Історія віднайдення та вивчення «Велесової книги».Проект з ОІТ та ІУЛ.Група 11 ФФЖ

Ве́лесова Кни́га (Влес-Книга, Влес книга, Vles Book, Veles Book, скорочено ВК) — збірник молитов, легенд, оповідань про давню слов'янську історію. Датування пам'ятки спірне. Деякі вчені вважають її найдавнішим язичницьким писемним трактатом 10 століття, але більшість науковців — підробкою кінця 19 — середини 20 століття[1]. Книга має популярність серед послідовників неоязичництва, які вважають її язичницьким писемним трактатом 10 століття. Події, що описані у Велесовій книзі, охоплюють період приблизно від 7 ст. до н. е. до кінця IX ст. н. е. Назва книги пов'язана з іменем слов'янського бога Велеса (бога достатку, худоби і торгівлі).

Дані про знахідку дощечок.

Віднайдення помережаних скорописним каліграфічним письмом дерев'яних дощечок пов'язане з ім'ям полковника білогвардійської армії Алі Ізенбеком.

Він випадково натрапив на них 1919 року в напівзруйнованому повсталими селянами маєтку поміщика Донціва-Захаржевського у містечку Великий Бурлук на Слобожанщині (Харківщина). Тоді вишколений офіцер російської армії, відчувши, напевне, чималу ціну скарбові, все ж, не підозрював, що взяв із собою в далекі й невідомі йому емігрантські світи безцінну пам'ятку української культури, її найдавніший літопис — "Велесову книгу". Мандрував він з цією поклажею спочатку до Криму, а згодом — до Туреччини, Франції і, врешті, Бельгії. 1 Текст Велесової книги був надряпаний чи випалений на березових (за іншими даними дубових) дощечках розміром 38 на 22 см, товщиною до 1 см; вони були нанизані на ремінець.2

Закородонна історія "Велесової книги".

У 1925 році Ізенбек оселився у Брюсселі, де познайомився з Юрієм Петровичем Миролюбовим — білоемігрантом з України. За освітою Миролюбов був інженером-хіміком, але дуже цікавився слов’янськими старожитностями. Подальша доля Велесової Книги тісно пов’язана саме з цією постаттю. З 1925 р. по 1939 р. Миролюбов переписував текст ВК. Ізенбек не дозволяв виносити дощечки зі свого приміщення та відхилив пропозиції бельгійських вчених, які хотіли займатися вивченням дощечок. Миролюбову вдалося зробити лише одне якісне фото та й то не з оригіналу а з прорисів 16 дощечки, яке й дало назву книзі (текст цієї дощечки починається словами: «Влес книгу сію»). Окрім Миролюбова дощечок ВК ніхто не бачив. У 1940 р. в Брюссель прийшли німці, а в у 1941 р. помер Алі Ізенбек. Подальша доля дощечок невідома. 1

Історія публікації тексту Велесовї книги.

У 1954-59 рр. частина ВК була опублікована в журналі «Жар-птица» в Сан-Франциско. Редактор журналу А. А. Куренков отримав тексти Велесвої книги від Миролюбова. Після цього дослідженням Велесвої книги почав займатись М. Ф. Скрипник, який також отримав копії переписаних Миролюбовим текстів. Він опублікував тексти Велесвої книги в Канаді, у 70-х роках 20 ст. Саме це видання Скрипника вважається найбільш повним та точним. 3