Історія
У 1983 році Річард Столмен заснував проект GNU з метою створення повноцінної Unix-подібної операційної системи і наповнення її повністю відкритим програмним забезпеченням. На самому початку 1990-х проект зібрав майже усі необхідні компоненти цієї системи: бібліотеки, компілятори, текстові редактори, командну оболонку Unix , за винятком основного компоненту — ядра. У 1990 році проект почав розробку ядра GNU Hurd на основі мікроядра Mach, однак робота розпочалася із серйозними перешкодами і просувалася досить повільно.
 |
Тим часом, у 1991 фінський студент Університету Гельсінкі, Лінус Торвальдс як своє хобі розпочав розробку іншого ядра. Спершу Торвальдс використовував на своєму комп'ютері Minix спрощену Unix-подібну операційну систему, розроблену Ендрю Тененбаумом з метою використання у навчальних цілях. Однак, Таненбаум не дозволив іншим розширювати його операційну систему, що спонукало Торвальдса створити заміну для Minix.
Спершу Торвальдс назвав своє ядро «Freax», що є схрещенням слів «free» та «freek», плюс додання літери «Х», котра часто використовується у іменах Unix-подібних операційних систем. Назву «Linux» придумав Арі Лемке, котрий на той час адміністрував FTP-сервер мережі фінських університетів, віддав назву «Linux» мережі, з якої проект Торвальдса був уперше доступний для завантаження. |
На початку для налаштування та встановлення Лінукс був потрібен комп'ютер під керівництвом Minix. Перші версії Лінукса також вимагали наявності на твердому диску іншої операційної системи для здійснення завантаження, але пізніше з'явилися незалежні завантажувачі на кшталт LILO. Лінукс швидко перевершив Minix у функціональності; Торвальдс та інші ранні розробники ядра адаптували свою роботу для компонентів GNU та користувацького програмного забезпечення задля створення завершеної, повнофункціональної, вільної операційної системи. Сьогодні Торвальдс продовжує координувати процес розробки ядра, у той час, як інші підсистеми, як то компоненти GNU продовжують розвиватися окремо (розвиток ядра Лінукс не є частиною проекту GNU). Інші спільноти і компанії комбінують і поширюють усі ці компоненти із додатковим прикладним програмним забезпеченням у вигляді дистрибутивів Лінукс.
Лінукс та Проект GNU
|
Метою проекту GNU є створення Unix-сумісної операційної системи, що складається цілковито з вільного програмного забезпечення, і найуніверсальніші дистрибутиви Лінукс залежать від бібліотек GNU та програмного інструментарію написаного у межах даного проекту. Free Software Foundation розглядає усі ці дистрибутиви Лінукс, як «варіанти» системи GNU, і просить, щоб усі ці операційні системи відносили до GNU/Linux або Лінукс систем на основі GNU. Хоча деякі дистрибутиви, наприклад Debian GNU/Linux, використовують таку назву, її використання за межами спільноти ентузіастів є дещо обмеженим, і Лінус Торвальдс назвав даний заклик FSF «просто смішним». Однією з причин використання простішої назви (Лінукс) є те, що відмінності між ядром операційної системи та її дистрибутивом заплутують новачків. |
Судовий процес зі SCO
Конфлікт SCO—Linux — це серія судових і громадських розглядів між компанією SCO Group (SCO) і різними постачальниками і користувачами Linux. У 2003 році SCO звинуватила компанію IBM в передачі коду Unix розробникам ядра Linux. Додатково, SCO надіслала лист декільком великим компаніям із попередженням, що використання ними Лінукс без відповідної ліцензії SCO може стати причиною судового переслідування. Даний лист став наслідком появи припущення про можливість появи судових позовів проти рядових користувачів Лінукс. Ця дискусія втягнула у судовий процес AutoZone та Red Hat. У низці судових розглядів було з'ясовано, що всі права на код Unix належать не SCO, а компанії Novell. Після цього компанія Novell подала проти SCO позов із звинуваченням використання чужої інтелектуальної власності для судового переслідування інших компаній. Таким чином, для продовження нападок на IBM і користувачів Linux перед SCO постала необхідність доказів своїх прав на Unix. SCO не погодилася з позицією Novell, але після багатьох років повторних розглядів судом було винесено рішення, що при продажу пов'язаного з ОС Unix бізнесу компанії SCO компанія Novell не передала SCO права на володіння своєю інтелектуальною власністю, і всі звинувачення, висунуті юристами SCO до інших компаній, безпідставні. У 2003 році був заснований правозахисний сайт Groklaw.net для відстоювання інтересів вільного програмного забезпечення під час атаки на Linux з боку компанії SCO. Groklaw був визнаний Фондом вільного програмного забезпечення одним з найбільш важливих соціально значущих вільних проектів, поряд з такими ініціативами, як Tor, Internet Archive, Creative Commons, Sahana і Вікіпедія. Зазіхання SCO були відкинуті, а сама компанія виснажена судовими розглядами. У 2007 році SCО Group отримала захист від судових процесів згідно з Главою 11 Кодексу США про банкрутство та почала процедуру банкрутства в суді у справах про банкрутство штату Делавер.
Цікаві посилання
20 років Linux. Коротка історія(відео)
