Кислоти, основи, амфотерні гідроксиди, солі у світлі теорії електролітичної дисоціації.

[[Заголовок посилання]][[6.7. Властивості кислот, основ і солей з погляду теорії електролітичної дисоціації

Згідно з теорією електролітичної дисоціації, кислоти — це сполуки, які дисоціюють на катіони Гідрогену1 та аніони кислотного залишку:

Як уже згадувалось, багатоосновні кислоти дисоціюють ступінчасто. Основність кислоти визначається максимально можливою кількістю йонів Н+, які утворюються під час дисоціації молекули кислоти:

I ступінь:

II ступінь:

Основи — це сполуки, які дисоціюють на катіони металічних елементів (або йон амонію NH4+) та аніони гідроксилу ОН-:

Кислотність основи визначається максимально можливою кількістю гідроксильних груп, які утворюються під час дисоціації формульної одиниці основи.

Солі — це Сполуки, які дисоціюють на катіони металічного елемента (або йон амонію NH4+) та аніони кислотного залишку:

Кислі солі утворюють ще катіони Гідрогену, а основні солі — гідроксид-йони:

і у незначній мірі

Полярна молекула води дисоціює як амфоліт, тобто одночасно і як кислота, і як основа, на гідроксил ОН- і катіон Гідрогену Н+. Амфолітами є й амфотерні гідроксиди: Zn(OH)2, Аl(ОН)3,Cr(OH)3, Ве(ОН)2, Sn(OH)2.

Дисоціація за обома типами (за типом кислоти і за типом основи) обумовлена тим, що в амфотерних сполуках міцність зв’язків між атомами металічного елемента й Оксигену (Ме-О) і між атомами Оксигену і Гідрогену (О-Н) майже однакова, а тому в розчині ці зв’язки розриваються одночасно. Отже, у розчинах амфотерних гідроксидів наявні незначні кількості Н+ і ОН-.

Ступінчаста дисоціація

Спрощене рівняння

Zn(OH)2

Аl(ОН)3

_____________________________________________________

1 Іон Гідрогену (протон) одразу зв’язується з молекулою води, утворюючи йон гідроксонію Н3O+. Однак у рівняннях електролітичної дисоціації спрощено пишуть Н+.

]]