Моє рідне місто Запоріжжя
[[Запорі́жжя — місто в Україні, адміністративний центр Запорізької області. Воно розташоване на головній воднотранспортній магістралі — річці Дніпро, у місці її перетину транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь України з центром Росії, Донбас із Криворіжжям і Закарпаттям. Місто, разом із навколишніми поселеннями, утворює Запорізьку агломерацію. Населення — 762 тис. осіб, площа міста 240 км²[2]. Є одним з найбільших адміністративних, індустріальних та культурних центрів півдня України[3]. Річковий порт і важливий транзитний залізничний вузол. Четвертий за величиною індустріальний центр України з розвиненим машинобудуванням, чорною та кольоровою металургією, хімічною та будівельною промисловістю.
Відповідно до Зведеної схеми районного планування України, Запоріжжя займає важливе місце в регіональній системі розселення і виконує функції обласного, міжнародного і районного центрів, кожний з який має свою зону міжселищного обслуговування. Отак, у зоні впливу Запоріжжя як обласного центра на території 2690 тис га розташовано 14 міст, 23 селища міського типу, значна кількість сіл і мешкає понад 2 млн осіб. Очолювана Запоріжжям міжрайонна система розселення (приміська зона), вирізняється високим рівнем виробничо-господарського освоєння території, високою цінністю сільськогосподарських земель і природного середовища. Приміська зона охоплює Запорізький, Вільнянський, Оріхівський, Василівський і Кам'янсько-Дніпровський адміністративні райони Запорізької області, загальна площа яких становить 760 тис га. Тут розташовано 5 міст, 6 селищ міського типу і близько 300 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення становить близько 315 тис. осіб.
Особливістю міста Запоріжжя є те, що в ньому зосереджено близько 65% продуктивних потужностей області і близько 43% населення області.
До 1921 року місто носило назву Олександрівськ.До 1921 року місто називалося Олександрівськ за назвою Олександрівської фортеці, закладеної 1770 року. Однозначної думки, на честь кого було названо фортецю немає. Називаються імена генерал-фельдмаршала Олександра Голіцина, князя Олександра Вяземського[4][5]. 1921 року місто було перейменовано в Запоріжжя — «розташоване за порогами». Назва нагадує, що до спорудження 1932 року греблі Дніпрогесу в місці, де річка перетинає скелястий південний край Українського щита, закінчувалися численні пороги, що перешкоджають судноплавству.За свідченням археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до — середина 4 тисячоліття до н. е.) — залишки давнього поселення було знайдено на північно-східному куті острова Хортиці. Інший відомий археологічний пам'ятник — вознесенський комплекс — кам'яна споруда, яку пов'язують із хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII ст.), Князем Святославом Ігоровичем (X ст.).
За часів Київської Русі на території сучасного міста існували переправи через Дніпро — це Крарійський та Кічкаський на півночі, перевіз і поселення Протолча на півдні острова Хортиця. 1103 року в районі острова Хортиця руські князі Святополк Київський і Володимир завдали нищівної поразки половцям.
У XV–XVII століттях територія міста входила до Запорожжя — краю вольностей запорозьких козаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька. 1552 року її заснував шляхтич Дмитро Вишневецький (Байда) на острові Мала Хортиця. Однак 1557 року її зруйнувало турецько-татарське військо.
У 1734–75 роках територія Запоріжжя входила до Самарської паланки і правобережжя — до Кодацької паланки. 1770 року на місці сучасного Запоріжжя було закладено Олександрівську фортецю Дніпровської лінії. Її будівництво завершилося 1775 року. Того ж року з ініціативи Потьомкіна було знищено останню Запорозьку Січ — Підпільнянську.]]
