Проект з інформатики: "Демографія України" - 17 група ФМФ, 2014

Зміст

1 Демографія України
2 Ідея проекту
3 Автор проекту
4 Матеріали проекту
- 4.1 Додаткові матеріали проекту
- 4.2 Інтернет ресурси
5 Результати проекту

Демографія України

Станом на 1 лютого 2015 року чисельність наявного населення України становила за попередніми даними 42910,9 тис. осіб (без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя). За січень 2015 року чисельність населення зменшилася на 17,9 тис. осіб, природне скорочення становило 20,1 тис. осіб, міграційний приріст 2,2 тис. осіб. Міське населення становить 69,1%, сільське — 30,9%. Густота населення — 74,4 осіб/км².

Основні демографічні показники за січень 2015 року у порівнянні з аналогічним періодом 2014 року:

кількість народжених	39 147	34 981
коефієнт народжуваності	10,7	9,6
кількість померлих	58 396	55 287
коефіцієнт смертності	16,1	15,2
природний рух населення	-19 247	-20 306
коефіцієнт природного руху	-5,3	-5,6
кількість померлих дітей у віці до 1 року	336	297
коефіцієнт смертності дітей у віці до 1 року	8,7	7,7
сальдо міграції	+3,955	+2 253
сальдо міграції (на 10 000 осіб)	+10,9	+6,2

Ідея проекту

Цим проектом я хочу вам описати населення за багатьма його характеристиками залежно від потреб і можливостей людства

Автор проекту

Давтян Алла , посилання на їхні власні сторінки

Матеріали проекту

зміна чисельності населення України 1989–2014 роки

Чисельність населення

Перші дані про чисельність людності на теренах сучасної України доходять з перших спроб перепису в середньовічній Русі, що відбувалися, аби визначити данину. Пізніше, російський імператор Петро I видав наказ від 26 листопада 1718 року, запровадивши державні ревізії, їх було 10 з 1719 до 1858 роки (1763 року відбулося остаточне закріпачення селян за місцем прописки). Перший перепис населення в сучасному розумінні цього слова відбувся в Російській Імперії 9 лютого 1897 року. В Радянські часи перший загальний перепис відбувся на зламі 1926 року станом на 17 грудня 1926 року. Подальші успішні переписи відбувалися 17 січня 1939 року, 15 січня 1959 року, 15 січня 1970 року, 17 січня 1979 року і 12 січня 1989 року. 5 грудня 2001 року в Україні відбувся перший Всеукраїнський перепис населення.

В першій половині XX століття, населення України, зокрема українці, пройшли нелегкі випробування війнами, репресіями, голодомором, депортаціями. За окремими оцінками демографічні втрати України за цей період становлять близько 16 млн осіб. Історична чисельність населення у сучасних кордонах України Кількість населення, тис. осіб

У другій половині XX століття динаміка показників демографії України характеризується швидким відновленням населення з подальшим зниженням темпів приросту й негативним приростом населення в 90-х роках.

У другій світовій війні Україна втратила 14 млн осіб. Тільки в 1959 році, в Українській Радянській Соціалістичній Республіці, чисельність населення сягнула довоєнного періоду в 42,1 млн осіб. Проте, при подальшому збільшенні загальної чисельності населення, динаміка показників природного та міграційного приросту людності вже характеризується тенденцією до зниження. Так, упродовж першого післявоєнного між-переписного періоду (1959-1970 рр.) чисельність населення зросла на 12,5% , протягом другого (1970–1979 рр.) — на 5,4% , третього (1979-1989 рр.) — лише на 3,7%. В період з 1989 року по 1993 рік чисельність населення України зросла всього на 1,5%. В тому ж 1993 році, було зафіксовано найбільшу чисельність населення України — 52,2 млн осіб. Проте в кінці 90-х років Україна почала втрачати населення. Кількість людності в Україні в 2001 році в порівнянні з 1993 роком скоротилась на 7,2%. Динаміка населення міст і районів

Зараз, на початок XXI століття, кількість населення України скорочуватись й надалі, з 2001 року до 2013 рік чисельність людності України зменшилась на 6 %.

Чисельність населення у світовому вимірі

На 2012 рік Україна посідає 30 місце за чисельністю населення на планеті.

1919 — 10 місце (УНР)

▬1950 — 14 місце

▬1955 — 14 місце

▬1960 — 14 місце

▼1965 — 15 місце (УРСР обійшла Нігерія)

▼1970 — 16 місце (УРСР обійшла Мексика)

▬1975 — 16 місце

▼1980 — 18 місце (УРСР обійшли В'єтнам і Таїланд)

▼1985 — 19 місце (УРСР обійшли Філіппіни)

▼1990 — 22 місце (УРСР обійшли Єгипет, Туреччина, Іран)

▼1995 — 23 місце (Україну обійшла Ефіопія)

▼2000 — 25 місце (Україну обійшли Республіка Конго і М'янма)

▼2005 — 27 місце (Україну обійшли Південна Корея і ПАР)

▼2010 — 29 місце (Україну обійшли Колумбія, Іспанія)

▼2015 — 30 місце (Україну обійшла Танзанія)

Національний склад

За національним складом Україна відноситься до мононаціональних держав. Українці становлять абсолютну більшість населення України. Більшість українців проживає на своїх етнічних землях, де сформувався український народ. На цих землях українці завжди мали чисельну перевагу над іншими національними та етнічними групами.

За даними першого всеукраїнського перепису населення 2001 року, в Україні проживало 37,5 млн українців, або 77,8% від загальної чисельності населення держави. Українці становлять абсолютну більшість (понад 90%) у 13 з 27 регіонів України та переважну більшість (70-90%) — в 7 регіонах. Частка українців знижується до 60% лише у двох областях Донбасу та Одеській області. І тільки в Автономній Республіці Крим частка українців не досягає 50% і становить 24,3% . Майже моноетнічною є Тернопільська область, у якій українці становлять 97,8% населення області.

За даними першого всеукраїнського перепису населення 2001 року, найчисельнішою етнічною меншиною в Україні є росіяни. Вони становлять близько 17,3% загальної чисельності населення України.Найбільше росіян проживає в Автономній Республіці Крим. Це єдиний регіон України, де вони становлять більшість (58,3%). До 40% загальної чисельності населення регіонів становлять росіяни в Луганській та Донецькій областях і представляють близько третини усіх росіян України. З 1897 року по 2001 чисельність росіян в межах сучасної України збільшилась на 374,1%[5].

Близько 5% населення України представлене західними (поляки, чехи, словаки) та південними (болгари) слов'янами, романомовними (молдавани та румуни), фіноугорцями (угорці та естонці), тюркомовними (татари, кримські татари, азербайджанці та гагаузи) народами. До окремих етнічних спільнот належать в Україні євреї, вірмени та греки. Проте кількість населення кожної з названих національностей в Україні не досягає 1% загальної чисельності населення держави. За регіонами ці показники виглядають інакше. Так, 12% населення Автономної Республіки Крим становлять кримські татари; 1,6% населення Донецької області — греки; 3,5% населення Житомирської та 1,6% — Хмельницької областей — поляки. В Закарпатській області в структурі населення 12,1% становлять угорці, 1,1% — цигани, 2,6% — румуни, на яких у Чернівецькій області припадає 12,5%. У Запорізькій та Одеській областях проживають болгари (1,4 та 6,1% відповідно). Молдавани становлять 5% населення Одеської та понад 7% — Чернівецької областей.

національність	загальна чисельність	%	міське населення	%	сільське населення	%
Українці	37 541 693	77,82%	23 658 227	73,27%	13 883 466	87,04%
Росіяни	8 334 141	17,28%	7 236 704	22,41%	1 097 437	6,88%
Білоруси	275 763	0,57%	214 635	0,66%	61 128	0,38%
Молдавани	258 619	0,54%	73 593	0,23%	185 026	1,16%
Кримські татари	248 193	0,51%	84 116	0,26%	164 077	1,03%
Болгари	204 193	0,42%	84 483	0,26%	120 091	0,75%
Угорці	156 566	0,32%	56 611	0,18%	99 955	0,63%
Румуни	150 989	0,31%	32 401	0,10%	118 588	0,74%
Поляки	144 130	0,30%	99 646	0,31%	44 484	0,28%
Євреї	103 591	0,21%	102 085	0,32%	1 506	0,01%
Вірмени	99 894	0,21%	79 145	0,25%	20 749	0,13%
Греки	91 548	0,19%	61 873	0,19%	29 675	0,19%
Татари	73 304	0,15%	58 954	0,18%	14 350	0,09%
Цигани	47 587	0,10%	33 432	0,10%	14 155	0,09%
Азербайджанці	45 176	0,09%	36 849	0,11%	8 327	0,05%
Грузини	34 199	0,07%	29 836	0,09%	4 363	0,03%
Німці	33 302	0,07%	24 605	0,08%	8 697	0,05%
Гагаузи	31 923	0,07%	8 554	0,03%	23 369	0,15%
інші	366 091	0,76%	314 980	0,98%	50 730	0,32%
Україна	48 240 902	100,00%	32 290 729	100,00%	15 950 173	100,00%

Статистичне вивчення населення

1. Характеристика населення на певний час (його чисельність, склад, особливості розселення тощо) - так звана статика населення;

2. Характеристика процесів зміни чисельності населення - динаміка чи рух населення. Останній у свою чергу поділяється на механічний рух населення (зміни, що відбуваються під впливом переселень — міграційних процесів) і так званий природний рух населення (зміни, що відбуваються внаслідок народжуваності та смертності і характеризують процеси відтворення населення).

Перепис населення

Перепис населення - це великомасштабне статистичне дослідження, мета якого встановити точні дані про чисельність і склад населення тієї чи іншої країни.

В світовій практиці переписи населення проводяться один раз у 5-10 років. Перший і єдиний у царській Росії загальний перепис було проведено в 1897 р. Дані стосовно найбільш чисельних національностей в Кіровоградській області

Кіровоградська	1125,7	100,0	100,0	91,7
українці	1014,6	90,1	85,3	96,9
росіяни	83,9	7,5	11,7	58,3
молдавани	8,2	0,7	0,9	77,4
білоруси	5,5	0,5	0,8	57,5
вірмени	2,9	0,3	0,1	у 4,4 p.б
болгари	2,2	0,2	0,3	70,0

В післявоєнний період в Україні було проведено 4 переписи населення: 1959, 1970, 1979, 1989 рр.

Перепис проводиться на певний момент часу (скажімо, на 12 год. 14 січня). На цей момент на спеціальні переписні бланки заносяться усі жителі країни. При цьому, якщо бланк заповнюється дещо пізніше фіксованої дати (процес переписування може тривати декілька тижнів), то бланки заповнюються і на тих, хто помер після фіксованої дати.

Метою проведення першого Всеукраїнського перепису населення було одержання об'єктивної інформації про докорінні зміни, які відбулися протягом останнього десятиріччя в соціально-економічному житті та устрої незалежної України, створення інформаційної бази демографічних та соціально-економічних даних як по країні в цілому, так і за всіма рівнями її адміністративно-територіального устрою щодо чисельності населення, його національного, мовного, сімейного складу, розподілу за віком, статтю, громадянством, рівнем освіти, джерелами засобів існування, професійної приналежності, становищем у занятті, міграційною активністю тощо.

Населення країни за віком

0-14 років – 14,07 %;

15-49 років – 43,97 %;

50 років і старше – 41,96 %.

Процес старіння населення , та його причини:

• збільшення серед населення питомої ваги осіб старше 60 років призводить до зниження показників народжуваності та зростання загальних показників смертності, що необхідно враховувати при аналізі демографічних процесів відтворення населення;

• зростання числа звертань населення старших вікових груп за медичною допомогою - амбулаторно-поліклінічною та стаціонарною, потребує особливої уваги до названих контингентів з боку служб первинної медико-санітарної допомоги, у т.ч. сімейної медицини, а також необхідність вирішення таких медико-соціальних проблем як догляд за одинокими, госпіталізація хворих з довготривалими хронічними захворюваннями тощо.

Типи вікової структури населення

При прогресивному типі вікової структури частка дітей (0-14 років) перевищує частку населення у віці 50 років і старше. Для регресивного типу вікової структури характерно, що частка людей старшого віку переважає частку осіб 0-14 років. Стаціонарним вважається тип вікової структури населення, в якій частка осіб у віці 0-14 років приблизно дорівнює частці осіб у віці 50 років і старше.

Міграція населення

Природний рух або відтворення населення показує, чи забезпечують існуючі рівні народжуваності та смертності приріст населення.

Різниця між показниками народжуваності та смертності одержала назву природний приріст.

За територіальним принципом:

а) міждержавну (в межах одного континенту, між сусідніми державами);

б) у межах однієї держави.

За тривалістю :

постійна, коли мігранти залишаються на новому місці на постійне проживання чи тривалий час;

сезонною (переїзд на нетривалий час, часто в зв'язку з сезонними роботами);

"маятниковою" (щоденний від'їзд сільських жителів на роботу, на навчання в міста та повернення ввечері до свого постійного місця проживання).

Негативний природний приріст населення в Українї у 90-х роках є результатом сукупної дії:

1.низької народжуваності;

2.високої смертності;

3.несприятливої вікової структури

Основні демографічні показники 1.народжуваність

2.смертність

3.природний приріст

4.середня очікувана тривалість життя

5.смертність немовлят

Живонародження – вигнання або вилучення з організму матері плода, який після вигнання/вилучення (незалежно від тривалості вагітності, від того чи перерізана пуповина і чи відшарувалась плацента) дихає або має будь-які інші ознаки життя, такі як серцебиття, пульсація пуповини, певні рухи скелетних м'язів.

Смерть плода (мертвонароджений плід) - вигнання або вилучення з організму матері плода з 22-го повного тижня вагітності (з 154 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу) або масою 500 г та більше, який не дихає та не виявляє будь-яких інших ознак життя, таких як серцебиття, пульсація пуповини або певні рухи скелетних м'язів.

В ст. 159 Кодексу визначено, що акти громадянського стану реєструються в районних центрах, районах міст Києва та Севастополя відповідними відділами реєстрації ЗАГСу місцевих державних адміністрацій, в містах і в районах міст обласного підпорядкування відділами ЗАГСу виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів, а в сільській місцевості й селищах - виконавчими комітетами сільських і селищних Рад народних депутатів.

Спеціальні показники народжуваності

сумарний показник відтворення населення - число дітей, народжених жінкою протягом фертильного періоду її життя (15-49 років); брутто-коефіцієнт відтворення - число дівчаток, народжених жінкою у віці 15-49 років;

нетто-коефіцієнт, або очищений показник відтворення - кількість дівчаток, народжених у середньому однією жінкою за весь репродуктивний період її життя, що досягли віку, в якому була жінка при їх народженні.

Чинники , що сприяють зменшенню народжуваності

1.зменшення числа шлюбів і збільшення числа розлучень;

2.активне залучення жінок до суспільного життя (відчутна роль у зменшенні народжуваності в перші роки існування СРСР і менш відчутна в сучасних умовах зростаючого безробіття);

3.диспропорція в статевому складі населення, незалежно від причин, що її обумовлюють - особливості розвитку виробничих відносин, міграційні процеси, наслідки воєн;

4.зайнятість певної частини жінок у виробництвах з небезпечними та шкідливими умовами праці; незадовільний стан репродуктивного здоров'я жінок;

5.економічна ситуація в суспільстві.

Спеціальні показники смертності

1.смертність за статтю (у чоловіків і жінок)

2.за віком (в окремих вікових групах)

3.за причинами (від окремих класів, груп і нозологічних форм захворювань)

Структура загальної смертності серед населення України

Перше місце займають хвороби системи кровообігу - 63,0 %

Друге місце — злоякісні новоутворення - 11,7 %

Третє місце - нещасні випадки, отруєння та травми - 8,7 %

Четверте місце - хвороби органів травлення - 4,4 %.

Разом вони становлять від 85 до 95 % усіх випадків смерті.

Структура смертності дитячого населення(0-14 років)

Перше місце посідають стани, які виникли в перинатальному періоді (48,3 ‰).

Друге місце в структурі загальної смертності дітей - вроджені аномалії (25,6 ‰).

Третє місце - нещасні випадки, травми та отруєння (6,2 ‰).

Серед цих причин більшу частину становлять випадки загибелі дітей в автокатастрофах.

Інфекційні та паразитарні хвороби

Хвороби органів дихання

Хвороби нервової системи та органів чуття

Мертвонароджуваність – 6,45 ‰,

Перинатальна смертність – 11,07 ‰,

Неонатальна смертність – 6,7 ‰.

Материнська смертність – це статистичне поняття, пов'язане зі смертю жінки під час вагітності чи протягом 42 діб після її закінчення, незалежно від тривалості та локалізації вагітності, від будь-якої причини, пов'язаної з вагітністю чи обтяженою нею, чи з її веденням, але не від нещасного випадку чи інших випадкових причин.

Материнська смертність на 100000 живонароджених становить 17,8

Випадки материнської смертності поділяють на 2 групи:

Безпосередньо пов'язані з акушерськими причинами — це випадки, які є результатом акушерських ускладнень стану вагітної, а також втручань, недогляду, помилок у лікуванні.

Опосередковано пов'язані з акушерськими причинами - випадки, які є наслідком якоїсь хвороби, яка була в жінки раніше чи розвинулась під час вагітності та яка не була викликана безпосередньо акушерськими причинами, але була ускладнена фізіологічним впливом вагітності.

Структура смертності немовлят перше місце посідають стани, що виникли в перинатальному періоді,

на другому - вроджені вади розвитку,

на третьому - нещасні випадки, отруєння,травми,

на четвертому — інфекційні та паразитарні хвороби, хвороби органів дихання.

Типи смертності немовлят тип А - на першому місяці життя помирає 50 % і більше від загального числа дітей, померлих на 1-му році;

тип В - на 1 місяці помирає від 30 до 49 % загального числа померлих на 1-му році;

тип С - менше 30 % дітей помирає на першому місяці життя, решта - в постнеонатальному періоді.

Середня очікувана тривалість життя - це середнє число років, що належить прожити поколінню, яке народилося (ровесникам певного віку) при умові, якщо протягом наступного життя показники смертності будуть такими ж, як і в роки, для яких робились розрахунки.

Причини, що обумовлюють погіршення демографічної ситуації в Україні

економічна дестабілізація;

зниження життєвого рівня переважної більшості населення;

деградація соціальної сфери;

катастрофічне погіршення стану довкілля;

загострення криміногенної ситуації

Більш детальну інформацію , можна буде переглянути в звіті ,представленому в вигляді презентаціїї