрагу руських воїнів, які три дні билися у безводному степу. Ярославна так невимовно страждає, так пристрасно благає сили природи про допомогу, що, здається, вони почули її і відгукнулися:

Ігореві князю Бог путь явить
Із землі Половецької
На землю Руськую
К отчому золотому столу.

Поетичний образ Ігоревої дружини Ярославни, що чайкою квилить на забороні в Путивлі, є одним з найпривабливіших жіночих образів світової літератури, а в східнослов'янській є першим за часом створення досконалим художнім образом жінки. Образ Ярославни приваблює людяністю, задушевністю і разом з тим патріотизмом, вражає внутрішньою красою, красою вірності.

РОЗДІЛ Ⅱ

Концепт образу Образ Ярославни у «Слові...» глибоко ліричний, пройнятий ніжністю і ласкою, овіяний думкою про мир, спокій, домашнє вогнище. У ньому втілена печаль і турбота вітчизни про своїх воїнів. Це глибоко поетичний образ жінки, уособлення подружньої вірності, моральної чистоти. Вкарбовується в пам'ять юна постать у Путивлі на валу; вся вона — чекання, тривога, вболівання і скорбота. Ярославна постає перед нами не як княгиня, а як звичайна руська жінка, що палко любить свого чоловіка-воїна, свою батьківщину. її плач за чоловіком — це плач руської жінки, яка в особистому горі вболіває за долю не лише Ігоря, а й жаліє його хоробрих воїнів; вона згадує і успішний похід Святослава Київського проти половців:

Широкий Дніпре, не малий!.. 
Текучи в землю Половчана, 
Носив єси на байдаках 
На Половчан, на Кобяка 
Дружину тую Святославлю... 

Поразка Ігоря — горе всього руського народу, тому хвилюючий ліризм плачу Ярославни набуває широкого громадянського, патріотичного звучання. Ідучи за народною поезією, автор «Слова...» уподібнює Ярославну зозулі, чайці («Полечу, — каже, — зигзицею, Тією чайкою-вдовицею...»). Природа, до якої звертається Ярославна, — сповнена могутніх стихій і сил, які персоніфікуються, набувають людських властивостей. Саме їх — вітер, Дніпро, сонце — вона закликає, просить, благає допомогти Ігореві повернутися з полону, пощадити його воїнів.

Легкий, крилатий господине! 
Нащо на дужому крилі 
На вої любії мої, 
На князя, ладо моє миле, 
Ти ханові метаєш стріли? 

Природа ніби відгукується на її пристрасні слова — Ігор тікає з полону; йому допомагають і річка, і очерети, і різноманітне птаство. Він повертається, щоб знову захищати рідну землю. Образ Ярославни належить до найблагородніших і найдовершеніших жіночих образів у світовій літературі. Високі людські почуття, тонко підмічені й відтворені автором «Слова...», витримали випробування часом. Пройшовши крізь віки, Ярославна хвилює і сучасного читача своєю моральною силою, благородством, чистотою.