Моє рідне місто Іллічівськ
- Історія рідного села.
З грудня 1791 року територія північного Причорномор'я офіційно ввійшла до складу Російської імперії.
Наприкінці XVIII ст. та на початку XIX ст. тут оселилися греки, албанці, молдовани та німці.
В 1950 році прийнято рішення про будівництво великого військового заводу. В серпні 1952 року селище, в якому проживало 3000 людей, було віднесено до категорії селищ міського типу і отримало назву Іллічівськ[2].
В 1956 році в Сухому лимані було розпочато будівництво торговельного порту, який було відкрито 5 серпня 1958 року.
12 квітня 1973 р. Іллічівську надано статус міста обласного підпорядкування.
- Загальні відомості
Населення міста — приблизно 60 тис. ос. За національною приналежністю за останнім переписом у 2001 році було : 66,5% — українці, 28,5% — росіяни, 1% — болгари, та близько 4% — молдовани, білоруси, румуни, гагаузи та інші.
Статусу міста Іллічівськ набув у 1973 році. З тих пір місто дуже змінилося. Іллічівськ дуже компактний, більшість будівель — багатоповерхівки. Місто швидкими темпами розбудовується. Нещодавно йому було надано статус місто-курорт, що створило великий стимул для розбудови і реконструкції рекреаційних зон.
У місті здійснено чітке зонування території: промислові райони розташовані уздовж лиману, житлові райони — уздовж моря, між ними широка смуга зелених насаджень, площа яких становить 325 га. Уздовж південного берега лиману простягнулися десятки причалів Іллічівського морського торговельного порту. Приморська зона міста добре упорядкована. У ній розташовані парк, пляж, водна станція. На узбережжі моря є численні бази відпочинку.
- Порт
Іллічівський морський торговельний порт — один із «наймолодших» на Чорному морі. Будувався в радянський час з кінця 1950-х (закінчений в 1960-х) років в основному для морського товарообігу з країнами соціалізму.
Має залізничні та автомобільні підходи, пов'язані з магістралями країни. Діють міжнародні поромні переправи Іллічівськ—Варна (Болгарія), Іллічівськ—Поті та Іллічівськ—Батумі (Грузія). У порту реалізовано міжнародний транспортний проект з обробки регулярного контейнерного потягу «Вікінг» за маршрутом Іллічівськ—Київ—Мінськ—Вільнюс—Клайпеда і в зворотному напрямку.
Вантажно-розвантажувальні комплекси порту, що складаються з 28 причалів загальною довжиною 5500 метрів, оснащені сучасним перевантажувальним устаткуванням, зокрема портальними кранами вантажопідйомністю від 5 до 40 тонн, тягачами, автомобільними кранами тощо.
До складу порту входить допоміжний флот, що включає буксири, плавучі крани вантажопідйомністю до 300 тонн, танкери-бункеровщики, плавучий зерноперевантажувач, лоцманські катери, нафтосміттєзбиральні та інші плавзасоби.
Порт має можливість перевантажувати за рік до 20 мільйонів тонн вантажів, основну частину яких становить різноманітна металопродукція, контейнери, автомобілі, тарно-штучні вантажі, важковагове обладнання, мінеральні добрива, зерно, рослинні олії, технічні рідини.
- Пам'ятки
- Іллічівський маяк
- Приморські сходи
- Пам'ятник засновнику Іллічівського порту - Олександру Євгеновичу Данченку
- Музей образотворчих мистецтв ім. О.Білого
Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
Дата | Історична подія |
---|---|
1791 | Територія північного Причорномор'я офіційно ввійшла до складу Російської імперії. |
1950 | Прийнято рішення про будівництво великого військового заводу. |
1952 | Селище, в якому жило 3000 чоловік, було віднесено до категорії селищ міського типу і отримало назву Іллічівськ. |
1956 | Зважаючи на сприятливі кліматичні і гідрологічні умови бухти в Сухому лимані, тут було розпочате будівництво морського торгового порту. Воно було обумовлене тим, що Одеський порт вже тоді не міг впоратися із все зростаючим вантажопотоком і не мав особливих перспектив для подальшого розвитку. |
12.03.1973 | Указом Президії Верховної Ради УРСР селище міського типу Іллічівськ було включене в число міст обласного підпорядкування. |
Ресурси:
- Посилання на презентацію:[1];
- Посилання на власний фотоальбом:[2];
- Посилання на власний блог:[3];
- Посилання на відео [4];
- Посилання на опитування:[5];
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка