Гуцало 5.2. Вікові особливості дітей 3-4 років (друга молодша група)
Анатомо-фізіологічні особливості дітей 3-4 років
Три роки – це вік, коли дитина вступає в період дошкільного дитинства. Основні показники фізичного розвитку дитини на цей момент такі: ріст 96±4,3 см, вага 12,5+1 кг, кількість молочних зубів 20. Обсяг черепної коробки трирічного дитини становить уже 80% від обсягу черепа дорослого.
Фізіологічні вигини хребта дитини четвертого року життя нестійкі, кості й суглоби легко піддаються деформації під впливом несприятливих впливів. Суглоби пальців можуть деформуватися (наприклад, якщо маля часто ліпить із занадто твердого пластиліну). Неправильні пози (опускання одного плеча, постійно опущена голова) можуть стати звичними, порушується постава. А це, у свою чергу, негативно позначається на функції кровообігу й диханні. Дітям, особливо на початку четвертого року життя, легше даються рухи всією рукою (прокотити м'яч, машину), оскільки велика мускулатура у своєму розвитку випереджає дрібну. Але поступово в процесі образотворчої діяльності, у будівельних і дидактичних іграх удосконалюються рухи кисті й пальців.
У дошкільному віці відбувається вдосконалювання будови й діяльності центральної нервової системи. До трьох років у дитини буває звичайно досить розвинена здатність до аналізу й синтезу впливів навколишнього середовища. У цих процесах значна роль належить не тільки безпосередньому сприйняттю, але й мови, за допомогою якої дитина узагальнює й уточнює сприймане.
Часто спостерігається підвищена збудливість, і це приводить до швидкої стомлюваності дітей. У дитини 3–3,5 років взаємодія сигнальних систем ще не зовсім сформована. На цьому етапі важливо гармонійно поєднувати безпосередні й словесні впливи на дітей.
Розвиток психічних процесів дітей 3-4 років
Роки дошкільного дитинства – це роки інтенсивного психічного розвитку й появи нових психічних особливостей. Провідною потребою дитини даного віку є потреба в спілкуванні, повазі, визнанні самостійності дитини. Провідна діяльність – ігрова. У цей період відбувається перехід від маніпулятивної гри до рольової.
Сприймання. Провідною пізнавальною функцією є сприйняття. Значення сприйняття в житті дошкільника дуже велике, тому що воно створює фундамент для розвитку мислення, сприяє розвитку мови, пам'яті, уваги, уяви. У молодшому шкільному віці ці процеси будуть займати провідні позиції, особливо логічне мислення, а сприйняття буде виконувати обслуговувальну функцію, хоча й продовжить розвиватися. Добре розвинене сприйняття може виявлятися у спостережливості дитини, її здатності помічати особливості предметів і явищ, деталі, риси, які не помітить дорослий.
У процесі навчання сприйняття буде вдосконалюватися в процесі роботи, спрямованої на розвиток мислення, уяви, мови. Сприйняття молодшого дошкільника 3-4 років носить предметний характер, тобто властивості предмета, наприклад колір, форма, смак, величина не відділяються в дитини від предмета. Вона бачить їх разом із предметом, уважає їх неподільними. При сприйнятті дитина бачить не всі характеристики предмета, а тільки найбільш яскраві, а іноді й одну, за якою відрізняє один предмет від інших.
Наприклад: трава зелена, лимон кислий і жовтий. Діючи із предметами, дитина починає виявляти їхні окремі якості, осягати розмаїтість властивостей. Це розвиває її здатність відокремлювати властивості від предмета, зауважувати схожі якості в різних предметах і різні в одному.
Пам'ять. Процеси пам'яті залишаються мимовільними. Як і раніше переважає пригадування. Обсяг пам'яті істотно залежить від того, ув'язаний матеріал у значеннєве ціле або розрізнений. Діти даного віку на початку року можуть запам'ятати за допомогою наочно-образної, а також слухової вербальної пам'яті два об'єкти, під кінець року – до чотирьох об'єктів. Дитина добре запам'ятовує все, що становить для неї життєвий інтерес, викликає сильний емоційний відгук. Міцно засвоюється інформація, яку вона бачить і чує багато разів. Добре розвинена рухова пам'ять: краще запам'ятовується те, що було пов'язане із власним рухом. Пам'ять дошкільника, незважаючи на її очевидну зовнішню недосконалість, в дійсності стає провідною функцією, зайнявши центральне місце [22, c. 158].
Мислення. У три-чотири роки дитина намагається аналізувати те, що бачить навколо себе; порівнювати предмети один з одним і виводити висновок про їх взаємозалежність. У побуті й на заняттях, у результаті спостережень та пояснень дорослого, діти поступово здобувають елементарні уявлення про природу й побут людей. Дитина і сама прагне пояснити те, що бачить навколо. Проте, зрозуміти його часом буває важко, оскільки, наприклад, наслідок вона найчастіше приймає за причину того чи іншого факту. Порівнюють, аналізують молодші дошкільники в наочно-дійовому плані. Але в частини дітей уже починає виявлятися здатність розв’язувати завдання за уявленням. Діти можуть порівнювати предмети за кольором й формою, виділяти відмінності за іншими ознаками. Можуть узагальнювати предмети за кольором (це все червоне), формою (це все кругле), величиною (це все маленьке).
На четвертому році життя діти трохи частіше, ніж раніше, користуються в розмові родовими поняттями типу іграшки, одяг, фрукти, овочі, тварини, посуд, включають у кожне з них більшу кількість конкретних найменувань. Однак відношення загального до частки й частки до загального розуміється дитиною своєрідно. Так, наприклад, слова посуд, овочі є для нього лише збірними назвами для груп предметів, а не абстрактними поняттями, як це буває при більше розвиненому мисленні.
Мовлення. Мова дітей в основному продовжує залишатися ситуативно діалогічною, але стає більше складною й розгорнутою. Словниковий запас збільшується за рік у середньому до 1500 слів. Індивідуальні розходження коливаються від 600 до 2300 слів. Змінюється словниковий склад мови: зростає в порівнянні з іменниками частка дієслів, прикметників та інших частин мови. Довжина речення збільшується, з'являються складні речення.
У мові дітей четвертого року життя є ще одна особливість: займаючись якою-небудь справою, діти часто супроводжують свої дії малозрозумілої неголосною мовою – “бурмотінням”. Ці “розмови із собою” мають величезне значення для розвитку дітей. З їхньою допомогою дитина утримує в пам'яті поставлені перед собою цілі, будує нові плани, обмірковує способи їхнього досягнення, нарешті, виконує на словах дії, які не здійснює в реальності.
Уява. На четвертому році життя уява в дитини розвинена ще слабко. Маля можна легко вмовити діяти із предметами, перевтілюючи їх (наприклад, використовувати паличку як термометр), але елементи “активної” уяви, коли дитину захоплює сам образ і можливість діяти самостійно в уявлюваній ситуації, лише починають формуватися й виявлятися.
У молодших дошкільників задум народжується нерідко після того, як виконана дія. А якщо й формулюється до початку діяльності, то дуже нестійко. Задум легко руйнується або губиться під час його реалізації, наприклад, при зустрічі із труднощами або при зміні ситуації. Саме виникнення задуму відбувається стихійно, під впливом ситуації, предмета, короткочасного емоційного переживання. Малята ще не вміють скеровувати свою уяву. У дітей 3-4 років спостерігаються лише елементи попереднього планування гри або продуктивних видів діяльності.
Увага. Здатність дітей керувати своєю увагою дуже невелика. Як і раніше складно спрямовувати увагу дитини на предмет за допомогою словесних інструкцій. Щоб перемкнути увагу з об'єкта на об'єкт, потрібно неодноразово повторювати вказівку. Обсяг уваги із двох об'єктів на початку року зростає до чотирьох під кінець року. Дитина може втримувати активну увагу протягом 7-8 хвилин. Увага носить в основному мимовільний характер, її стійкість залежить від характеру діяльності. На стійкість уваги негативно впливає імпульсивність поведінки дитини, бажання негайно одержати предмет, що сподобався, відповісти, зробити щось.
Розвиток особистості дітей 3-4 років
Четвертий рік життя характеризується двома якісно новими рисами. Одна пов'язана з формуванням особистості дитини, інша – з формуванням його діяльності.
З віком маля в числі інших знань здобуває й знання про самому себе (про те, що в нього є ім'я тощо). У два з половиною року дитина впізнає себе в дзеркалі, а трохи пізніше на фотографії. Період появи в мові дитини займенника “Я”, (наприкінці раннього віку) знаменується змінами в її поведінці – виникає прагнення діяти самій. Л.І. Божович відзначає, що з виникненням “системи Я” у психіці дитини виникають і інші новоутворення. Самим значним з них є самооцінка й пов'язане з нею прагнення відповідати вимогам дорослих, бути гарним.
Наявність одночасно існуючих, але протилежно спрямованих тенденцій: зробити відповідно до власного бажання й відповідно вимогам дорослих – створює в дитини неминучий внутрішній конфлікт і тим самим ускладнює її внутрішнє психічне життя. Елементи самосвідомості в дитини трьох-чотирьох років виявляються в не завжди вдалому протиставленні себе оточуючим. Тому кінець третього й частково четвертий рік життя називають “кризовим” віком, якому властиві спалахи негативізму, упертості, нестійкість настрою.
Друга особливість полягає в тому, що дії дітей у грі, малюванні, конструюванні здобувають навмисний характер, що дозволяє малятам створювати якийсь конкретний образ (у малюванні, ліпленні), зводити будівлі, виконувати певну роль у грі тощо. Навмисність, довільність дій, тобто підпорядкування їх певному зразку, важливі для розвитку дитини, але на четвертому році життя вони тільки формуються. Тому діяльність носить нестійкий характер. Маляті важко, наприклад, при несподіваних змінах обстановки утримувати у свідомості ціль діяльності. Молодші дошкільники відволікаються протягом однієї гри іноді до 12-13 разів.
Навмисність, довільність діяльності передбачає наявність уміння її планувати. Але це характерно для середнього й старшого дошкільного віку. У молодшому ж віці з ігрового матеріалу дитина вибирає 2-3 предмети, потрібних для початку гри, не піклуючись про інше; обирає роль, яка їй подобається, не думаючи про взаємодію з партнером. Тому, щоб підтримати гру, потрібно все необхідне для її продовження розташувати в полі зору дітей.
У віці 3-4 років дитина поступово виходить за межі сімейного кола. Її спілкування стає позаситуативним. Дорослий починає виступати для дитини не тільки як член родини, але і як носій певної суспільної функції. Бажання дитини виконувати таку ж функцію приводить до протиріччя з її реальними можливостями. Розв’язком цього протиріччя стає розвиток ігрової діяльності як провідної в дошкільному віці.
Головною особливістю гри дітей є її умовність: виконання одних дій з одними предметами припускає їхню віднесеність до інших дій з іншими предметами. Основним змістом гри молодших дошкільників є дії з іграшками й предметами-замінниками. Тривалість гри невелика. Молодші дошкільники обмежуються грою з однієї-двома ролями й простими, нерозгорнутими сюжетами. Ігри із правилами в цьому віці тільки починають формуватися.
Самою вираженою особливістю дітей початку 4-го року життя є їхнє прагнення до самостійності. У дітей спостерігається здатність до цілепокладання, уміння заздалегідь уявити собі деякий бажаний результат і активно діяти в напрямку його досягнення. Однак будь-які зусилля по досягненню результату повинні приносити задоволення. І для багатьох цілей, котрі ставить перед собою маленька дитина, це задоволення лежить у першу чергу в сфері визнання й схвалення її досягнень дорослим. Підтримка й схвалення дорослих породжують у дітей радісне відчуття своєї компетентності, уявлення про себе як про таку, що вміє щось робити.
далі п.5.3. Вікові особливості дітей 4-5 років
або
Перейти на головну сторінку курсу "Вікова психологія"
