Принципи протоколу SIP

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук

7.1 Принципи протоколу SIP
Протокол ініціювання сеансів - Session Initiation Protocol (SIP) є протоколом прикладного рівня і призначається для організації, модифікації і завершення сеансів зв'язку: мультимедійних конференцій, телефонних з'єднань і розподілу мультимедійної інформації. Користувачі можуть брати участь в існуючих сеанси зв'язку, запрошувати інших користувачів і бути запрошеними ними до нового сеансу зв'язку. Запрошення можуть бути адресовані певному користувачеві, групі користувачів або всім користувачам.
Протокол SIP розроблений групою MMUSIC (Multiparty Multimedia Session Control) комітету IETF (Internet Engineering Task Force), а специфікації протоколу представлені в документі RFC 2543. В основу протоколу робоча група MMUSIC заклала такі принципи: Персональна мобільність користувачів. Користувачі можуть переміщатися без обмежень в межах мережі, тому послуги зв'язку повинні надаватися їм у будь-якому місці цієї мережі. Користувачеві надається унікальний ідентифікатор, а мережа надає йому послуги зв'язку незалежно від того, де він знаходиться. Для цього користувач за допомогою спеціального повідомлення-REGISTER - інформує про свої переміщення сервер визначення місцеположення.
Масштабованість мережі. Вона характеризується, в першу чергу, можливості збільшення кількості елементів мережі при її розширення. Серверна структура мережі, побудованої на базі протоколу SIP, в повній мірі відповідає цій вимозі.
Розширюваність протоколу. Вона характеризується можливістю доповнення протоколу новими функціями при введенні нових послуг та його адаптації до роботи з різними додатками.
Як приклад можна навести ситуацію, коли протокол SIP використовується для встановлення з'єднання між шлюзами, що взаємодіють з ТМЗК за допомогою сигналізації ОКС7 або DSS1. В даний час SIP не підтримує прозору передачу сигнальної інформації телефонних систем сигналізації. Внаслідок цього додаткові послуги ISDN виявляються недоступними для користувачів IP-мереж.
Розширення функцій протоколу SIP може бути здійснена за рахунок введення нових заголовків повідомлень, які повинні бути зареєстровані у вже згадуваній раніше організації IANA. При цьому, якщо SIP-сервер приймає повідомлення з невідомими йому полями, то він просто ігнорує їх і обробляє лише ті поля, які він знає.
Для розширення можливостей протоколу SIP можуть бути також додані і нові типи повідомлень.
Інтеграція в стек існуючих протоколів Інтернет, розроблених IETF. Протокол SIP є частиною глобальної архітектури мультимедіа, розробленої комітетом Internet Engineering Task Force (IETF). Ця архітектура включає в себе також протокол резервування ресурсів (Resource Reservation Protocol - RSVP, RFC 2205), транспортний протокол реального часу (Real-Time Transport Protocol - RTP, RFC 1889), протокол передачі потокової інформації в реальному часі (Real-Time Streaming Protocol - RTSP, RFC 2326), протокол опису параметрів зв'язку (-Session Description Protocol SDP, RFC 2327). Однак функції протоколу SIP не залежать ні від одного з цих протоколів.
Взаємодія з іншими протоколами сигналізації. Протокол SIP може бути використаний спільно з протоколом Н.323 (Розділи 5 і 6). Можливо також взаємодія протоколу SIP з системами сигналізації ТМЗК - DSS1 і ОКС7. Для спрощення такої взаємодії сигнальні повідомлення протоколу SIP можуть переносити не тільки специфічний SIP-адресу, але й телефонний номер формату Е.164 або будь-якого іншого формату. Крім того, протокол SIP, нарівні з протоколами Н.323 і ISUP / IP, може застосовуватися для синхронізації роботи пристроїв управління шлюзами, про що піде мова в наступному розділі (рис. 8.2); в цьому випадку він повинен взаємодіяти з протоколом MGCP. Іншою важливою особливістю протоколу SIP є те, що він пристосований до організації доступу користувачів мереж IP-телефонії до послуг інтелектуальних мереж, і існує думка, що саме цей протокол стане основним при організації зв'язку між зазначеними мережами.


--Козінцев Олексій 36 гр. 16:13, 29 листопада 2010 (EET)