Обговорення користувача:Панфіл Олена
Готи (субкультура) Го́ти — представники готичної субкультури, натхненні естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готик-сцени. Представники руху з'явилися в 1979 році на хвилі пост-панку. Панківський епатаж готи спрямували в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ. Характерний зовнішній вигляд готів Чорний (темний) одяг. Чорне довге волосся. Високі шнуровані черевики. Чорний корсет, облягаючі чорні нарукавники і чорна максі (для дівчат), одяг під старовину, кльошовані рукави, шкіряний одяг. Нашийник з колючками. Срібні прикраси окультної тематики. Символіка готів Готична естетика вкрай еклектична за набором вживаних і популярних символів, можна зустріти і єгипетську і християнську і кельтську символіку. Основним готичним символом є єгипетський «Анк», символ вічного життя - ймовірно, у зв'язку з темою вампірів, безсмертя. Також часто вживаються й інші єгипетські символи - такі як «Око Ра». Християнська символіка використовується менше, переважно в вигляді звичайних розп'ять (тільки зі стильним дизайном). Кельтська символіка зустрічається у виді кельтських хрестів і різних кельтських орнаментів. Досить широко представлена окультна символіка - використовуються пентаграми (як звичайні , так і перевернуті), перевернуті хрести, восьмипроменеві зірки (символи хаосу). Також використовується безліч різних символів смерті - прикраси з кістяками, черепами, і т.д.. До чисто готичних символів можна віднести кажанів - різні зображення кажанів (зв'язок з вампірами очевидний) ви можете зустріти на сотнях готичних сторінок в Інтернеті і на багатьох прикрасах. Також символами готичної субкультури можна рахувати вовка, сову. Споріднені субкультури Панки Металісти Емо Готи (готською мовою: - Гутанс) - східногерманські народи, які, ймовірно, спершу заселяли південь Скандинавії й острів Ґотланд.
На початку I століття н. е. готи рушили на південь, в Померанію і зупинились у районі гирла Вісли. Їх прибуття ототожнюють із виникненням Вельбарської культури. Протягом II століття вони мігрували на південний схід уздовж Вісли й оселились в Північному Причорномор'ї. Вважають, що готи також взяли участь у формуванні Черняхівської культури.
У III сторіччі готи розділилися на дві гілки: остготи (остроготи, гревтунги) і вестготи (візіготи, тервінги). Вестготи почали одне з перших головних "варварських" вторгнень до Римської Імперії у 263 р., пограбувавши Візантій 267 року. 268 року вони потерпіли нищівну поразку в битві при Найсусі (Naissus) і були витиснені за Дунай 271 року. Вони оселилисяся на північ від Дунаю, де створили незалежне королівство у покинутій римлянами провінції Дакія.
Протягом IV століття під впливом торгівлі та військових угод зі Східною Римською імперією остготи та вестготи у значній мірі романізувалися. У цей час вони прийняли християнство у формі аріанства.
Остготи були завойовані гунами в 370-х рр. Під тиском гунів король вестготів Фрітигерн (Fritigern) 376 року попросив у імператора Східного Риму Валента дозвіл поселитися зі своїми підданими на південному березі Дунаю. Валент дозволив і допоміг готам перетнути річку (ймовірно, біля фортеці Дуросторум (Durostorum)). Але внаслідок голоду почалась Готська війна (377-382), під час якої Валента вбито в битві під Адріанополем (Adrianople) 9 серпня 378 р.
Вестготи під проводом Аларіха захопили Рим у 410 р. 418 року Флавій Август Гонорій надав вестготам Аквітанію, де вони завдали поразки вандалам. До 475 р. вестготи захопили більшу частину Іберійського півострова. Були вигнані з Аквітанії франками, заснували Іспанське королівство, що проіснувало до завоювання його маврами (арабами) в 711 р.
Після поразки гунів, очолюваних Аттілою, на Каталаунських полях у 451 р., остготи повернули собі незалежність (454) і за Теодоріха Великого завоювали Італію (488-493). Припинили існування як народ після завоювання візантійським імператором Юстиніаном Італії в 535-555 рр.
