Лабораторна робота №++ (Текст) Демідов Валерій

Загальні відомості:

Багато операцій текстовий редактор виконує автоматично. Щоб забезпечити йому нормальну роботу, при наборі тексту необхідно дотримуватись таких правил:

• робити один пропуск між словами
• розділовий знак не відривати від слова, за яким він стоїть (між ними не повинен стояти «пропуск»);
• після кожного розділового знаку ставити «пропуск»;
• після відкриваючих дужок або лапок зразу писати текст (див. попепредній абзац);
• закриваючі дужки або ланки писати зразу за текстом;
• до і після дефісу не ставити «пропуск» (який-небудь);
• до і після тире ставити «пропуск» (книга - джерело знань);
• примусово не переходити на новий рядок, це робить текстовий редактор автоматично;
• слова на склади не розбивати і переноси не робити, це автоматично зробить текстовий редактор;
• не ставити символи «пропуск» між літерами щоб зробити заголовок р о з г л я н у т и м, для цього є спеціальні засоби;
• не робити «пропусками» відступи від лівого краю (вірші, списки, тощо), це краще робити іншими засобами текстового редактора;
• не робити порожніх рядків між абзацами, для цього є засоби встановлення між абзацних інтервалів;
• не нумерувати сторінки, це зробить текстовий редактор.
• Постійно перевіряйте орфографію: перечитай самостійно і дай іншому прочитати, при цьому ймовірність знайти помилки збільшується.
• Намагайтесь дотримуватись єдиного стилю написання (якщо Ви скорочуєте якесь слово, то намагайтесь так писати і надалі, щоб не вийшло так, що одне і теж слово Ви скоротили декількома варіантами).
Використовуйте правильний формат запису дати та часу (забудьте про крапки, тире і т.п. при написанні часу, завжди потрібно використовувати двокрапку).
• Не відокремлюйте символ “%” від цифер, тому що у разі переносу інформації на новий рядок, у нас перенесеться лише символ “%”, а якщо ми напишемо цей символ разом із цифрами, то на новий рядок перенесуться і ціфри, і символ “%”. Доречі, це правило стосується майже всіх символів (крапки, коми, знаки оклику, тощо).
• Між словами та символами якщо використовується символ “відступу” (“пробіл”/”spacebar”), то він повинен бути лише один, а не декілька разів.

Пробіли

Редактор повинен контролювати дотримання в тексті норм щодо пробілів, технічних правил переносу, спеціальних знаків та заголовків. Пробіли між словами в рядку повинні бути однаковими. Оптимальний пробіл повинен дорівнювати 1/2 кегельної шрифту, яким набирається текст. Зміна ширини пробілів для виключки дозволяється в межах від 1/4 до 3/4 кегельної. Граничні значення ширини пробілу між словами неможуть бути меншими 1/4 та більшими 11/4 кегля. При наборі на великий формат1 пробіл між словами у книжкових і журнальних виданнях допускається в межах від 1/4 до 3/4 кегельної, у газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії — від 1/4 до 11/4 кегельної. При наборі на малий формат2 пробіл між словами у книжкових і в журнальних виданнях допускається в межах від от 1/4 до 11/4 кегельної, у газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії – від 1/4 до 13/4 кегельної. ¾ При наборі кеглем понад 12 максимальний пробіл між словами може бути збільшений на 1/4 кегельної у порівнянні з попередніми цифрами відповідно для усіх видів видань. При прапорцевому наборі можуть бути встановлені однакові пробіли між словами. Для забезпечення щільності набору ці пробіли можуть бути мінімальними — 1/3, 1/4 кегельної. Пробіли між словами в одному рядку повинні бути однаковими. У рядку, набраному шрифтами різних кеглів, ширина пробілів у тексті меншого кегля повинна бути менше, ніж у тексті більшого кегля. На стику між різними кеглями в рядку пробіл між словами визначається по більшому кеглю. Пробіли між словами в суміжних рядках не повинні різко відрізнятися між собою (ця вимога не відноситься до набору журнальних, газетних, інформаційних видань і видань оперативної поліграфії). У рядках, не заповнених текстом(у кінцевих рядках; виключенні в новий рядок; у тексті, виключеному по центру або в правий край; при наборі з вільним правим або лівим краєм та ін.), пробіли між словами повинні бути однаковими чи близькими до 1/2 кегельної шрифту. У книжкових виданнях не допускається співпадіння пробілів між словами по вертикалі або діагоналі в трьох або більше суміжних рядках («коридори»), у журнальних, газетних, інформаційних і виданнях оперативної поліграфії — у чотирьох. Верстка усього видання повинна бути уніфікованою: назви рівноправних архітектонічних елементів (параграфів, розділів, рубрик, пунктів), а також шмуцтитули, колонтитули, колонцифри, норми, сигнатури, текстівки під фото та ілюстраціями, таблиці тощо оформлюють в одному стилі — за гарнітурами, кеглями та накресленнями шрифтів, відбивками. Принципи верстання визначає видавнича специфікація та вказівки технічного редактора.

Абзац

Всі абзацні відступи у виданні повинні бути однаковими, незалежно від кегля окремих частин тексту. Припустимі відхилення в текстах різних кеглів на 1 п. Якщо на початку абзацу є індекси(наприклад, у примітках), то абзацний відступ слід враховувати від початку основного тексту, а не індексу, і він повинен бути скрізь однаковим. Правосторонні та лівосторонні втягування повинні бути більшими за абзацний відступ на 1/2 кегля.При наборі з так називаними «зворотними» відступами розміри втяжок текстових рядків повинні бути однаковими незалежно від кегля окремих частин тексту. Можливі відхилення в текстах, набраних шрифтами різних кеглів, на 1 п. Якщо текст набирають без абзацних відступів, то міжабзацні пробіли слід робити більшими, ніж міжрядкові (інтерліньяж), не менше ніж у півтора рази.Текст кінцевого рядка абзацу повинен мінімум у півтора рази перевищувати величину абзацного відступу. Коли віддаль від кінця рядка до правого поля менша ніж 11/2 кегля, то текст слід розтягнути на повний рядок.При прапорцевому складанні (переважно без абзацних відступів із виключкою тексту вліво) кінцеві рядки абзаців обов'язково повинні бути на 1/2 кв. коротшими від попередніх рядків.

Правила переносів

При наборі повинні бути дотримані всі граматичні правила переносів. Не допускаються неблагозвучні переноси і переноси, що створюють двозначні тлумачення, переноси, що спотворюють зміст або неблагозвучні тлумачення перенесених частин слів(бри-гада, спала-хами). Не бажано переносити слово з непарної шпальти на наступну. Але якщо при цьому суттєво порушується виключка рядків, то можна-таки вдатися до переносу. Не допускаються переноси в заголовках, крім тих, що йдуть упідбір із текстом. Не допускається поділ переносами скорочень, що набираються прописними буквами (ЮНЕСКО), прописними з окремими рядковими (КамАЗ) і цифрами (ФА1000), крім газетно-журнальних видань. Цифри, що утворюють одне число, а також порядкові числівники з нарощеннями не повинні бути розділені переносами (235 589, 56-й, 12-а). В газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії припустимий поділ чисел, об'єднаних знаком тире (1985—1986), причому тире повинне залишатися в першому рядку. Складні скорочені вирази з крапкою (т. д., т. п., та ін., н. е.) при переносі не повинні розділятися, за виключенням газетно-журнальних видань. Не можна розділяти при переносах ініціали, ініціали і прізвища, крім газетно-журнальних видань (за винятком складання до 4 кв., в якому такий перенос дозволяється). Перенос з розривом прізвища допускається. Не повинні бути розділені при переносі скорочені слова від імен власних (тов. Іванов, п. Іваненко, м. Київ), у газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії це припустимо. Не допускається розміщення в різних рядках чисел та їх найменувань (250 кг), знаків номера та параграфа і чисел, які з ними поєднані (№ 25), а також позначень пунктів перерахування і початку тексту, номер рубрики від її назви (1.2. Правила переносів), крім газетно-журнальних видань. У книжкових виданнях не слід залишати в кінці рядка прийменники та сполучники, що починають речення, а також однобуквені прийменники та сполучники в середині речень. Не залишають прийменник: у кінці рядка, якщо речення розпочинається з прийменника; у кінці рядка кількарядкового заголовка. У журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії допускається залишати в кінці рядка однобуквені прийменники та сполучники усередині речень, а також трибуквені прийменники, що починають речення. Не рекомендується закінчувати рядок пунктуаційним знаком (крапкою, комою, двокрапкою, тире, крапка з комою та ін.), якщо такий рядок збігається з чотирма попередніми рядками, що закінчуються подібним знаком. Не можна відривати дужки та лапки від тексту, якого вони стосуються, і переносити їх у наступний рядок чи залишати в попередньому.

Правила набору заголовків та титульних елементів

Гарнітура і кегль шрифту заголовків, а також їх розміщення мають відповідати макету, стилю та задуму публікації. Заголовки, які складаються з двох або декількох рядків мають бути розбиті на рядки по смислу. При поділі заголовків на рядки не допускаються переноси в словах, а також не можна залишати в кінці рядка прийменники, сполучники та подібні слова. Для заголовків звичайно вибирають рублені шрифти. Кегль заголовку має бути на 2 пункти більший за кегль основного шрифту. При наборі заголовків окремими рядками між словами має бути пробіл в один напівкегль. Якщо заголовки набирають широкими шрифтами або великими буквами, пробіли між словами збільшуються на 2 пункти. Заголовки розміщені в тексті мають бути набрані як звичайні виділення, і в таких заголовках дозволені переноси слів. Заголовки розміщені в тексті закінчуються крапкою (для напівжирного шрифту – напівжирною крапкою). При врізці заголовків в текст, у виді так званої «форточки», формат втяжок має бути однаковим в усій публікації – приблизно ¼ формату рядка набору. Для того щоб такий заголовок був повністю закритий текстом, дозволяється перенос заголовку на 1-2 рядки після попереднього кінцевого рядка та ліквідація абзацних відступів в рядках з втяжкою і в рядку, який закриває заголовок знизу. Порядковий номер всіх видів заголовків набраний в одному рядку з текстом має бути відокремлений пробілом незалежно від того чи є після номера крапка. В кінці заголовків набраних окремими рядками крапка не ставиться. Якщо в якості заголовка (для розділення) застосовують три зірочки, то вони мають бути розділені пробілом, при чому одна або дві зірочки мають знаходитися на верхній лінії, решта – на нижній.

Правила набору віршів

Вірш – це особлива форма ритмічної мови. Віршований текст, на відміну від прозаїчного, ділиться не тільки на смислові одиниці – слова і речення, але і на ритмічні – віршовані рядки. І задача оформлення віршів заклечається перш за все в тому, щоб полегшити читачу сприйняття їх ритмічної побудови. Графічно розподіл віршованого тексту на ритмічні одиниці виражається в тому, що кожний рядок вірша набирається окремим рядком. В цьому перша особливість оформлення віршів. Ритмічна організація віршів може бути організована на різних принципах. Так, класичне складання віршів засноване на силабо-тонічному принципі: віршований рядок ділиться на стопи – групи складів, один з яких знаходиться під наголосом. В залежності 8 від кількості складів в стопі і від послідовності наголошених і ненаголошених складів розрізняють стопи декількох видів, наприклад, ямб, хорей, дактиль та інші. Віршований твір може бути написаний як рівностопними, тобто з однаковою кількістю стоп в усіх рядках, так і нерівностопними віршами. Різною може бути і будова стоп в рядках. Для полегшення ритмічного читання важливо, щоб читач міг відразу помітити зміну ритму, пов’язану із зміною кількості або будови стоп в рядку. Звідси друга особливість оформлення віршів: наявність рядків з різними по величині відступами (втяжками) від лівого краю набору.

Правила набору драматичних творів

Сценічний текст драматичного твору (п’єси) складається тільки з прямої мови діючих осіб – реплік та монологів. В друкованому тексті цього твору перед кожною реплікою (монологом) вказується ім’я діючої особи, а також наявні різного роду авторські зауваження – ремарки,які описують місце дії, пояснюють обстановку на сцені, характеризують поведінку діючих осіб. Специфічна задача оформленнятексту драматичного твору заклечається в тому, щоб допомогти читачу (в тому числі актору, що вивчає роль) швидко розібратися в усіх елементах цього тексту. Репліки та монологи як основний текст набирають шрифтом прямого світлого накреслення. Якщо драматичний твір написаний прозою, то кожна репліка представляє собою окремий абзац. Якщо ж воно написане в поетичній формі, то рядки розташовують по тому ж принципу, що у віршах. Один віршований рядок може включати в себе декілька реплік. В цьому випадку використовують той самий прийом, що і при оформленні віршів з внутрірядковими паузами: друга репліка починається з втяжкою від тої вертикалі, на якій закінчилася перша репліка. Імена діючих осіб виділяють напівжирним шрифтом, або розрядкою, або (досить рідко) приписними буквами. Якщо видання п’єси призначене головним чином для акторів, яким при вивченні ролей необхідно швидко знаходити свої репліки, то більше підходить виділення діючих осіб напівжирним шрифтом. Імена діючих осіб можуть бути розташовані декількома способами. Перший з них – розташування імені діючої особи в підбір з текстом репліки. В цьому випадку ім’я діючої особи найчастіше розпочинається з абзацного відступу. Цей спосіб більш економний і тому для драматичних творів в прозі застосовується частіше за інші. Для творів у віршованій формі він не бажаний, так як приводить до зміщення вправо першого рядка в кожній репліці, а це утруднює сприйняття ритму. Можливий і варіант цього способу – ім’я діючої особи дещо випущене на поле. При такому варіанті імена діючих осіб особливо добре помітні (якщо тільки репліки не складаються з одного рядка). По другому способу імена діючих осіб розташовують окремим рядком і виключають їх, у відповідності до загального характеру оформлення книги, або на середину, або в лівий край. Найбільш широко застосовується цей спосіб для драматичних творів у віршованій формі. Третій спосіб – розташування імен діючих осіб зліва від реплік, так, що вони утворюють якби окрему колонку. В цьому випадку імена діючих осіб дуже добре виділяються (що важливо для актора) і майже не затримують читання (що важливо для звичайного читача). Але для творів в прозі цей спосіб не економний і тому застосовується рідко. Для творів у віршованій формі, де рядки реплік звичайно значно вужчі повного формату, цей спосіб може дати значну економію паперу.

Ремарки можуть бути розділені на групи: 1. Ремарки, що відносяться до поведінки на сцені діючої особи, що говорить в даний момент репліку. 2. Ремарки, що відносяться до поведінки на сцені інших дійових осіб (крім тої, що говорить в даний момент). 3. Ремарки, що описують місце дії і обстановку на сцені. Ремарки першої групи тісно зв’язані з іменем діючої особи, до якої вони відносяться. Тому їх прийнято розташовувати в підбір з цим іменем, в дужках і виділяючи курсивом. Якщо така ремарка знаходиться в середині репліки, то в прозі її розміщують в підбір, а у віршах – окремими рядком. Ремарки другої і третьої груп, навпаки, мають більш різко відрізнятися і від імен діючих осіб, і від реплік. Тому їх розташовують окремими рядками, з виключкою – у відповідності із задумом оформлення книги – на середину формату або в край. Щоб ці ремарки і по шрифту відрізнялись від решти тексту, їх прийнято набирати меншим кеглем. В ремарках другої і третьої груп зустрічаються імена діючих осіб, які з’являються на сцені або йдуть з неї. Ці імена звичайно виділяють, набираючи їх тим самим способом, якими вони набрані перед репліками, тобто напівжирним шрифтом або в розрядку. Іноді застосовують і інші способи. Перед основним текстом драматичного твору розміщується перелік діючих осіб. Найчастіше його набирають шрифтом зменшеного кегля, рядки вирівнюють по лівому краю або починають з невеликим відступом. Звичайно драматичні твори створюються з розрахунком і на читання, і на сценічне виконання. Але існують і драматичні твори у віршах, призначені автором тільки для читання. І проявляється ця особливість в тому, що імена діючих осіб і ремарки поряд з репліками входять в склад ритмічних віршованих рядків. При оформленні таких творів завдання полягає в тому, щоб показати ритмічну єдність всього тексту – імен діючих осіб, реплік, ремарок.

Таблиці

Таблиця як особлива форма тексту характеризується наступними ознаками:
1. Вона складається з декількох (не менше двох) колонок, які в свою чергу, діляться на декілька самостійних по смислу рядків. Кожний з них можна назвати елементом колонки; з кожним елементом першої колонки, так званого боковика, по смислу зв’язаний певний елемент в кожній з наступних колонок.
2. Над кожною колонкою таблиці є заголовок, який характеризує її вміст. Сукупність заголовків колонок утворює шапку (заготовочну частину) таблиці, боковик і програмка (сукупність колонок) – хвіст таблиці. Будь-який елемент в будь-якій колонці по смислу зв’язаний з розташованим на одній горизонталі з ним елементом боковика і з розташованим над даною колонкою заголовком.
В залежності від того, що розміщено в колонках таблиці (цифри чи текст) розрізняють цифрові та текстові таблиці. В колонки таблиць можуть бути включені креслення, формули та інші елементи, що містять значний обсяг інформації. Головна задача оформлення таблиць – полегшити читачу їх розуміння та використання. Необхідною попередньою умовою для вирішення цієї задачі є логічно правильна побудова таблиці, їх лаконічність і простота. Основні питання оформлення таблиці – вибір шрифтів і способів найбільш чіткого розташування всіх її елементів. Щоб зручніше розташувати матеріал, для таблиць встановлюють шрифт меншого кегля (у порівнянні з основним текстом). Таке зниження кегля виправдовується ще і тим, що в більшій частині таблиць значене місце займають цифрові дані. У видавничій практиці склалася ціла система прийомів розміщення елементів табличного тексту. Наведемо тут лише ті з них, які мають найбільше значення для найкращого сприйняття таблиці. Рядки в заголовках колонок розташовують горизонтально (якщо дозволяє їх ширина) і вирівнюють по середині відповідних колонок; якщо заголовки різних колонок мають різну кількість рядків, то однорядкові заголовкивирівнюють по середині комірки по вертикалі. Якщо колонки надто вузькі, то заголовки в них доводиться розташовувати вертикально. Такий прийом застосовують в усіх однотипних колонках таблиці. Всі вертикальні рядки заголовків починають з одної горизонталі з невеликою відбивкою від підзаголовочної лінійки.