Моє рідне місто Кіровоград!!!

Історія Кіровограда

На землях навколо сучасного Кіровограда до 18-го століття існували розрізнені зимівники запорізьких козаків:слободи та хутори. Мешканці поселень селились тут на свій страх і ризик, оскільки знаходились на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці 17-го – на початку 18-го століття

Згодом, згідно з указом від 24 грудня 1751 р., була утворена Нова Сербія. За клопотанням колишнього підданого Австро-Угорщини серба Івана Хорвата для оселення сербів, угорців, волохів, молдаван, хорват була виділена територія, частина Задніпровських місць. Також згідно з указом колишні мешканці цієї території підлягали виселенню на "прежние места". Указ передбачав побудову земляної фортеці, «которую именовать крепость святыя Елисаветы».

Відповідно до указу від 14 травня 1754 нові воєнізовані поселення склали Слобідський козачий полк.

Центром Слобідського козачого полку повинна була стати Єлисаветинська фортеця. Вона була заснована для захисту Нової Сербії з півдня. Фортеця була головним форпостом лінії військових укріплень, створеної вздовж російсько-турецького кордону, і розташовувалася приблизно на її середині — між Дніпром і Південним Бугом.

Імператорським указом від 10 (21) лютого 1784 року фортеця святої Єлисавети перетворена на місто.

У 1784–1795 роки Єлисаветград як центр Єлисаветградського повіту належав до Катеринославського намісництва, 1795–1801 Єлисаветград був повітовим містом Новоросійської губерії, у 1802 році — Миколаївської губернії, у 1803—29 — Херсонської губернії. Від 1829 до 1865 років — центр військових поселень у Південній Україні (у місті виникло військове містечко), центр повіту в цей час був перенесений до Бобринця.

Мої відомі земляки.

Бровченко Володимир Якович - Поет, громадський діяч. Винниченко Володимир Кирилович - Прозаїк, драматург, публіцист, художник, громадський та політичний діяч. Карпенко-Карий (ТОБІЛЕВИЧ) Іван Карпович - Драматург, актор, режисер, театральний діяч. Сухомлинський Василь Олександрович - Педагог, публіцист, письменник.

Історичні події пов'язані із Кіровоградом.

На території сучасної Кіровоградщини відбувалися знамениті козацькі битви – Марка Жмайла біля села Таборище (1625), Павла Бута та Карпа Скидана – біля оспіваного в народних піснях і думах Крилова (1637–1638). На межі нинішньої Кіровоградської та Дніпропетровської областей, в урочищі Княжі Байраки, відбулася Жовтоводська битва, яка стала початком великої війни українського народу за своє національне й соціальне визволення під проводом Богдана Хмельницького (1648).

Визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю.

Багатим на події було XVIII ст., коли на землях Буго-Гардівської паланки російський уряд розселяв українських, російських селян, а також вихідців із Балкан. У 1752–1754 роках було засновано фортецю святої Єлисавети – форпост у боротьбі проти Туреччини, а згодом і запорізького козацтва. З відміною військових поселень в середині XIX ст. економіка краю розвивається інтенсивніше. Елисаветград з’єднується залізницею з Одесою, Харковом та Києвом. Виникають підприємства переробної та харчової промисловості. Єлисаветград на межі XIX – XX століть був відомий високим рівнем розвитку освіти, музичної та театральної культури. Справжні зразки боротьби за незалежність України продемонстрували наші земляки під час національно-визвольних подій 1917–1920 років: це і діяльність Володимира Винниченка на посту голови уряду Української держави, й жертовна відвага тисяч безіменних героїв Канізького повстання та Холодноярської республіки. 10 січня 1939 року утворено Кіровоградську область. Тут вироблялась сільськогосподарська техніка, будівельні матеріали, меблі, взуття; видобувалось буре вугілля, графіт та каолінові глини. Область посідала одне з провідних місць в Україні за рівнем сільськогосподарського виробництва. Суворим випробовуванням стали роки Другої світової війни. Кіровоградщина втратила 92 тисячі 860 чоловік, в оборонних та наступальних боях загинуло 152 тисячі 155 чоловік. 135 наших воїнів-земляків удостоєно звання Героя Радянського Союзу. З 24 серпня 1991 року Кіровоградська область є невід’ємною складовою Української держави. За роки незалежності зроблено суттєві кроки у налагодженні роботи господарств, розвитку соціальної сфери. Продовжуючи традиції, область утверджує себе у виробництві сільськогосподарської техніки, розвивається гірничодобувна промисловість. Завершено реформування агропромислового комплексу. Позитивні тенденції в економіці області дають підстави зробити висновок у правильності курсу реформ, які стимулюють динамічний розвиток нашого краю.

Пам’ятками археологія, історія, архітектура і містобудування, монументальне мистецтво Кіровограда.

На Кіровоградщині збереглися військові та цивільні адміністративні споруди двох останніх століть. Пам’ятки культової архітектури презентують поодинокі переважно православні храми XVIII—XX ст. Класичних садибних або палацових комплексів в області немає, але збереглися чудові давні дендропарки, окремі природні об’єкти і безліч пам’ятників радянських часів.

До історико-культурних та культових споруд і пам'яток Кіровограда належать:

Кафедральний собор Різдва Богородиці (Грецька церква), 1805-12 рр. — кам'яну церкву Пресвятої Володимирської Богородиці було зведено на місці старої дерев'яної. Збереглися давні розписи, реставровані 1905 року, тут також розташовується кам'яна дзвіниця й будинок настоятеля (1812 рік). Собор є єдиною культовою спорудою, яка ніколи не припиняла свою діяльність, навіть за доби СРСР. залишки Єлисаветинської фортеці — окремі будівлі військового поселення, яке дало початок місту: казарми, аптека, канцелярія, лікувальний корпус, житловий будинок, кухня (у теперішній час тут міститься Перша міська лікарня), фортечні вали, спеціально для огляду встановлено тогочасні гармати. комплекс будівель військового містечка (кін. 1840-х — поч. 1850-х років). Спасо-Преображенський собор (пам'ятка архітектури XVIII—XIX ст.ст.) — за СРСР 1965 року в його стінах було відкрито картинну галерею, що власне і врятувало культову споруду від знесення, а з проголошенням незалежності України господарем Спасо-Преображенської церкви 1992 року знову стала релігійна громада УПЦ МП, і відтоді богослужіння в ньому не припиняються. У 1990—2000-х рр. храм не тільки прикрасився зовні, але й став притулком для багатьох святинь. Свято-Покровська церква, 1850—75 роки. Головна синагога, 1853 рік.

Пам’ятки природи рідного краю.

Кіровоградщина — одна з наймолодших областей Центральної України — утворена 1939 р. з периферійних частин навколишніх регіонів. Вона розташована майже у центрі Українського щита, що наповнює її надра багатьма корисними копалинами. Далеко за межами Кіровоградщини відомі вироби з місцевого сірого і рожевого граніту, габро і лабрадориту.

Обласні терени займають межиріччя Дніпра і Південного Бугу, що є частиною Придніпровської височини. Поверхня регіону являє собою підвищену положисто-хвилясту лесову рівнину, з півночі на південь порізану долинами Дніпра, Південного Бугу, Інгулу, Інгульця, Синюхи і Синиці, їхні безсистемно розташовані притоки (річечки, балки і яри) вкривають територію природним мереживом, що додає грайливої розмаїтості до невигадливих ландшафтів Кіровоградщини, надаючи безкрайнім чорноземним просторам українського Лісостепу мальовничої привабливості.

Найдавніші поодинокі поселення людини на теренах області спостерігаються з пізнього палеоліту (понад 20 тис. років тому). У літописні часи була заселена лише незначна частина Придніпров’я. Наприкінці середніх віків сучасна Кіровоградщина являла собою правобережне продовження Дикого поля. Це була своєрідна нейтральна смуга, яку не спроможні були контролювати ні Велике князівство Литовське (згодом — Річ Посполита), ні мусульмани, ні Московська держава.

Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата	Історична подія
1362	битва на Синіх Водах (Синьоводська битва; вірогідно між 24 вересня — 25 грудня 1362), відбулася на річці Сині Води між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами монголо-татарських правителів на Поділлі, поблизу фортеці Торговиці (тепер село Новоархангельського району Кіровоградської області
1752	створено військово-поселенську територію Нову Сербію
1754	засноване місто Єлисаветград
1754	створення Новослобідського козацького полку
1759	Новослобідські козачі поселення були приєднані до Нової Сербії
1869	засноване місто Знам'янка, важливий залізничний вузол України
січень 1918 року	установлення радянської влади
6 січня 1921	Єлисаветградський повіт входить до Миколаївської губернії УСРР
8 липня 1924	Єлисаветград перейменовано на Зинов'євськ, Єлисаветградський округ — на Зинов'євську округу
3 червня 1925	ліквідовано Миколаївську губернію
1934	місто Зинов'євськ перейменоване на Кірове
10 січня 1939	утворена Кіровоградська область, до якої ввійшли 30 районів: Аджамський, Бобринецький, Велико-Висківський, Витязівський, Добровеличківський, Долинський, Єлисаветградківський, Златопільський, Знам'янський, Кам'янський, Кіровоградський сільський, Компаніївський, Мало-Висківський, Новгородківський, Ново-Архангельський, Ново-Георгіївський, Ново-Миргородський, Ново-Празький, Ново-Український, Олександрівський, Олександрійський, Онуфріївський, Петрівський, Підвисоцький, Піщано-Брідський, Рівнянський, Тишківський, Устинівський, Хмелівський, Чигиринський; м. Кірове перейменоване на Кіровоград