Бондар Лабораторна робота №6
Відео стандарти
DIVX Video
DivX — відеокодек стандарту MPEG-4 Part 2; технологія відеозапису та пакет програм на її основі, що дозволяють створювати і переглядати медіа файли з високим ступенем стиснення. DivX 8 включає ряд удосконалень, розрахованих на роботу з відео високої чіткості у форматі H.264 і контейнерів MKV. Файл MKV (з англ. Matroska Video File) є форматом відео-контейнера і має певну схожість з форматами MOV, MPG і AVI.
VideoDVD
DVD — носій інформації у вигляді диска, зовні схожий з компакт-диском, однак має можливість зберігати більше інформації за рахунок використання лазера з меншою довжиною хвилі, ніж для звичайних компакт-дисків. Аудіодані в DVD-фільмі можуть бути у форматі PCM, DTS, MPEG чи Dolby Digital (AC-3). У країнах, що використовують стандарт NTSC, усі фільми на DVD повинні містити звукову доріжку у форматі PCM чи AC-3, а всі NTSC-плеєри повинні ці формати підтримувати. Таким чином, будь-який стандартний диск може бути відтворений на будь-якому стандартному устаткуванні. У країнах, що використовують стандарт PAL (значна частина Європи), спочатку хотіли ввести як стандарт звуку для DVD формати PCM і MPEG-2, але під впливом тиску громадськості і, йдучи врозріз з побажаннями Philips, DVD-Forum включив Dolby AC-3 у список опціональних форматів звуку на дисках і обов'язкових форматах у плеерах. MPEG - це формат відеофайлів, який використовує стиснення файлів MPEG-1 або MPEG-2 залежно від того, яким чином він буде використовуватися. MPEG-1 з'явився в 1992 р і був розрахований на передачу відео по низькошвидкісних мереж або для запису на компакт-диски (Video-CD). Максимально можлива швидкість цифрового потоку була спочатку обмежена порогом в 150 кб / с (одношвидкісний CD-ROM або стандартний аудіопрогравач компакт-дисків). Перші відеодиски і супутникові телепередачі в форматі MPEG1 здавалися дивом - фільм можна дивитися при такій низькій швидкості потоку. MPEG-2 був розроблений для стиснення відео та аудіодля відео більш високої якості та вибирається як схема стиснення для прямого ефірного цифрового телебачення, послуг супутникового телебачення, цифрового телебачення та DVD-відео. У форматі MPEG-2 можна захоплювати відео / аудіо з набагато більшими бітрейтами, ніж MPEG-1 (близько шести мегабіт в секунду), що робить його "покращеною" версією.
HD-video
HD-video (High-Definition Video) - це стандарт відео, що пропонує користувачеві більш високу якість зображення за рахунок збільшення роздільної здатності (точок на дюйм) на відеокартинці відтворюючого пристрою (монітор, телевізор). Цей формат ще називають "формат високої чіткості" або "формат високої роздільної здатності". Для перегляду HD-video потрібен пристрій, який підтримує роздільну здатність не менше 1280х720 точок на дюйм. Для представлення відео в HD форматі використовується кодек H.264/MPEG-4 AVC (MPEG-4 Part 10).
Існують стандарти розширення високої чіткості 720p (1280x720) і 1080p (1920x1080), які розраховані на поширене для сучасної цифрової відеотехніки співвідношення сторін 16:9. Таке співвідношення сторін обумовлено тим, що в нього найбільш ефективно можна вписати картинку більшості поширених теле- / відео- / кіноформатів. Відцифровуючи сигнал в стандарти відео високої чіткості 720p / 1080p до картинки при необхідності зверху / знизу приклеюють чорні смуги для запису на оптичні носії високої чіткості / трансляції по супутниковим телеканалам високої чіткості. При перестисненні відео, зберігати ці чорні смуги кратності як правило ні до чого, тому їх зазвичай обрізають і від сигналу залишається тільки корисна площа картинки: 1280x544, 1280x536, 1280x688, 1920x800, 1920x860 тощо. Всі ці розширення відповідають стандартам 720p / 1080p в оригінальному співвідношенні сторін, задуманому режисерами, які створили відеоряд.
