ОРІЄНТОВНА СХЕМА ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ НА ДЕРЖАВНОМУ ІСПИТІ
ОРІЄНТОВНА СХЕМА ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ НА ДЕРЖАВНОМУ ІСПИТІ
1.1. Комунікативно-прагматичні характеристики тексту та їх значення для адекватного перекладу тексту:
1. Дейктичні (особливості) параметри тексту: хто, кому, коли, де та з якою метою передає інформацію, що міститься у тексті (встановлення комунікативної „інтенції\ змісту” повідомлення);
2. Невербальні засоби впливу на адресата, які використовуються автором писемного чи усного тексту (малюнки, фотографії, формули, графіки, жести, тощо).
1.2. Структурно-семантичні характеристики тексту та їх значення для адекватного перекладу тексту:
1) Засоби забезпечення когезії (узгодження), що були вжиті у тексті: лексичне повторювання (Rekurrenzen) (просте та складне лексичне повторювання, простий та складний парафраз (подібне пояснення. Парафразувати означає описувати змінюючи тільки слова), кореференція, заміна іменників "про-формами", тощо; засоби граматичної когезії (узгодження часових форм дієслова, вживання артиклів, складнопідрядних та складно-сурядних синтаксичних конструкцій, тощо);
2) Встановлення "семантичного ядра" тексту, яке будується з "центральних речень" тексту;
3) Встановлення домінуючої тема-рематичної (рема – висловлення: частина тексту або речення, що є ядром висловлення, головною частиною повідомлення) структури тексту, його "текстової пропозиції (тобто "про що" повідомляє автор тексту).
1.3. Лінгво-стилістичні характеристики тексту та їх значення для адекватного перекладу тексту:
1) Встановлення належності тексту до певного функціонального стилю мовлення.
2) Визначення відповідних стильових особливостей тексту (вживання стилістичних прийомів, тобто заміна в перекладі елементів тексту одного функціонального стилю елементами іншого та експресивних засобів мови, перформативних (ефективних) дієслів, фразеологічних одиниць, цитат, галузевих термінів, асиндетичних (синонімічних) іменникових сполучень, скорочень, акронімів, власних імен та назв, числівників, сленгу, жаргону, тощо).
1.4. Перекладацькі трансформації та частовування інших перекладацьких методик:
1) Граматичні та лексичні трансформації, які доцільно вжити у перекладі (граматичні перестановки, заміни, узагальнення змісту, диференціація (розділення) змісту, антонімічний переклад, доповнення, опущення, компенсація, "логічний розвиток", тощо);
2) Способи відтворення у перекладі власних імен та назв, інтернаціоналізмів, галузевих термінів, неологізмів, галузевого сленгу та жаргону (застосування практичної транскрипції, транслітерації, калькування, перекладу шляхом аналогій, описового перекладу, тошо);
3) Способи відтворення фразеологічних одиниць у перекладі (пошук абсолютних та приблизних еквівалентів, аналогій або описовий переклад);
4) Встановлення у тексті маркерів "жіночої" та "чоловічої" мови (гендерних маркерів) та вибір методів їх адекватного відтворення засобами мови перекладу;
5) Методика заповнення "лакун" (пропусків) у сприйнятті слухачем або читачем усного чи писемного тексту з використанням загального контексту повідомлення.
