Металіст (Харків)

Історія

Колишні назви: 1925–1946: ХПЗ (Харківський паровозобудівний завод) 1946: «Трактор» 1946–1949: «Дзержинець» 1949–1966: «Авангард» 1967—дотепер: «Металіст» У грудні 1925 р. при Харківському паровозобудівному заводі створили футбольну команду. В 30-х рр. центрами футбольного життя України були радянські Харків з Києвом та польський Львів. Харків'яни часто були основою для збірної УРСР, яка успішно грала товариські матчі з іншими республіками. Та й збірна Харкова була однією з найсильніших в Радянському Союзі. За збірну СРСР грали, наприклад, Костянтин Фомін, Іван Привалов та Микола Кротов. У вищій лізі виступали місцеві «Сільмаш» (у 1938 р.) і «Спартак» (двічі: 1938; 1941 — першість перервали через радянсько-німецьку війну) З 1945 до 1955 року найкращим клубом міста був «Локомотив», який провів 4 сезони у вищій лізі (1949, 1950, 1953 (9 місце), 1954), в 1956 році вибула з Чемпіонату СРСР, поступившись місцем команді «Авангард», який отримав право представляти Харків на всесоюзній арені спортивне товариство «Авангард» з 1956 року.

«Металіст» Кольори ігрової форми в кінці 60-х років Повернутися на колишній високий рівень харківський футбол зумів лише у кінці 50-х рр. Тодішній «Авангард» зумів пробитися до вищої ліги чемпіонату Радянського Союзу в 1960 р. Наступного, 1961 року клуб добився найвищої позиції в історії виступів у вищій лізі — 6-ої. На своєму стадіоні харків'яни поступились лише двічі (у 15 матчах) і зуміли обіграти тбіліське «Динамо» і московське «Торпедо», відповідно, бронзового і срібного призерів тої першості. Лідерами колективу були Микола Уграїцький, Микола Масленников, Володимир Ожередов, Євген Панфілов, Володимир Онисько, Микола Корольов і Юрій Нестеров. Але після ще 2 сезонів команда повернулася до нижчих ліг. В 1966 р. головним тренером клубу став відомий у минулому нападник і капітан київського «Динамо» Віктор Каневський. Під його керівництвом (1967–1971) «Металіст» (нову назву клуб отримав у 1967 р.) тримався у першій десятці команд 1 ліги, але не зумів здобути підвищення у класі. В 1975 р. харків'яни, зайнявши 19-е м. серед 20 команд опустилися до 2 ліги. У 1977 р. команду почав тренувати Євген Лемешко. Саме з цим наставником пов'язані більшість досягнень «Металіста» у 80-х рр. Тоді ж у команду прийшов досвідчений 30-річний захисник «Карпат» Ростислав Поточняк, який згодом стане капітаном колективу. У 1978 році харків'яни виграють українську зону 2 ліги і виходять до першої. За три роки в 1 лізі (1979–1981) після 7-го і 3-го місць «Металіст» вийшов до найвищої ліги, вигравши у 1981 р. першу союзну лігу.

«Металіст» Кольори ігрової форми в середині 80-х Склад «Металіста» у фіналі-88 (вказано ігри та голи в усьому турнірі) Гравець Ігор Голів Ігор Кутепов 2 -1 Руслан Колоколов ↓ 3 Ігор Яловський (↑ 51') 4 Микола Романчук 3 Іван Панчишин 7 Олег Деревинський 5 Олександр Іванов ↓ 5 1 Роман Хагба (↑ 79') 2 Леонід Буряк 6 1 Віктор Ващенко ↓ 6 Олександр Баранов (↑ 46') 7 3 Ігор Якубовський (К) 7 1 Юрій Тарасов 7 2 Гурам Аджоєв 3 1 Сезон 1982 клуб завершив на 12 позиції, пропустивши лише 32 голи у 34 матчах (3-я найкраща оборона першості). Надійно в обороні відіграли Ростислав Поточняк, Віктор Камарзаєв, Сергій Кузнецов і Віктор Каплун, який до того виступав у київському «Динамо». Наступного року «металісти» зайняли 11 місце, але головним успіхом був вихід до фіналу Кубка СРСР. В 1/16 фіналу українці здолали аламаатинський «Кайрат» — 0:0 (пенальті — 6:5), потім на виїзді, в Єревані вірменський «Арарат» — 4:2 та кутаїське «Торпедо» — 0:0 (пенальті 4:3). У півфіналі 19 березня «Металіст» грав з ЦСКА на полі суперника у столиці. Армійська команда у 80-х рр. грала не на найвищому рівні й наступного сезону навіть опустилася до першої ліги. Харків'яни перемогли 1:0 (гол забив оборонець Косолапов). У фіналі 8 травня 1983 року в Москві трофей здобув «Шахтар» (Донецьк). Єдиний м'яч «гірників» забив на 23-й хв. Ященко після прострілу Грачова. Цього року у складі харків'ян перші матчі провів нападник Юрій Тарасов, який прийшов з друголігового «Маяка» (Харків). 23-річний Тарасов відразу став головним бомбардиром, забивши пержого ж сезону 7 м'ячів. У чемпіонаті-84 він забив 17 голів, встановивши рекорд клубу за кількістю забитих м'ячів в одній першості.

Команда під час домашнього матчу чемпіонату України 2009–2010 з «Таврією» 3 квітня 2010 року У 1988 році клуб знову вийшов до фіналу і цього разу його виграв — 2:0 проти «Торпедо» (Москва). Голи здобули Аджоєв і Баранов. Вперше «Металіст» здобув право грати у єврокубках після перемоги в Кубку Радянського Союзу. У сезоні 1988/89 клуб стартував у Кубоку володарів кубків, де в 1/16 фіналу обіграв югославський «Борац», а в 1/8 поступився голландській «Роді». У 1989 р. «металісти» посіли найвище у вісімдесятих роках 7-е місце у вищій лізі. У 1991 році розіграно останній чемпіонат СРСР. Харків'яни посіли тоді 15-у позицію. В еліті радянського футболу клуб був 14 сезонів. Найвищим місцем стало 6-е у 1961 році. Найбільше матчів у вищій лізі за «Металіст» зіграв Юрій Тарасов — 220. Він же став найкращим голеадором харків'ян у «вишці» — 61 забитий м'яч. З 1992 року «Металіст» став виступати в національних турнірах України. У вищій лізі чемпіонату України харків'яни дебютували в 1992 році і двічі поспіль займали 5-е місце. В ці ж роки «Металіст» досяг найвищого результату і в розіграшах Кубка України: в 1992 році клуб під керівництвом Леоніда Ткаченко вийшов у фінал турніру, але в додатковий час поступився одеському «Чорноморцю», а наступному сезоні харків'яни були півфіналістами цього турніру. Після трьох сезонів виступу у вищій лізі команда покинула групу найсильніших команд країни і повернулася до її лав через чотири роки, ставши бронзовим призером турніру команд першої ліги. У 2000 та 2002 роках «Металіст» під керівництвом Михайла Фоменка повторив свій попередній найкращий результат — 5 місце у вищій лізі. Але вже за підсумками наступного чемпіонату харків'яни вибули із вищої ліги, зайнявши останнє місце в вищій лізі. Проте в першому ж сезоні команда під керівництвом тренера Геннадія Литовченка, повернула собі прописку в еліті українського футболу. Нову сторінку в історії клубу ознаменувала покупка клубу харківським олігархом Олександром Ярославським, який майже відразу запросив на пост головного тренера команди Мирона Маркевича. У 2006 році під його керівництвом «Металіст» спочатку повторив своє найкраще досягнення, посівши 5-е місце за його підсумками. А вже наступного року «Металіст» впевнено взяв 3-є місце чемпіонату України, обігнавши найближчого переслідувача на 14 очок і відставши від 2-го місця на 2 очки, повторивши цей результат в п'яти наступних чемпіонатах. Крім того, команда двічі ставала півфіналістом кубку України. В цей же час розпочинаються і постійні виступи клубу на євроарені. Після здобуття «бронзи» чемпіонату України 2006/2007 «Металіст» потрапив до Кубка УЄФА на сезон 2007/2008, де в першому раунді поступився англійському «Евертону». Після повторного здобуття «бронзи» чемпіонату України 2007/2008 «Металіст» знову потрапив до Кубка УЄФА на сезон 2008/2009, де в першому раунді обіграв турецький «Бешикташ» за сумою двох матчів. В груповому етапі здобув перше місце, обігравши турецький «Галатасарай», грецький «Олімпіакос», португальську «Бенфіку» і звівши внічию матч з німецькою «Гертою». В 1/16 «Металіст» двічі обіграв італійську «Сампдорію», але в 1/8 поступився за рахунок голу, забитому на чужому полі, київському «Динамо». Рішенням ФФУ клуб позбавлений бронзових медалей 2008 "за договірний матч із «Карпатами» (Львів). Також «Металіст» повинен був розпочати чемпіонат України 2011–2012 рр. із −9 очками. Наразі рішення призупинене до рішення Міжнародного арбітражного спортивного суду у Лозанні (Швейцарія). 2009 року «Металіст» дебютував в Лізі Європи. Після двох перемог над хорватською «Рієкою» в третьому кваліфікаційному раунді, «Металіст» поступився в плей-оф австрійському «Штурму». 2010 року «Металіст» обіграв в плей-оф Ліги Європи кіпрську «Омонію» і вийшов в груповий етап. В першому матчі групового етапу «Металіст» обіграв на виїзді «Дебрецен» (Угорщина) з рахунком 5:0. У наступному матчі вдома «Металіст» поступився ПСВ Ейндговен — 0:2. Потім «Металіст» переміг «Сампдорію» (Італія) — 2:1, та з таким же рахунком «Дебрецен». Далі були дві нічиї: «Сампдорія» — «Металіст» 1:1, ПСВ — «Металіст» 0:0. У 1/16 фіналу ЛЄ УЄФА «Металіст» двічі програв «Баєру» (Леверкузен) — 0:4 (вдома) та 0:2. У сезоні сезоні 2011–2012 команда знову впевнено подолала кваліфікацію Ліги Європи, розгромивши з рахунком 4-0 французький «Сошо», після чого виграла групу. Навесні команда дійшла до 1/4 фіналу, де поступилася португальському «Спортінгу». Наступного року команда знову виграла група Ліги Європи, вийшовши в першому раунді плей-оф на англійський «Ньюкасл». Наприкінці 2012 року стало відомо про конфлікт Ярославського з мером Харкова Геннадієм Кернесом, який виявив бажання повернути в комунальну власність ОСК «Металіст»[1]. 24 грудня Ярославський заявив що його змусили продати клуб «Металіст»[2] і він покинув пост президента[3]. Головним інвестором клубу стала група компаній «ГазУкраїна-2009», яка купила клуб за суму близько 300 млн євро за даними ЗМІ. Новий власник, Сергій Курченко, пообіцяв за три роки виграти чемпіонат, а за 5 — єврокубок[4]