Поняття про свідомість. Функції, структура, види свідомості.

Поняття про свідомість, її особливості та функції

Людина як істота, що володіє найскладнішими проявами психіки, є носієм свідомості. Свідомість - це особливе утворення, що сформувалось під час суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, є формою цілеспрямованого психічного відображення.

Свідомість - це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей

Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколишнього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає.

Свідомість як категорія філософії та психології традиційно розглядається науковцями. Зародження цих ідей почалося ще в античності, коли сформувались два філософські напрямки - ідеалізм та матеріалізм. З точки зору першого - ідеалізму - свідомість трактується як власне людська форма психіки, початок і умова буття, матеріалісти розглядають свідомість як результат відображення людиною дійсності, продукт пристосування та активного ставлення до буття. Однак щодо більш точної інтерпретації цього поняття виникає величезна кількість невирішених питань, тому вивчення та трактування поняття свідомості і по сьогодні залишається відкритою науковою проблемою. Свідомість характеризується певними особливостями. Свідомість поза людським буттям неможлива: свідомість народжується в бутті, створює буття, відображає буття. Таким чином, свідомість виконує такі функції:

Функції свідомості

Так, пізнавальна функція свідомості проявляється в накопиченні, переробці та використанні інформації щодо навколишньої дійсності; регулятивна-в контролі поведінкових та емоційних проявів; прогностична - в побудові образів майбутнього, плануванні подальшого життя; рефлексивна - в пізнанні людиною самої себе як суб'єкта психічної діяльності; комунікативна функція свідомості полягає в організації та підтриманні спілкування з іншими людьми. Соціальна сутність свідомості Свідомість - вища, властива лише людині форма відображення об'єктивної дійсності. Свідомість представляє собою єдність психічних процесів, активно беруть участь в осмисленні людиною об'єктивного світу і свого власного буття. Будь-яке відчуття або почуття є частиною свідомості так як має значенням і сенсом. Однак свідомість не є тільки знання або мовне мислення. Людська свідомість залежить не від біологічних факторів, тілесної організації, хоча залежить - стать, вік, національність, фізичне самопочуття, але від спілкування з людьми, через придбання навичок, предметних дій. Свідомість виникла в процесі суспільно-виробничої діяльності людини і нерозривно пов'язане з мовою. Основними підходами до походження свідомості були наступні: Платон: тіло людини - вмістилище безсмертної душі і її раб, безтілесна душа керує всім у всесвіті. Християнство: розум людини, його мислення - іскорка божественного розуму. Саме він мислить, бажає, відчуває в людській свідомості. Декарт: свідомість - внепространственное субстанція, вперше розглядає проблему самосвідомості. Гегель: свідомість - одне з втілень всесвітнього розуму. У ХХ столітті виникає теорія відображення. Віддзеркалення - загальні властивість матерії відтворювати у своїх властивостях особливості інших об'єктів, з якими сталося взаємодію. Відповідно до цієї теорії свідомість це вища форма відображення. Суспільна свідомість - усвідомлення суспільством самого себе, свого суспільного буття і навколишньої дійсності. Це цілісне духовне утворення, що включає в себе ідеї, почуття, погляди, теорії, в які суспільство не тільки усвідомлює себе і своє загальне буття в реальному існуванні, але і його активно перетворюючу роль, яка починає своє переломлення в поступальному розвитку суспільства і його буття. Суспільна свідомість формується з урахуванням виду матеріального виробництва. Значення матеріального виробництва не тільки в тому, що воно необхідна умова існування суспільства і людини, а й у тому, що весь лад життєдіяльності людей залежить від способу виробництв матеріальних благ у кожну епоху. Індивідуальна свідомість - продукт діяльності окремого індивіда в матеріальному світі. Суспільна та індивідуальна свідомість не зводиться один з одним: суспільна свідомість не є сума індивідуальної свідомості; суспільну свідомість вбирає в себе не кожне індивідуальну свідомість. Суспільна та індивідуальна свідомість відрізняються один від одного носієм, роллю, способом існування, тимчасовими рамками, ступенем узагальненості Фоми суспільної свідомості є різні способи духовного освоєння дійсності. Класифікація: 1) з предмета відображення: політична свідомість відображення відносини між класами, націями, державами до проблеми влади. 2) за формами відображення: наука відображає дійсність у формі понять, гіпотез, теорій, моделей. 3) за особливостями свого розвитку, зіставляючи науку та мистецтво. 4) щодо виконання ними соціальних функцій. Відмінність функцій, перш за все, виявляє своєрідність кожної форми суспільної свідомості. За цією ознакою всі форми суспільної свідомості діляться на 2 групи: 1) регулювання людських відносин. Політичне - сукупність політичних доктрин, концепцій, програм, поглядів і уявлень. Право - сукупність норм і правил поведінки людей, затверджених державою. Мораль - сукупність норм поведінки, не встановлених державою. 2) наука, мистецтво, філософія - форми духовного та духовно-практичного освоєння всієї навколишнього людини дійсно. Плюс релігія - проміжне становище. Категорія свідомості є однією з фундаментальних як у класичній, так і в сучасній філософії. У сучасній філософії проблема свідомості постала в новому світлі завдяки неабияким успіхам науки, яка дала багатий матеріал для критичного філософського осмислення. Характерно, що в останні десятиліття у вітчизняній філософії несподівано заговорили про таке дивне явище в пізнанні, як «боротьба з свідомістю». Наукове осмислення поняття свідомості, розпочате у ХХ ст., Розкрило структуру даного поняття виходячи з декількох різних, не зводиться один до одного підстав. Результати виявилися настільки значними, що з'явилася можливість усунути дане поняття з природничо-наукового обігу взагалі. У цьому сенсі спроби редукції поняття свідомості не слід розглядати як негативні, зазначена «боротьба з свідомістю» є процес, необхідний для природознавства. Однак, незважаючи на усі сміливі наукові гіпотези про природу свідомості, не слід забувати, що свідомість є також філософською категорією і умовою будь-якого можливого наукового пізнання. Завжди треба пам'ятати, що свій сенс поняття свідомості черпає не тільки з емпіричних даних, але і з самої сутності категоріального мислення. Науковий редукціонізм, який претендує на абсолютну значущість, нагадує спробу відомого персонажа витягти самого себе з болота за косичку. Іноді це вдається, проте подібні перемоги завжди виявляються пірровою. У цьому сенсі повна перемога у «боротьбі зі свідомістю», тобто остаточна редукція свідомості, все одно неможлива, що завжди залишає місце для філософського осмислення. Саме завдяки феномену свідомості можлива така галузь людської діяльності, як філософія.

Додаток

Презентація на тему [[1]]