Постановка цілочислової задачі ЛП. Геометрична інтерпретація
Економічна і математична постановка цілочислової задачі лінійного програмування
Існує доволі широке коло задач математичного програмування, в економіко-математичних моделях яких одна або кілька змінних мають набувати цілих значень. Наприклад, коли йдеться про кількість верстатів у цеху, тварин у сільськогосподарських підприємствах тощо. Зустрічаються також задачі, які з першого погляду не мають нічого спільного з цілочисловими моделями, проте формулюються як задачі цілочислового програмування. Вимоги дискретності змінних в явній чи неявній формах притаманні таким практичним задачам, як вибір послідовності виробничих процесів; календарне планування роботи підприємства; планування та забезпечення матеріально-технічного постачання, розміщення підприємств, розподіл капіталовкладень, планування використання обладнання тощо.
Задача математичного програмування, змінні якої мають набувати цілих значень, називається задачею цілочислового програмування. У тому разі, коли цілочислових значень мають набувати не всі, а одна чи кілька змінних, задача називається частково цілочисловою. До цілочислового програмування належать також ті задачі оптимізації, в яких змінні набувають лише двох значень: 0 або 1 (бульові, або бінарні змінні).
Умова цілочисловості є по суті нелінійною і може зустрічатися в задачах, що містять як лінійні, так і нелінійні функції. Розглянемо задачі математичного програмування, в яких крім умови цілочисловості всі обмеження та цільова функція є лінійними, що мають назву цілочислових задач лінійного програмування.
Загальна цілочислова задача лінійного програмування записується так:
за умов:
- цілі числа Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): \left( {j=\overline {1,n} } \right);
Геометрична інтерпретація розв’язків цілочислових задач лінійного програмування на площині
Для знаходження оптимального розв’язку цілочислових задач застосовують спеціальні методи. Найпростішим з них є знахо-дження оптимального розв’язку задачі як такої, що має лише не-перервні змінні, з дальшим їх округленням. Такий підхід є виправданим тоді, коли змінні в оптимальному плані набувають досить великих значень у зіставленні їх з одиницями вимірювання. Про-те за деяких умов такі спрощення призводять до істотних неточ-ностей. Скажімо, множина допустимих розв’язків деякої неціло-числової задачі лінійного програмування має вигляд, зображений на рис.1:
Максимальне значення функціонала для даної задачі знахо-диться в точці В. Округлення дасть таке значення оптимального плану Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x_{1} =3;\,\,\;x_{2} =3 (точка D на рис 1). Очевидно, що точка D не може бути розв’язком задачі, оскільки вона навіть не належить множині допустимих розв’язків
Геометрично множина допустимих планів будь-якої лінійної цілочислової задачі являє собою систему точок з цілочисловими координатами, що знаходяться всередині опуклого багатокутника допустимих розв’язків відповідної нецілочислової задачі.
Отже, для розглянутого на рис.1 випадку множина допустимих планів складається з дев’яти точок (рис.2), які утворені пере-тинами сім’ї прямих, що паралельні осям Ох1 та Oх2 і проходять через точки з цілими координатами 0, 1, 2. У нашому прикладі оптимальний цілочисловий розв’язок відповідає точці М Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x_{1} =2;\,\,\;x_{2} =2