Проект з "ОІТ і зарубіжної літератури": "Уславлення людської гідності у трагедії “Медея" - № 210 ФІМ, Українська, 2014

Ідея проекту

Уславлення людської гідності, самоповаги та мужності, засудження приниження. Трагічна доля однієї людини як втілення трагедії всього народу під час.

Автор проекту

Українська Анна Олегівна

Користувач:Українська Анна

Матеріали проекту

Біографія Еврипіда

Еврипід

Еврипід (близько 480/84 — 406 рр. до н. е.) — давньогрецький поет-драматург, молодший з трьох великих афінських трагіків поряд із Есхілом та Софоклом.

Тріаду визначиних трагічних поетів Еллади замикає Еврипід,творчість якого припадає на період глибокої кризи афінської полісної системи. Ознаки цього процесу чітко відбилися на його творах,тож Еврипід був поетом розкладу афінської рабовласницької демократії. Біографія Еврипіда поставила перед дослідниками багато проблем. Як це не парадоксально, але хоч до нас дійшли чимало фактів його житття, проте воно все ж маловідоме. Пояснюється це тим,що він став значною мірою реформатором класичної трагедії,але його новаторство багатьом афінянам до душі не припало. Поета за це критикували, комедійні автори уїдливо висміювали його і навіть вигадували анекдоти й небилиці.

Різні дати народження названі в "Життєписі" Еврипіда і відкритих два сторіччя тому "Пароських хроніах". Перша дата (480 р. до н. е.) свідчила про бажання стародавніх біографів поєднати одним визначним роком ( а це рік уславленої перемоги еллінів над персами під о. Саламін) долю трьох талановитих поетів. Відоме речення свідчило: коли 45-річний Есхіл бився під Саламіном, 16-річний Софокл у хорі юнаків оспівував перемогу, Еврипід лише тільки народився. Але все ж імовірнішою є друга дата (484 р. до н.е.).

Біографія поета рясніє непевними даними,взятими часом навіть із комедій сучасників поета. Аріснофан, який не сприймав новаторства Еврипіда,неодноразово висміював його у своїх комедіях. До сумнівних у біографії Еврипіда даних слід віднести твердження про його народження в сім'ї дрібного торгівця Мнесархіда,постійну відлюдкуваність і похмурість поета,його невміння сміятися,женоненависництво тощо. Навіть смерть поета пов'язується з жінками: за однією версією,жіноча юрба нібито закидала його камінням,за другою - жінка наказала нацькувати на нього собак,які пошматували поета. Інші відомі факти й самі трагедії поета спростовують ці образливі версії,що мали на меті його дискредитувати. Зокрема, напевно відомо,що Еврипід народився на о. Саламін, був освідченою людиною,мав хист до малювання, в юнацтві здобував перемоги у змаганнях атлетів-гімнастів,учився у видатних афінських філософів-моралістів Анакреонта,Протагора,Продіка,був близький до Сократа. Поет неодноразово брав участь в афінських святах,на які допускалися лише діти багатих афінян. Тож батько його,найімовірніше,був людиною досить заможною,до того ж він зміг дати чудову освіту синові,а вона в ту пору була доступною лише багатим родинам. Сам Еврипід мав одну з найбільших бібліотек в Афінах. Спеціально оброблені баранячі шкіри,на яких писали, чи єгипетський папірус становили на той час предмети розкоші, отже рукописи являли собою величезну цінність і потребували значних коштів.

Факти особистого життя певною мірою спростовують думку про його ненависть до жіноцтва. Він двічі був одружений. Від Херілли мав трьох синів і прожив з нею багато років, з Меліто швидко розлучився. Щоправда, в родинному житті поет особливо щасливим не був.

Еврипід не посідав якихось державних посад, не брав участі в політичній боротьбі. Проте він ильно спостерігав за суспільними процесами. Становище людини в різних соціальних верствах афінського суспільства,загострення відносин із Спартою,поступова втрата Афінами колишнього впливу на інші поліси, соціально-політична боротьба партій і низка інших злободенних питань,дістали відбиток у драматичній поезії Еврипіда. Його твори часом ставали поетичною пропагандою тієї чи іншої ідеї.

Ще в юності Йому пророкували,що він здобуватиме перемоги в змаганнях. Тоді його з якихось причин не допускали до участі в Олімпійських іграх. Мабуть, через це він у своїх п'єсах не сказав доброго слова про віщунів і пророків,атлетів же незмінно малював брутальними й негідними людьми. І все ж пророцтво виявилося частково правдивим. Адже справжнім покликанням поета стала розумова,а не фізична діяльність,і він почав брати участь у драматичних змаганнях поетів. Щоправда перемог було мало,всього п'ять. Траплялося,що поета перемагали другорядні драматурги,як Ксенокл. Навіть найуславленіша "Медея" Еврипіда зайняла лише третє місце. Можна припустити,що якусь роль відігравало й суддівське журі,яке враховувало вподобання певної частини глядачів і могло бути малооб'єктивним. Не можна виключати й того,що своїми нововведеннями, незвичними сценічними ефектами,виставленими на прилюдний показ надмірними пристрастями Еврипід лякав чи ображав афінську публіку,яка не вибачала злочинів порочним героям,хоч вони й бували покарані за свої гріхи. Траплялися випадки,коли глядачі відкрито протестували проти окремих сцен чи епізодів,вимагаючи змінити їх,і тоді поетові доводилося виступати і заспокоювати їх своїми поясненнями. Мабудь,він не дуже зважав на думку своїх колективних критиків, про що мабудь свідчать сказані ним одного разу слова:"Люди добрі,це ж моя справа вчити вас,а не ваша - мене".

Очевидн,постійна необ'єктивнясть глядачів,нерозуміння його творчих задумів врешті до краю втомили поета. Десь за два роки до його смерті,поставивши свою останню в Афінах трагедію "Орест",Еврипід на запрошення македонського правителя Архелая переїхав да столиці Македонії Пелли,де його зустріли з великим почестями. Там уже перебувала низка визначних поетів - цар намагався зібрати до свого двору найвидатніших представників еллінської культури,таких як драматичний поет Агафон,композитор Тимофій,епічний поет Херіл та ін.

Там,у Пеллі,Еврипід скоро й закінчив свої дня. Афінянам про це з глибоким сумом сповістив Софокл під час змагань і заборонив акторам надівати традиційні вінки. Незабаром афінські громадяни змінили своє ставлення до Еврипіда й відрядили до Архелая делегацію з проханням повернути останки поета до Афін,але цар відмовив. З надзвичайною урочистістю Еврипіда поховали в Пеллі й довгі сторіччя його могила була місцем паломництва. А під Афінами на його честь побудували мавзолей,на якому викарбували слова:"Співцю Еллади вся Еллада спорудила цю гробницю. Прах його впокоївся на далеких берегах Македонії. Афіни,гордість Греції,були першим місцеперебуванням того,кого тепер усі прославляють і оплакують". В афінському театрі Діоніса поета вшанували поставленою на його честь скульптурою.

Світогляд

Оскільки біографічних даних про Еврипіда збереглося мало,його політично-релігійні переконання лише якоюсь мірою можна з'ясувати за тими творами,що дійшли до нас. Свій творчий шлях драматург розпочаву кінці 50-х років V ст. до н.е.,тобто в умовах розквіту афінської демократії. Але основна його літературна діяльність припала вже на період кризи цієї демократії. Поет ніколи не брав участі в громадсько-політичному житті рідного міста,ні з ким,крім близьких друзів не спілкувався. Але він доводив,що найкраще служить своїй державі драматичними творами. Тонкий і проникливий спостерігач,Еврипід добре бачив і розумів ті процеси,що супроводжували болісний занепад демократії. Незважаючи на все зміни,Еврипід залишався палким прихильником демократичного устрою і патріотом. Однозначну оцінку політичним поглядам Еврипіда взагалі дати навряд чи можливо,бо вони складні й до певної міри суперечливі. По-перше,протягом довгого життя поета вони не могли не зазнати змін,тим більше що жив він у період соціально-політичних зрушеньу суспільстві. По-друге,його герої часто ставали речниками різних думок свого часу,але це не означало,що всі вони були думками самого автора. Проте,безперечно,Еврипід болісно переживав події,свідком яких був він сам, і дуже часто вкладав у досить великі промови в своїх героїв власні роздуми.

Розглядаючи злободенні соціальні пробелми,Еврипід торкається і проблеми рабства. Можливо,на нього вплинули гуманістичні ідеї Сократа. В дусі свого часу Еврипід мав сприймати рабовласницьке суспільство як цілком нормальне явище. Становище рабів в Афінах було значно легшим,ніж в Спарті чи пізніше в Римі. Еврипід бачив у рабах насамперед людей,нещасних людей,що потрапили у скруту. У його трагедіях раби - слуги,пастухи,годувальниці - наділені всіма позитивними якостями,мають жвавий і гострий розум,вони доброчесні,вірні своїм друзям і господарям.

Еврипід був глибоким філософом. Від Сократа він сприйняв високу мораль,уміння логічно мислити,скептичне ставлення до застаріло-традиційних уявлень,прагнення пізнати людину з її моральними принципами. Подік дав йому можливість оволодіти таємницями риторики. Анаксагор прищепив уміння широко дивитися на навколишній світ,єретичне розуміння його причинності.

Еврипід уважав,що перщопричиною всього сущого була грандіозна загальна маса,що поділилася на землю та ефір(небо),від яких з'явилися звірі,птахи,дерева,людський рід. Найчастіше поет згадує ефір,розглядаючи його як головну рушійну силу всього створеного й називаючи Зевсом. Безперечно,у своїх релігійних поглядах Еврипід набагато випереджав свій час. Заперечуючи конкретних богів,він виступає як пантеїст. Він вірить у єдиного Бога,його всемогутність,справедливість,його турботу про людину. Мабуть,Еврипіда не можна назвати атеїстом. Так,він заперечує народні вірування,але як філософ приходить до інших релігійних уявлень,що вкладає в уста своїх героїв. еврипід часто висловлює неясні мрії про спраделиве майбутнє,у якому не буде неправди,бажання втекти від далеко не ідеальної дійсності в якісь кращі куточки Еллади. Роздуми про смерть і життя приводять поета до висновку,що людині взагалі краще не народжуватися. І все ж подібних песимістичних думок порівняно небагато. Перемагає незламна віра у вільну людську особистість та її можливості.

Твори Еврипіда

Еврипідом було написано понад 90 драматичних творів, з них до нас дійшли 18 трагедій і одна сатирівська драма "Кіклоп". Деякі з них можуть бути точно датовані:

«Алкеста» (438 до н. е., друге місце) «Медея» (431 до н. е., третє місце) «Діти Геракла» (бл. 430 до н. е.) «Гіпполіт» (428 до н. е., перше місце) «Андромаха» (бл. 425 до н. е.) «Гекуба» (бл. 424 до н. е.) «Благальниці» (бл. 423 до н. е.) «Електра» (бл. 420 до н. е.) «Геракл» (бл. 416 до н. е.) «Троянки» (415 до н. е., друге місце) «Іфігенія в Тавриді» (бл. 414 до н. е.) «Іон» (бл. 413 до н. е.) «Єлена» (412 до н. е.) «Фінікіянки» (бл. 410 до н. е., друге місце) «Орест» (408 до н. е.) «Вакханки» та «Іфігенія в Авліді» (405 до н. е., посмертні, перше місце) «Циклоп» (сатирична драма)

Ознаки драматургії Еврипіда

1) публіцистичність; 2) приземлення богів і героїв, боги з його драм постають холодними егоїстами, байдужими до мук і проблем людини; 3) нове джерело трагічного – людське серце, проникнення вглиб людини, показ боротьби пристрастей; 4) звернення до побутових сюжетів, до приватного побуту людей, до сімейних конфліктів. Еврипід стає творцем сімейної драми, у якій сполучає високе й низьке, трагічне й комічне; 5) показ художнього образу у розвитку; 6) відтворення людини такою, якою вона є, а не такою, якою повинна бути. Еврипід увійшов в історію західноєвропейської культури як родоначальник і майстер психологічного аналізу і психологічної драми.

Медея

Медея

‎

«Медея» (грец. Μήδεια) — трагедія давньогрецького драматурга Еврипіда, представлена 431 році до н. е. Вона входила до тетралогії, яка, окрім «Медеї», включала трагедії «Філоктет» (втрачена) та «Діктіс» (втрачена), а також сатирову драму «Женці» (втрачена).

Сюжет

Дія трагедії Еврипіда відбувається в Коринфі, перед домом Медеї. Подружжя Ясон і Медея перебувають у скрутному матеріальному й суспільному становищі. Ясон вирішує поправити становище через шлюб з дочкою місцевого царя Креонта. Ясон пояснює Медеї, що цей шлюб вирішить багато проблем і буде на користь їхнім дітям, проте Медея, звичайно, має піти. Медея не може примиритися з таким рішенням Ясона, не може допустити, аби з неї кпинили, як з покинутої дружини.

Вона вирішує помститися суперниці й посилає їй через своїх дітей отруєний одяг, дочка Креонта, одягнувши одяг, згорає живцем разом з батьком, який намагався її врятувати. Аби довести свою помсту до кінця, Медея власноруч убиває обох своїх синів від Ясона. У надісланій їй Геліосом крилатій колісниці, запряженій драконами, вона востаннє з'являється над Ясоном, демонструючи свою недосяжність і тріумф помсти. В останньому діалозі Ясона й Медеї Ясон проклинає свою колишню дружину, нагадує їй, що вона стала його дружиною, ціною зради батьківщини та вбивства власного брата. Натомість Медея закидає Ясонові вину в смерті їхніх дітей, оскільки він зруйнував їхню сім'ю, вона пророкує йому страшну смерть. Потім Медея здіймається на колісниці високо в небо, забравши з собою трупи дітей.

Порушені проблеми

“Медея” (431 р. до н.е.) Еврипід ставить у трагедії проблему кризи сім’ї і намагається знайти причини цього явища. Головна дійова особа трагедії – Ясон. В міфах це відважний, прекрасний, великодушний герой. А в Еврипіда – пересічний, здрібнілий афінянин. Таким він був і в Колхіді, під час походу за золотим руном, але тоді майстерно приховував своє єство, використавши любов Медеї до себе заради здобуття коштовності. А пізніше, задумавши одружитися з дочкою царя Креонта, він цинічно відштовхує Медею такими поясненнями: ...оце побрався шлюбом з владарівною, щоб допомогти тобі, твоїх дітей зрівнявши з можновладними братами їх, опору дати домові. Еврипід таким чином руйнує традиційне розуміння зла в трагедії. Ясон не злочинець, а звичайна людина. Однак Медея розцінює поведінку Ясона як злочин, і злочин має бути покараний. Щоб “у саме серце вразити мужа”, Медея убиває не лише суперницю і її батька, але й дітей, яких вона народила від Ясона. З усього видно, що Еврипід співчуває своїй героїні, але її помста зображена як кривавий злочин, як непрощенний гріх. У трагедії “Медея” співає переконливо показавши борошна героїні , її намагання . Несумісні почуття - жадоба помсти і любов до дітей - крають душу нещасної . Трагедія передбачала обов’язковий катарсис: жахаючись , людина переживає потрясіння,яке очищує душу. Катарсис - вісь чого прагнули досягти автори давньогрецької трагедії . Направду “Медея” - полум’яне уславлення людської гідності . Іван Франко, високо оцінюючи Евріпіда , називав його “Медею” геніальним твором . Трагедія Евріпіда “ Іпполіт ” відбиває тривожні роздуми людини под годину кризи старої релігії , філософії і моралі . У “ Іпполіті ” ще яскравіше , ніж в “ Медеї ” та інших трагедіях , розкривається тема трагічного незнання . перший варіант цієї трагедії викликав обурення афінських громадян , котрі оцінили його як аморальний , оскільки героїня сама освідчувалася у коханні своєму пасербу.

Інтернет ресурси проекту

Список посилань на ресурси проекту (якщо посилань багато, то зробіть на новій сторінці). Посилання на створену колекцію закладок

[1]"Медея" переклад А. Содомори, повний текст

[2]"Медея" Еврипіда, короткий зміст (російською)

[3] [4] Еврипід, життя і творчість

Додаткові матеріали проекту

Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали

Результати проекту

Звіт у вигляді презентації.

[5]Презентація на тему: "Уславлення людської гідності у трагедії "Медея"