Проект з ОІТ та Географії: "Геологічна історія Місяця" - 11 ПГФ, 2014.

Будова

Місяць, як і Земля, складається з яскраво виражених шарів: кора, мантія і ядро. Товщина місячної кори, мабуть, не перевищує 50-60 км, нижче, до глибини близько 1000 кмрозташована мантія, а діаметр ядра поки 1500 км судити важко, але очевидно, воно силікатнеі майже тверде, тому що із-за невеликих розмірів і середньої щільності Місяця тиск у ядрі не більше 60000 МПа, а температура вище 1000 ° С. Отримані результати прямих вимірюваньсвідчать про те, що Місяць не може бути гарячим і розплавленим всередині, а скоріше євідносно холодним тілом.

‎

Така структура, як вважають, сформувалася відразу після формування Місяця - 4,5 мільярдароків тому. Товщина місячної кори становить, як вважають, 50 км. У товщині місячної мантіїтрапляються лунотрясіння, але на відміну від землетрусів, які викликаються рухом тектонічнихплит, лунотрясіння викликані приливними силами Землі. Ядро Місяця, також як і земне ядро, складається з заліза, але його розмір значно менше і становить 350 км в радіусі.

Походження

Існують декілька теорій, що пояснюють формування Місяця. Однією з перших теорій, яка пояснює процес формування Місяця, була теорія, що він був сформований в результаті дії відцентрових сил на етапі формування Землі. В результаті дії цих сил частина земної кори була відкинута у відкритий космос. З цієї частини і сформувався Місяць. Через те, що, як вважають вчені, за всю історію Землі, наша планета ніколи не володіла достатньою швидкістю обертання для підтвердження цієї теорії, така точка зору на процес формування Місяця вважається на даний момент застарілою. Інша теорія припускає, що Місяць сформувався окремо від Землі, а згодом був просто захоплений гравітаційним полем Землі. Третя теорія пояснює, що і Земля і Місяць були сформовані з єдиної протопланетної хмари і процес їх формування проходив одночасно

Рельєф

Місячні "океани" і "моря"

Темні ділянки поверхні, які ми можемо бачити з Землі на поверхні Місяця, ми називаємо«океанами» і «морями». Такі назви прийшли із давнини, коли древні астрономи думали, що Місяць має моря і океани, також як і Земля. Насправді ці темні ділянки поверхні Місяця сформувалися в результатівивержень вулканів і вони заповнені базальтом, який темніший, ніж навколишні його породи. Неозброєним оком на місячному диску видно ці темні утворення. У них немає ні краплі води, івони складаються з базальтів. 3-4.5 мільярдів років тому на поверхню Місяця вилилася лава і,затвердівши, утворила темні моря. Вони покривають 16% площі місячної поверхні і розташованіна видимій стороні Місяця. Найбільші місячні моря - Море Дощів, Океан Бур, Море Ясності, Море Спокою, Море Родючості і Море Криз. Море Криз добре видно неозброєним оком, як окрему темну овальну пляму праворуч відосновного морського басейну. Структуру місячних морів і променеві системи кратерів можна вивчати в сильний бінокль аботелескоп з невеликим збільшенням в повний місяць, тому що в цей час моря особливо контрастні.

Місячні гори і плато

На Місяці присутні кілька гірських ланцюгів і плато. Вони відрізняються від місячних «океанів» більш світлим забарвленням. Місячні гори, на відміну від гір на Землі, формувалися врезультаті зіткнень гігантських метеоритів з поверхнею, а не в результаті тектонічнихпроцесів. Найвища гора на Місяці Гюйгенс має висоту 11 500 метрів. З її вершини можна помилуватися великою рівниною, що складається із застиглої лави, — морем Дощів, що теж стало результатом падіння астероїда. Непоганий пункт призначення для космічних туристів майбутнього.

Місячні кратери

На поверхні Місяця ми можемо спостерігати свідоцтва бомбардування його поверхніастероїдами, кометами і метеоритами. Існує близько півмільйона кратерів розміром більше 1км. Через відсутність на Місяці атмосфери, води і значних геологічних процесів місячнікратери фактично не піддавалися змінам і навіть древні кратери збереглися на місячнійповерхні. Кратери носять імена видатних учених. Серед них одинадцять імен належать українцям. Кратерів на видимому із Землі боці налічується близько З0 000. Найбільші серед них - кратер Клавій з діаметром 235 км і Гримальді - 200 км. На фотографіях з космічних апаратів кратерів з діаметром від 60 см налічується більше 200 000. Біля деяких кратерів добре видно яскраві промені, де речовина відбиває до 20 % падаючого на неї світла. Найвідоміші серед таких кратерів -Тіхо і Коперник. У деяких кратерах є центральні гірки. Більшість кратерів на Місяці мають метеоритне походження.

Місячний реголіт

Поверхня Місяця вкрита шаром породи, подрібненої до пилоподібного стану в результатібомбардування метеоритами протягом мільйонів років. Ця порода називається реголіт. За товщиною шар реголіту варіюється від 3 метрів в районах місячних «океанів» до 20 м намісячних плато.