Віртуальна реальність

Зміст

1 Віртуальна реальніть
2 Інформаційні ресурси

Віртуальна реальніть

Віртуальна реальність — різновид реальності в формі тотожності матеріального й ідеального, що створюється та існує завдяки іншій реальності. У вужчому розумінні — ілюзія дійсності, створювана за допомогою комп'ютерних систем, які забезпечують зорові, звукові та інші відчуття. Існують різні підходи до розуміння віртуальної реальності. Різні дослідники описують її як справжнє буття, небуття, неповне буття. Н. А. Носов визначав такі характеристики віртуальної реальності, що вважаються в сучасних дослідженнях основними:

Породженість — віртуальна реальність створюється активністю іншої реальності, зовнішньої щодо неї (константної); Актуальність — віртуальна реальність існує тільки «тут і тепер», поки активна константна реальність; Автономність — у віртуальній реальності свій час, простір і закони існування, що можуть бути відмінними від таких у константній реальності; Інтерактивність — віртуальна реальність може взаємодіяти з іншими реальностями, в тому числі і з тією, що її створює.

Технології створення віртуальної реальності

Окуляри й шоломи віртуальної реальності — переважно такі пристрої складаються з двох невеликих екранів, розташованих кожен перед оком. Екрани показують дещо зміщені одне відносно іншого зображення того самого об'єкта, створюючи ілюзію тривимірного простору. В шоломах можуть також міститися навушники, акселерометри, датчики положення.

Кімнати віртуальної реальності — спеціально обладнаний простір, де створене комп'ютером зображення цілком транслюється на його стіни завдяки дисплеями чи проекторам.

Рукавиці віртуальної реальності — дозволяють відслідковувати положення рук і пальців, щоб симулювати маніпуляції з віртуальними об'єктами, ніби вони справжні.

Контролери зі зворотнім зв'язком — пристрої, що за допомогою кнопок, стіків, датчиків положення тощо, дозволяють симулювати маніпуляції з віртуальними об'єктами. Завдяки вібрації можуть передавати тактильні відчуття.

Сфери використання віртуальної реальності:

Навчання — моделювання складної чи небезпечної діяльності, наприклад, керування транспортом, хірургічних операцій.

Наука — візуалізація внутрішньої будови об'єктів, молекулярних і атомних структур. Зокрема в медицині віртуальна реальність забезпечує дистанційне і точне керування інструментами.

Дизайн — побудова й редагування тривимірних моделей механізмів, споруд тощо; симуляція та дослідження різних впливів на них.
Розваги — віртуальні тури, екскурсії, відеоігри з ефектом занурення в ігровий світ.

Військова сфера — тренування пілотів, водіїв, операторів, підрозділів з імітацією збройних сутичок тощо.

Медицина - в Китаї віртуальну реальність використовують для лікування наркозалежних. Людям показують реалістичні сцени вживання наркотиків та їхні наслідки. Окрім того, VR-окуляри використовують для діагностики психічних розладів.

Висновки

У цифрову епоху сучасні діти мають безліч можливостей для розвитку та навчання. За допомогою новітніх технологій малеча може політати в космосі, подивитися на справжнього динозавра та провести хімічні досліди як справжній науковець. Проте тривале застосування гарнітури здатне призвести до дезорієнтації, коли після занурення у VR користувач може наражатися на стіни і предмети в кімнаті. Крім того, віртуальна реальність може спричинити емоційні і соціальні проблеми. Ігри, такі як Second Life, можуть стати чудовим способом втечі з реального світу. Якщо ними зловживати, вони можуть перетворитися в альтернативне життя, позбавлене проблем. Це може призвести до втрати користувачем зв'язку з реальністю.