«Пекельний Марко»
Марко Проклятий або Марко Пекельний — популярний герой українських легенд, на основі яких виникла й приповідка: «Товчеться, як Марко по пеклу». Очевидно, що Марко Проклятий — це той таки вічний блукалець на український лад, адже походження його образу також корениться у легенді про зрадника Марка, що вдарив Христа залізною рукавицею перед його хресною смертю, за що Господом був покараний вічно ходити під землею навколо стовпа, не спиняючись ні на хвилину; він час від часу б’ється головою об стовп, тривожить цими звуками навіть пекло та його хазяїна і скаржиться, що не може вмерти. Іншим поясненням Маркового прокляття є те, що він закохався в рідну сестру, потім убив її разом з матір’ю, за що й був покараний Богом. Водночас, український вічний блукалець — це не лише антигерой. Часто він також постає в образі козака.
На основі фольклорних джерел Олекса Стороженко написав повість-поему «Марко Проклятий», цей образ був також інтерпретований Іваном Кочергою у драмі «Марко в пеклі» (1928) та Ліною Костенко у вірші «Маркова скрипка». Головним героєм твору Михайла Стельмаха «Правда і кривда» є Марко Безсмертний.
