Проект з ОІ та ІКТ і Зоології: "Губки" - БХ18Б ПГФ, 2018

Зміст

1 Губки
2 Ідея проекту
3 Автор проекту
4 Матеріали проекту
- 4.1 Інтернет ресурси проекту
- 4.2 Додаткові матеріали проекту
5 Результати проекту

Губки

Губки — це тип примітивних водних (переважно морських) багатоклітинних тварин, які ведуть прикріплений спосіб життя. Поширені по всій земній кулі від прибережної зони і до майже максимальних глибин океану. Нараховують близько 8000 видів.Вважається, що перші представники цього типу з'явилися ще в протерозойську еру. На сьогодні відомо понад З тисячі видів губок. Їхні розміри бувають від 5 см до 3 м.

Загальна характеристика типу губки — це винятково своєрідні тварини. їхній зовнішній вигляд і будова настільки незвичні, що довгий час не знали, куди зарахувати ці організми — до рослин чи тварин. Лише в другій половині XVIII століття, коли докладніше було вивчено життєдіяльність губок, не залишилося сумнівів у їхній приналежності до світу тварин.Це нерухливі тварини, прикріплені до дна або різних підводних предметів. Серед губок зустрічаються одиночні й колоніа льні види. У сприятливих умовах губки утворюють іноді суцільні нарости на підводних предметах. Більшість губок належить до морських тварин. З 5 000 видів губок лише близько 150 видів живуть у прісних водоймах.

Тіло у багатьох губок має вид келиха або м'язового мішечка, прикріпленого до субстрату (дна, каменів, черепашок). У верхній частині розташований отвір — устя (оскулум), через яке центральна порожнина губки (атріальна порожнина) сполучається з навколишнім середовищем. Стінка губки складається з двох шарів — екто- й ентодерми. В ектодермі містяться плоскі епітеліально-мускульні клітини, які утворюють покривний епітелій. Ентодерма складається з травних клітин, які мають джгутик — хоаноцитів. У мезоглею занурені опорні клітини, що формують скелет, амебоцити, що мають псевдоподії і беруть участь у травленні, проміжні клітини, які здатні перетворюватися на інші види та статеві клітини. Стінка тіла пронизана численними наскрізними порами, у яких містяться хоати. Скелет складається з безлічі голок спікул, що мають різноманітну форму та розміри. В утворенні скелета бере участь спонгін — речовина, що ніби цемент скріплює голки між собою.

Живлення, дихання та виділення у губок здійснюються за допомогою безперервного потоку води крізь тіло. Завдяки ритмічній роботі джгутиків хоаноцитів вода нагнітається в пори, потрапляє в атріальну порожнину і через устя виводиться назовні. Завислі у воді залишки відмерлих організмів і найпростіші захоплюються хоаноцитами, передаються амебоцитам, де перетравлюються і розносяться ними по всьому тілу.

Розмноження як статевим, так і нестатевим шляхом. У разі статевого розмноження зрілий сперматозоїд однієї губки виходить з мезоглеї через устя і з потоком води потрапляє в порожнину іншої, де за допомогою амебоцитів доставляється до зрілої яйцеклітини. Дроблення зиготи та формування личинки, окрім деяких винятків, відбувається усередині материнського організму. Личинка, яка зазвичай не більша 1 мм має війки і зазнає ряд складних змін, виходить через устя в навколишнє середовище, прикріпляється до субстрату й перетворюється на дорослу губку. Нестатеве розмноження здійснюється брунькуванням або фрагментацією. У разі брунькування дочірня особина утворюється на материнському тілі і містить, як правило, усі види клітин. Унаслідок фрагментації тіло губки розпадається на частини, кожна з яких за сприятливих умов дає початок новому організму.