Проект з ОІТ та ІФК: "ФІзична культура стародавнього Китаю" - 12 групи ФФВ,Орел, 2014
Зміст
Фізична культура стародавнього Китаю
Якщо є додайте логотип проекту
Ідея проекту
Розкрити в повному обсязі історію розвитку фізичних вправ в стародавньому Китаї. Зародження та послідовність розвитку фізичних вправ. Розкрити особливість вправ стародавнього Китаю.
Автор проекту
Орел Ольга Володимирівна
Матеріали проекту
Стародавній Китай. Прикладом високого розвитку фізичної культури Стародавнього Китаю була книга "кунфу", написана орієнтовно в 2698 р . до н.е., яка систематизувала розповсюджені серед народу вправи лікувальної гімнастики, болезаспокійливого масажу, ритуальних і бойових танців. На підставі останніх склалася складна система вправ пантоміми для підготовки китайських воїнів. Класова структура Стародавнього Китаю, що зберігатиме позитивні первіснообщинні риси, крім привілеїв, одержуваних у спадок, давала можливість досягти успіху за рахунок фізичних і розумових здібностей. Для того щоб, наприклад, потрапити в стан мандаринів (чиновників) потрібно було здати іспити на фізичні здібності і спеціальні знання. Велике значення на розвиток фізичної культури Стародавнього Китаю надали природно-філософські погляди і медичні знання, отримані на основі експериментів. За допомогою методів лікування, заснованих на русі, була відкрита можливість впливу на функціональні системи організму. Під час панування першої династії Шан нарівні з лікувально-терапевтичними рухами культивувалася військова підготовка, що включає змагання на колісницях, стрільбу з лука, рукопашний бій без зброї, метання списа. Свого розквіту стародавня китайська фізична культура досягла під час панування династії Чжоу (XI-III ст. До н.е.), коли були відкриті школи, в яких обов'язковим предметом було навчання гімнастичним вправам, навчання дихальним вправам, масажу і розтирання. Виховання в Древньому Китаї в VI-V ст. будувалося на філософської теорії "дао-де". Її основоположник Лао-цзи вважав людину зменшеною копією всесвіту. Щоб бути здоровим, згідно даодістскім принципам, людині слід зберігати і забезпечувати гармонію "цзинь" і "цзянь". Це можливо за допомогою фізичних і дихальних вправ. Зберігаючи внутрішню гармонію, людина стає здоровим і, значить, досконалим і доброчесним. Крім згаданої системи, пов'язаної з внутрішнім досконалістю, в Стародавньому Китаї склалася система ідеалів в галузі фізичної культури, звана "Мей". Вона формувала зовнішня досконалість і була спрямована на благо суспільства, виховання моралі і почуття смаку, волі і характеру. Наприклад, якщо борець грубив судді, його удостоювали високого ступеня презирства. Серед бідного народу Стародавнього Китаю, за винятком рабів, була поширена гра "Чжу-ке" - попередниця сучасного футболу. Вона проводилася за суворими правилами, де вказувалися 10 порушень та розрізнялося 70 різних видів ударів по м'ячу. Крім "Чжу-ке" просте населення проводило змагання з кулачного бою, підняття важких речей, перетягування каната, танцям і змагань на воді. У період диктаторського правління династій Цинь і Хань (III-I ст. До н.е.) в Стародавньому Китаї почався перехід до феодалізму. Імператор (Великий жовтий) провів докорінну військову реформу. Фізична культура стала витіснятися бойовими мистецтвами. Були відкриті військові школи з обов'язковим навчанням верховій їзді, стрільбі з лука зі танцював коня, рукопашним прийомам у ближньому бою, накидання арканів для упіймання противника. Були знищені і місця проведення представницьких турнірів, переслідувалися змагання у фізичній силі, організовувані серед нижчих шарів. На противагу цьому, буддійські ченці і даосистском таємний союз, організували народний рух "жовтих тюрбанів", заохочував фізичні вправи, пов'язані з самообороною простих людей.
"Таблиця проекту" "Фізична культура стародавнього Китаю", ФФВ, 2014"
Інтернет ресурси проекту
система фізичного виховання в школах Китаю
Додаткові матеріали проекту
фізична культура стародавнього Сходу
