Напівпровідниковий стабілітрон
Напівпровідниковими стабілітронами називають діоди, призначенні для стабілізації напруг.
Робота стабілітронів базується на використанні явища електричного пробою р-n переходу при включенні діода у зворотньому напрямку. Механізм пробою може бути тунельним, лавинним або змішаним. У низьковольтних стабілітронів (з малим опором бази) більш імовірний тунельний пробій, а у високовольтних (з великим опором бази) – лавинний пробій.
До основних параметрів стабілітронів відносяться:
1. Напруга стабілізації Uст – спад напруги на стабілітроні при протіканні заданого струму стабілізації (декілька В – десятки В).
2. Максимальний струм стабілізації Iст.макс (декілька мА – декілька А).
3. Мінімальний струм стабілізації Іст.мін (долі – десятки мА).
4. Диференціальний опір rдиф=ΔUст/ΔIст, який визначається при заданому значенні струму на ділянці пробою (долі – тисячі Ом).
5. Температурний коефіцієнт напруги стабілізації αст=ΔUст/ΔТ (тисячні долі процента).
При збільшенні струму стабілізації диференціальний опір зменшується на 10-20%. При номінальному струмі стабілізації цей опір близький до значення власного опору бази.
Для зменшення температурного коефіцієнта напруги стабілізації послідовно із стабілітроном вмикають діод. При необхідності забезпечити стабілізацію двополярних напруг стабілітрони вмикають послідовно-зустрічно або використовують спеціальні двоанодні стабілітрони.
