Проект з ІКТ на тему:"Степові ландшафти Кіровоградщини" - №41-2 група ПГФ
Ідея проекту
Актуальність даної теми полягає в тому, що територія України і Кіровградської області залишається малодослідженою в ландшафтознавчому аспекті. Існує значний дефіцит ландшафтознавчих карт та описів територій. Відтак, метою дослідження стало з’ясування властивостей ландшафтів на місцевому рівні (на прикладі геокомплексів долини річки Інгул у межах села Інгуло-Кам’янка). Об’єктом дослідження стали ландшафти регіонального та місцевого рівня (у межах долини річки Інгул в районі с. Інгуло-Кам’янка)
Автор проекту
E-mail: [email protected]
41(2)гр. ПГФ
Структура проекту
Ключове питання
Визничення ландшафтних урочищ рідного краю.
Тематичні запитання
1.Види ландшафтних урочищ притаманних Кіровоградській області.
2.Методи виділення ландшафтних комплексів.
3.Створення на основі отриманих результатів карти ландшафтної структури досліджуваного регіону.
План проведення проекту
1.Аналіз супутникових зображень регіону досліджень з метою виявлення особливостей його ландшафтної структури;
2.Здійснення польових досліджень території степової смуги України у межах околиць села Інгуло-Кам’янка;
3.Підготовка карти ландшафтної структури території дослідження (долини р.Iнгул в районі села Інгуло-кам’янка).
Матеріали проекту
| № п/п | Фізико-географічні країни | Класи ландшафтів | Природні зони та гірські краї |
| 1 | Рівнинні | Східно-Європейська рівнина
(південно-західна частина країни) |
Зона мішаних лісів
Зона широколистяних лісів Лісостепова зона Степова зона |
| 2 | Гірські | Карпатська гірська країна (частина)
Кавказько-Кримська гірська країна (частина) |
Українські карпати
Кримські гори |
Матеріали учителя по проекту
Карта проекту з ІКТ на тему:"Степові ландшафти Кіровоградщини" - №41-2 група ПГФ
[| Блог]
Приклади проектної діяльності учнів
Корисні ресурси
Ландшафтна структура долини річки Інгул (на прикладі околиць села Інгуло-Кам’янки). Досліджуваною територією є долина річки Інгул та прилеглі території в межах околиць с.Інгуло-Кам’янка Новгородківського району Кіровоградської області (рис.2.14, рис.2.15). У фізико-географічному відношенні – це південно-західна частина Придніпровської височини Східно-Європейської рівнини. Згідно карти «Ландшафти України» поданої в Національному атласі України (масштаб 1:2500000), досліджувана територія належить до ландшафтів рівнинного класу степового типу, північно-степового підтипу. На рівні видів ландшафтів ці терени становлять собою лесові сильно хвилясті височини, розчленовані крутосхиловими річковими долинами з відслоненням кристалічних порід, з чорноземами звичайними середньогумусними. На рівні ландшафтних урочищ ландшафтна структура досліджуваної території представлена геокомплексами чотирьох родів:
• урочища розчленованих еродованих привододільних схилів лесових рівнин, складених верхньоантропогеновими еолово-делювіальними, палеоген-неогеновими відкладами на кристалічній основі, переважно під чорноземами та сірими лісовими грунтами;
• урочища розлогих розчленованих річкових долин, складених сучасними і верхньоантропогеновими алювіальними, алювіально-делювіальними, еолово-делювіальними, а також пелеоген-неогеновими відкладами на кристалічній основі з численними відслоненнями фундаменту (часто скелястими), комплексом лучно-чорноземних, лучних, лучно-болотних, болотних грунтів;
• урочища ерозійних форм рельєфу, складених сучасними і верхньоантропогеновими алювіальними, алювіально-делювіальними, еолово-делювіальними, а також палеоген-неогеновими відкладами на кристалічній основі з численними відслоненнями фундаменту (часто скелястими), переважно під чорноземними та сірими лісовими грунтами;
• урочища антропогенних форм релєфу, складених, як правило, деструктуризованими лесовидними верхньоантропогеновими еолово-делювіальними, палеоген-неогеновими відкладами на кристалічній основі з деградованим грунтовим покривом.
Природно, найбільш представленими в ландшафтній структурі досліджуваної території за показниками площ є урочища еродованих привододільних схилів лесових рівнин, що мають середній таксономічний показник - 47,5 %. На другому місці за показниками площ знаходяться урочища ерозійних форм рельєфу – 37,6%, третє місце займають урочища розлогих розчленованих річкових долин – 13,7% і близько 1,2% охоплюють урочища антропогенних форм рельєфу. Кількісно у формі ділянок свого поширення найбільш численними є урочища ерозійних форм рельєфу, топологічна презентивність яких становить – 42. Значним ступенем мозаїчності вирізняються також урочища антропогенних форм рельєфу, топологічна презентивність яких – 12. Правобережжя річки Інгул в межах досліджуваної ділянки характеризується більшою мозаїчністю: таксономічна презентивність урочищ привододільних схилів – 2, урочищ ерозійних форм рельєфу – 23, а також урочищ антропогенних форм рельєфу – 7. Лівобережжя: урочища привододільних схилів – 3, урочища ерозійних форм рельєфу – 13, урочищ антропогенних форм рельєфу – 5. Річка Інгул поділяє досліджувану територію на дві частини: правобережну (площа 102,2 км2 ) та лівобережну ( площа 79,4 км2 ). Урочища розчленованих еродованих привододільних схилів мають похил в напрямку долини річки Інгул. Експозиція схилів північно-західна. Найвищою точкою правобережного схилу плакору є курган Могила Кам’янська з відміткою 168,9м, яка займає центральне положення в межах даної території. В напрямку до долини річки відмітки висот сягають 120м. Перепади висот становлять до 40м. Дана ділянка порізана ярами і балками. В межах цієї ділянки представлено 11 курганів. Найбільша балка знаходиться в південній частині схилу плакору досліджуваної території. В межах цієї балки знаходиться тимчасовий потік, лісових масивів в межах території немає. Експозиція схилів лівобережного плакору північно-західна. Найвища точка має відмітки 170,4м. Перепад висот становить 40м. В межах схилу плакору досліджуваної ділянки протікає річка Кам’янка, яка впадає в річку Інгул Яружно-балкова система виражена менш яскраво ніж на правому березі. Західну частину займає територія с. Інгуло-Кам’янка. Також в межах території знаходиться 4 кургани і 2 дорожні насипи. Щодо річкової долини, вона має лінійну конфігурацію. Правий берег має більшу крутизну відносно лівого, а також більшу порізаність ярами і балками. В межах досліджуваної ділянки довжина річки становить 27 км. В напрямку з півночі на південь збільшується ширина річки. В півнчній частині вона коливається в межах від 6м до 10м (рис.2.18). А уже з місця впадіння в річку Інгул річки Кам’янки ширина її починає збільшуватись і більш південніше може становити 35-40м (рис.2.19). Середня глибина річки в межах досліджуваної ділянки становить 2м., а максимальні глибини сягаьть 3,26м. В межах долини і навіть заплавної частини річки спостерігаються виходи кристалічних порід на денну поверхню Балки досліджуваної території вкриті переважно степовою та чагарниковою рослинністю. В межах окремих балок знаходяться ставки з незначною площею, глибина яких не перевищує 1,5м. Схили балок значною мірою порізані ярами з незадернованими супіщаними грунтами. Кургани є осередками ковилової рослинності, що не потрапили під вплив сільсьгосподарської діяльності В межах привододільних схилів досліджуваної території проходять лінії елктропередач з властивими їм електропровідними фунуціями. В східній частині досліджуваної території до села Інгуло-Кам’янка ведуть два дорожні насипи. Схили плакорів використовуються як пасовища, а також значною мірою задіяні як сільськогосподарські угіддя. Найпоширенішими представниками флори виступають типчак, ковила, тонконіг, полин, пирій, зустрічається сон чорніючий. В пониззі деяких балок є осока. Значною мірою поширена шипшина, терен та глід. З деревної рослинності найбільш поширені верба, берест, осика, дикі груші та яблуні. Предстаниками фауни є заєць русак, лисиця, куниця, кріт, сліпак, миші. Останнім часом зросла популяція вовків та борсуків. А щодо козулі, то її популяція значною мірою зменшилась, представників цього виду в межах досліджуваної ділянки налічується не більше двох десятків. З орнітофауни представлені куріпки, фазани, дика качка, лебеді, лиски, популяція останніх поступово збільшується. З рептилій представлені вуж, гадюка степова, ящірка прудка.
