Гуцало 7.3. Навчальна діяльність підлітка. Зміни в мотивації навчальної діяльності підлітка

Процес учіння у середніх класах зазнає значних змістовних і організаційних змін. У підлітковому віці якісно змінюється зміст теоретичних знань, що вивчають учні, способи організації навчальної діяльності вчителями, інакше відбувається становлення психологічних новоутворень. На цьому етапі розширюється зміст навчання, набуття знань може самостійно та цілеспрямовано відбуватися за межами школи і навчальних програм.

Особливості навчальної діяльності підлітка:

• учіння, зберігаючи актуальність, за психологічною роллю не є провідною діяльністю для значної частини учнів виникають нові мотиви учіння, прагнення до самоствердження та самовдосконалення;

• у молодших підлітків (при переході до підліткового віку) переважає неповне усвідомлення соціальної природи навчання;

• широкі соціальні мотиви формуються поступово за умов розуміння важливості навчання як суспільно-корисної діяльності;

• соціальні мотиви учіння пов'язані з можливістю використання навчального матеріалу в майбутній професійній діяльності;

• формуються нові мотиви навчання, пов'язані з першими професійними намірами, самосвідомістю, баченням життєвої перспективи;

• набувають привабливості самостійні форми занять;

• сфера пізнавальних інтересів підлітків виходить за межі школи і перетворюється в сферу пізнавальної самодіяльності;

• особливого сенсу набуває виконання пізнавальних і продуктивно-творчих завдань, завдяки чому навчання для більшості підлітків за сприятливих умов перетворюється на самоосвіту;

• знання стають цінністю, оскільки дозволяють зайняти певний статус серед однолітків;

• ерудованість підлітка дає змогу завоювати авторитет серед однолітків як носія особливої цінності, що спонукає його збагачувати свої знання;

• відбувається диференціація відносної зацікавленості різними предметами, деякі з них починають сприйматися як нудні;

• дітям починають подобатися легкі предмети, або ж нові;

• ставлення до навчального предмета залежить від ставлення до вчителя.

Основою учбової діяльності підлітків є активний розвиток логічного, теоретичного мислення. Вдосконалюється процес засвоєння наукових понять, що сприяє вищій формі його інтелектуальної діяльності. У процесі вивчення основ наук підлітки переходять від емпіричних узагальнень до теоретичних понять (В.В. Давидов). Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній (мисленнєвий) план, формуються розумові дії. Учні виявляють більший інтерес до закономірностей, ніж до фактів. Ускладнення знань вимагає досконаліших способів їх здобуття. З'являється інтерес до способів набуття знань.

Підлітки є повноцінними суб'єктами індивідуальної форми навчальної діяльності. Засвоюючи складний матеріал, вони ставлять перед собою навчально-пізнавальні завдання. Школярі здатні до різних видів контролю: до контролю за результатом, покрокового, а також – до перспективного. Проте через особистісну нестабільність самоконтроль має епізодичний характер.

З'являється інтерес до різних форм групової роботи як можливість для самоствердження. Незадоволеність собою стимулює пізнавальну активність підлітка. Розвивається здатність до співробітництва. Часто підлітки беруть участь в організації учбової діяльності своїх ровесників.

Рушійною силою учбової діяльності підлітка є інтереси. Проте водночас спостерігається втрачання провідного характеру навчання у певної групи підлітків. Це виявляється у знижені інтересу до учіння, школа перестає бути центром особистісного інтелектуального, соціального (морального, духовного) життя. У деяких підлітків спостерігається відставання у навчанні через недостатнє вміння вчитися (слабка сформованість якостей розуму, його поверховість, інертність, нестійкість тощо). Зменшується зануреність у навчання.

Чи є зниження інтересу до навчання типовою ознакою підлітків? На це питання змістовно відповідає В. Поліщук, який вважає, що протягом усього шкільного періоду фіксуються принаймні три таких спади: у молодшому шкільному, підлітковому та юнацькому віці. Багато що залежить від навчальної спрямованості вчителя.

Хоча поділ дітей на “сильних”, “середніх”, “слабких” ми заперечуємо, однак на практиці такий класифікаційний підхід дуже живучий, оскільки встановлює приблизні орієнтири для визначення їх навчальних здібностей. Тож уявімо, що вчитель орієнтується на “слабких”. Що відбувається з іншими учнями? Більшість “середніх” стають “слабкими”, а більшість “сильних” – “середніми”. Лише окремі “сильні” залишаються “сильними”, причому заслуга вчителя тут здебільшого відсутня (це прерогатива батьків). Схоже на ситуацію, коли вчитель каже учню, який демонстративно читає газету: “Петре, пиши палички! ”

Ще одна ситуація – “учитель орієнтується на “середніх”. Очікуваний результат: більшість “сильних” і “слабких” стають “середніми”; окремі “сильні” зберігають свої навчальні позиції знову-таки завдяки батькам; клас стає “як усі”, поступово трансформуючись у “навчальне болото”.

Ситуація третя – “орієнтація на “сильного”. Очікуваний результат: більшість “середніх” переходять до “сильних”, “слабкі” до “середніх”; клас поляризується за рівнем ставлення до навчання і навчальної успішності, причому внесок учителя в навчальній допомозі є вагомим і для всіх очевидним.

Індивідуальної допомоги вчителя потребують передусім “слабкі”, які помітно вирізняються в третій ситуації. Знову-таки зауважимо, що така навчальна класифікація учнів, причому не обов'язково лише молодшого шкільного віку, не може бути взірцем [32 , с. 107 – 109].

Мотивація навчання підлітків

У шкільних умовах, не ігноруючи навчання, підліток особливої уваги надає спілкуванню. Головне місце серед мотивів позитивного ставлення до школи займає мотив спілкування з однолітками, який аргументується таким чином: ми ходимо в школу не тільки вчитися, але й спілкуватися.

Інші мотиви розташовуються в такій послідовності: якість викладання предмету (“вчитель може добре пояснювати”), прихильність до своєї школи (“хочу вчитися тільки в нашій школі”), контроль за навчанням, що здійснюється в школі (“якщо можна було б вчитися вдома, то ніхто нічого б не робив”).

В цьому віці виникають нові мотиви учіння: бажання бути освіченим (“вчуся, щоб бути грамотною людиною”), прагнення влаштуватися в майбутньому житті (“вчуся, щоб знайти високооплачувану роботу”), подальше навчання (“мрію вступити до інституту”), прагнення до самоствердження і самоудосконалення (“не хочу бути гіршим за всіх”, “чим більше знаєш, тим краще ставлення до тебе людей”), необхідність виконувати вимоги батьків (“мої батьки примушують мене вчитися”) [8, с.184].

Учені протягом багатьох років досліджували мотивацію навчання школярів і виявили наступні тенденції. Основними мотивами учіння у 50-ті роки були прагнення здобути у майбутньому професію, служити Батьківщині, відповідально виконувати доручену справу (Л.І. Божович, Н.Г. Морозова, Л.С. Славіна, 1949-1951). Через 30 років аналогічне дослідження (А.Д. Андрєєва, 1989) виявило зміни у мотивах учіння.

Найбільш характерними стали мотиви самоствердження (“Чим краще оцінки, тим більш впевнено себе відчуваєш”). Раніше учень розглядав себе як частину суспільства, ставлячи інтереси останнього вище власних. Через 30 років для підлітка головною цінністю став він сам. В мотивації учіння на першому місці опиняються прагнення до саморозвитку і самореалізації.

Сучасні дослідження (Н.Л. Коновалова, 2000) показали, що мотиви саморозвитку доповнюються прагненнями до матеріального достатку, здатності самостійно забезпечити власний добробут (“Без освіти неможливо влаштуватися на високооплачувану роботу”, “ Розумній людині легше організувати власну справу”) [36, с. 176].

Більшість підлітків зорієнтована сьогодні на критерії, які традиційно розглядалися як індивідуалістичні: практичність, прагнення до благополуччя, самостійність поглядів і отримання від життя “свого”, бажання бути добрим сім'янином [8, 184].

  далі 7.4. Провідний вид діяльності і спілкування підлітка. Особливості спілкування підлітка з дорослими   

або

 Перейти на головну сторінку курсу "Вікова психологія"