Користувач:Леонова Ольга
Родом із Житомира, 2012 року вступила до Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка на факультет педагогіки та психології. спеціальність "Початкова освіта". Захоплююся музикою, декоративно-прикладними видами мистецтва та художнім фото, пишу вірші.
Останній мій вірш присвячено дітям, позбавленим батьківської опіки:
Чи бачили ви, як сміються діти? Як дзвінко голосочки їх бринять? Як радість щиру тяжко їм таїти, Коли їх почуття повнять?
А бачили ви їхні сльози? Не просто від капризу чи журби – Від того, що життя прогнози Гіркі несуть у їх шляхи скарби…
Чи відчували силу у обіймах Дитини, що, не знаючи тепла, Живе усе життя у приймах, Як пелюсточок без стебла?
Чи знаєте, яка потрібна сила, Такої долі щоби хрест прийнять? А як же хочеться їм вдіти крила І в піднебесся мріями злітать!
А як їм мріється родинне свято, Якісь незнані ще сакральні дні, Коли когось назвуть вже татом І перші «мама» скажуться самі…
А їм так хочеться торкнутись неба, Та втратили в життя орієнтир. А як же їм підтримка треба! А як їм треба в серці мир!
Чи здоганяли ви колись трамвай? Хоч як би ти не біг, а він поїде. Вони кричать життю: «Стривай!», І в той же час їм жити ніде…
Все їх життя – безглуздий переїзд… Все збільшується кількість інтернатів… Вони не бачили батьківських гнізд, Лише холодні стіни казематів.
Отак по місту всьому чорні діри, Де світяться зірки дитячих душ. Не відбирайте у дитини віру І розтопіть хоч трохи серця стуж…
(с)Ольчик Леонова 05.02.13 22:35
