Відмінності між версіями «Обговорення користувача:Setti»

Версія за 07:23, 18 жовтня 2012

Готи

Історія формування і розвитку Зародження і розвиток (1979–1985) Готична субкультура довгий час сприймалась як частина панк-руху, від якого успадкувала багато елементів стилю. На фото — сучасні готи, що дотримуються традиційного іміджу «темних панків». Польща, 2003 рік

Зародження готичної субкультури відноситься до кінця 1970-х років, коли вплив панку в Британії почав слабшати, і низка гуртів (Joy Division, The Damned, The Clash та інші) звернулися до нового жанру, який отримав назву «пост-панк»[1]. Поступово виділився ряд колективів, об'єднаних спільними стилістичними особливостями, пізніше вони сформували «першу хвилю» готичного року — Bauhaus, Virgin Prunes, Southern Death Cult, Sex Gang Children, Specimen, Ausgang[1]. Єдиної думки щодо того, який гурт був першим «дійсно готичним», немає — першопрохідцями жанру називають багатьох виконавців, наприклад, Killing Joke або Gloria Mundi, тим не менш, прийнято вважати, що першість у винайденні нового жанру належить гурту Bauhaus[1]. Серед перших готичних записів музикознавці виділяють сингл «Bela Lugosi's Dead» Bauhaus (1979)[2][3], альбоми Join Hands (1979) і Juju (1981)[1] Siouxsie and the Banshees. До 1981 року вже можна було говорити про те, що навколо цих груп сформувався новий молодіжний рух — його основу складали шанувальники творчості музикантів, які перейняли у них окремі елементи іміджу[4]. Ймовірно, найважливішим для готичної субкультури можна вважати 1982 рік, який ознаменувало відкриття знаменитого клубу Batcave — деякі соціологи вважають, що саме ця подія визначила дату виникнення субкультури[5]. У тому ж році вийшов альбом Pornography гурту The Cure, який сучасні дослідники вважають однією з вершин ранньої готичної музики[6].

Готика довгий час сприймалась як частина панк-руху. Назви субкультури готів (англ. Goths, англ. Goth subculture) і музичного жанру готичний рок (англ. Gothic Rock або англ. Goth Rock) з'явилися в англійській мові тільки на початку 1980-х (хоча Меллорі О'Доннелл стверджує, ніби слово Gothic використовувалося в пресі ще в 1967 році[1]). Достеменно їх авторство невідоме, однак цілком можливо, що ці дефініції ввели у вжиток журналісти видань Melody Maker і NME, причому спочатку вони вживалися в іронічному значенні — словом «готичний» (в англійській мові gothic означає також варварський, грубий, жорстокий) рецензенти прагнули підкреслити похмурість і композиційну простоту мелодій, створених представниками нового жанру[7]. Однією з перших груп, що отримала ярлик «готичної», стала Joy Division — так охарактеризували стиль колективу критики Мартін Ханнетт і Тоні Вілсон. За іншою версією, назва зобов'язана існуванням Ієну Естбері, вокалісту групи Southern Death Cult, який дав своєму приятелеві Енді МакЕлліоту з Sex Gang Children прізвисько «Граф Візігот» і «Готичний гоблін», а його фанатів прозвав «готами»[8]. Можливо, Естбері не стільки «винайшов» цей термін, скільки сприяв його поширенню[9]. У жовтні 1983 року журналіст Том Вег описав «орди готів» в журналі Zig Zag; з цього моменту назва субкультури надійно закріпилася. Розщеплення і мейнстримна популярність (1985–1995)

Друга половина 1980-х років позначилася виникненням «другої хвилі» готичного року (до виконавців цього періоду відносяться Sisters of Mercy, The Mission, Fields of the Nephilim, All About Eve та інші гурти) і поступовим відходом представників «першої хвилі» у тінь — одні колективи (наприклад, Bauhaus) розпалися, інші (The Cult, Flesh for Lulu) змінили жанр[1]. Саме в цей період (з середини 1980-х до початку 1990-х) готика стала популярною і почала активно висвітлюватись виданнями мейнстриму[10].

З початком 1990-х років готична субкультура утвердилася як «сцена», — про неї вийшли перші книги, були записані перші музичні компіляції, — і в той же час вона зазнала значного спотворення, зіткнувшись з припливом нових учасників, які не мали уявлення про її суть й історію[1]. Прагнення зберегти дух руху призвело до відходу готів в андеграунд[11]. Багато хто з них (у тому числі відомі музиканти[12]) навіть відмовлялися називати себе готами, вважаючи, що цей термін виявився занадто сильно скомпрометованим[13]; подібна тенденція зберігається до-сьогодні[14]. Популярність ряду колективів, особливо Sisters of Mercy, призвела до того, що готична музика стала менш оригінальною — багато новоутворених гуртів просто запозичили елементи стилю у вже популярних виконавців, в результаті чого їх творчість починала видаватися банальною імітацією[15]. Відповідно до заяви журналістів New Musical Express, готика припинила існування у 1991/1992 році[16] — хоча насправді вона скоріше пішла у тінь і замкнулася в собі[12]. Гурти, що виникали в цей період, охоче приймали визначення «готичних» на відміну від своїх попередників; вони спромоглись, незважаючи на деяку вторинність звучання, сформувати власну розвинену сцену, яку популярні видання майже не висвітлювали[12]. 1995 рік можна вважати переломним моментом — в цей час готика зовсім перестала шокувати і дивувати, вона фактично інтегрувалася у західне суспільство і стала його більш-менш звичною частиною[17].

Протягом 1990-х і 2000-х років субкультура зазнала розщеплення — від руху відкололися кілька регіональних напрямів, часто протилежно орієнтованих, відбулося взаємопроникнення музичних жанрів; в результаті на сьогоднішній день уявлення про «готів» можуть дуже сильно варіюватися[18]. Це закономірно породжує суперечки і призводить до непорозумінь — так, наприклад, в США (через некомпетентність журналістів) під «готичними» найчастіше розуміють одразу всі напрямки, які не відносяться до мейнстриму[19], а німецька «Шварц-сцена», яка зазвичай асоціюється з субкультурою, насправді об'єднує величезну кількість різноманітних музичних жанрів — від електронної танцювальної музики до блек-металу[18]. Сучасний стан

Серед сучасних представників субкультури можна умовно виділити два великих напрямки — до першого відносяться готи, які віддають перевагу музиці «традиційних» жанрів (готичний рок, пост-панк, дарквейв), до другого — шанувальники EBM, дарк-електро і подібних стилів, що мають з початковою готикою мало спільного; відмінність в смаках призвела до того, що у представників цих двох течій виникли різні модні тенденції, часто вони відвідують різні клуби і фестивалі, користуються вузько орієнтованими Інтернет-ресурсами — відповідно, і розуміння «готики» у них може бути майже протилежним[20]. Посилилося і розмежування між представниками різних вікових груп всередині готичної спільноти, часто вони насилу знаходять спільну мову[21]. Для сучасних готів постійні суперечки, дискусії і роздуми про те, що ж «насправді» є «справжня готика», становлять невід'ємну частину їхнього життя всередині субкультури[22]. Крім «справжніх» готів, існують і «позери», кількість яких почала збільшуватися в 1990-х — найчастіше це підлітки, які намагаються виглядати як представники субкультури, але не розбираються в її історії, музиці й моді; для їх позначення нерідко використовуються різні зневажливі прізвиська[23]. На протязі 1990-х і 2000-х років активно розвивалися відносно самостійні напрямки всередині субкультури — наприклад, течія кібер-готів

Незважаючи на те, що багато гуртів, завдяки яким сформувалася субкультура, зійшли зі сцени, багато представників, які прийшли до неї в 1980-х, продовжують вважати себе готами; в той же час вона постійно поповнюється молоддю[24]. Чимало дизайнерів одягу, ювелірів і виробників біжутерії орієнтують свою продукцію виключно на готів[25] (серед них відомі, наприклад, компанія Alchemy Gothic, що випускає різного роду прикраси з 1977 року[26], марки одягу X-TRA-X[27] і Kambriel[28], фірма Urban Decay, що спеціалізується на виробництві готичної косметики[29]). Випускаються кілька журналів (наприклад, британські Dominion Magazine[23] і UnScene Magazine) і безліч фензинів[30] (серед найвідоміших — Meltdown, що виходив до 2004 року[31], і Kaleidoscope[32]), присвячених виключно готичній музиці, пов'язаним з нею подіям і субкультурі в цілому. Німецькі видання Sonic Seducer, Zillo і Orkus не є повною мірою «готичними», оскільки приділяють увагу безлічі жанрів музики, проте готи, безумовно — їх основна аудиторія[33]. Серед готичної преси на романських мовах можна виділити журнал Elegy, що має дві версії — французьку і подвійну іспано-португальську[34]. У 2006 році побачило світ перше друковане готичне видання в Україні — журнал Gothica Українського готичного порталу.[35]

Центрами, навколо яких формуються локальні готичні співтовариства в Західній Європі і США, часто стають «дружні субкультурі» клуби[36]. Сформувався навіть особливий танцювальний стиль, характерний для готів[37] — зазвичай вони танцюють поодинці, здійснюючи хвилеподібні рухи всім тілом[38] або навіть просто ходять по танцполу під музику[39]. Деякі дослідники описують це явище як «траурні» або навіть «анти-танці»[39]. Деякі клуби перетворюються у свого роду закриті співтовариства зі своїми суворимим правилами, нормами поведінки і ритуалами[40].

Важливу роль в сучасній готичній субкультурі відіграє Інтернет[41][42]. У Європі та США існує розгалужена система готичних сайтів і форумів, яка частково замінює «живе» спілкування і допомагає встановлювати численні контакти[43]. У той же час Інтернет сприяє розмежуванню представників спільноти, оскільки поріг входження новачків на зарубіжних готичних сайтах дуже високий, а при найменшому натяку на некомпетентність вони ізолюються; це призводить до швидкого відсіювання «позерів» і випадкових відвідувачів. Багато смакових стандартів і субкультурних норми нині формуються саме на тематичних ресурсах[44]. Серед так званих «Інтернет-готів», як і у всіх інших, існує поділ на «повноцінних» учасників і «позерів», сформувався свій особливий сленг[21]. Поширеність у світі Група сучасних готів різних стильових напрямків. Торонто, 2008 рік

На сьогодні готична субкультура представлена ​​переважно на Заході — у Великобританії, Сполучених Штатах, Франції[24], Німеччині й Скандинавії[18]. Розвинені готичні спільноти існують в Торонто (Канада), Брісбені і Мельбурні (Австралія)[45]. Поширення субкультури довгий час не торкалось Азії, але приблизно на початку 2000-х років готика проникла в Японію, де стала популярною за рахунок змішування з жанром Visual kei; втім, «справжні» японські готи всіляко дистанціюються від Visual kei і не визнають прихильників цього напряму за «своїх»[46]. Приблизно з 1998 року готика розвивається в Сингапурі[47]. Існує вона й в інших країнах, наприклад, в державах Карибського басейну і в Латинській Америці, хоча там вона менш поширена[48].

За приблизними оцінками середини 2000-х років, у Великобританії проживають близько десяти тисяч представників субкультури[49]; в одному тільки Лондоні діють два паби, нічний клуб і музичний магазин, які повністю і виключно орієнтовані на готів[24], а так званих «дружніх» (англ. Goth-friendly) субкультурі закладів набагато більше. Единбург і Манчестер також можна вважати помітними центрами зосередження готів у Британії, а в Лондоні і на південному сході Англії розвинена кібер-гот-сцена[32]. Тим не менш, локальні спільноти зберігають «закритий» характер — на відміну від Німеччини, де готику поставили на потік, в Сполученому Королівстві вона продовжує існувати як андеграундна течія[32]. У Британії, як і раніше активно видаються саморобні готичні фензіни, іноді вони навіть конкурують з великими журналами[50]. Ізольованість від «великого світу» позитивно впливає на місцеву субкультуру — кількість «випадкових» представників в ній нижче, ніж де-небудь ще[32].

У США великі локальні спільноти готів є в Лос-Анджелесі[51], Сан-Франциско, Новому Орлеані[52], Нью-Йорку[46] і Сієтлі, менші — в безлічі міст, включаючи Атланту і Клівленд[42]. Як і в Британії, субкультура тут переважно перебуває в андеграунді — місцеві готи нечисленні порівняно з шанувальниками індастріал-металу, з якими їх часто плутають[53]. Частково тому в США особливо розвинена готична Інтернет-спільнота[46]. Тим не менш, клубна інфраструктура зовсім не перебуває в занепаді — вже у 1990-і в кожному великому місті Сполучених Штатів був хоча б один готичний клуб[54]. Серед музичних уподобань американських готів особливе місце як і раніше посідає дет-рок[46].

У Німеччині, на відміну від багатьох інших європейських країн, готика протягом 1990-х років не тільки не пішла в тінь, а й активно розвивалася, в результаті чого зараз там існує стійке субкультурное співтовариство; в основному саме в цій країні проводяться масштабні фестивалі і випускаються високотиражні журнали відповідної тематики[33]. Однак медійність та коммерціалізірованність німецької готичної субкультури привела до того, що вона стала залучати значну кількість «позерів»[55]. У Німеччині набагато частіше, ніж в інших країнах, популярністю серед готів користуються неготичні музичні жанри або кросовери — «середньовічний готичний рок», EBM, неофолк[55]. Готичні події Пара «вікторианських» готів на фестивалі Whitby Gothic Weekend, 2007 рік

В даний час існує чимало фестивалів, присвячених головним чином музиці, популярній серед готів. До найбільш відомих з них відноситься британський Whitby Gothic Weekend, який проводиться з 1995 року і кожен раз привертає близько двох тисяч глядачів[56]. Цей захід, що проходить в англійському містечку Вітбі двічі на рік, славиться якісною організацією[57]. У Whitby Gothic Weekend репутація «престижного» фестивалю, і від його відвідувачів вимагають «смаку і витонченості» в одязі й поведінці[58].

З 2000 року проводиться фестиваль M'era Luna в Німеччині, що збирає велику кількість глядачів з усієї Європи[56]. На ньому виступають не тільки готичні гурти, проте його основна орієнтація на представників субкультури не викликає сумнівів. Вельми знаменитий й інший захід — Wave-Gotik-Treffen в Лейпцигу, що привертає до 25 000 відвідувачів кожен рік[51]. Середньорічна кількість глядачів обох фестивалів варіюється від 15 до 20 000 осіб[33].

У США популярністю користується щорічний з'їзд Convergence, який організують в різних містах з 1995 року[51]. Цей фестиваль був заснований групою однодумців, які спілкувалися в Інтернеті і вирішили зустрітися в реальному житті, проте з часом став залучати значну кількість відвідувачів «зі сторони» і тому приблизно з 2006 року став більш закритою подією, ніж раніше[59]. Drop Dead Festival, орієнтований в основному на любителів дет-року і беткейва, спочатку влаштовувався в Нью-Йорку з 2002 року, а з 2007 проводиться в різних країнах Європи[60]. Серед інших фестивалів, повністю або частково присвячених готичній музиці, можна назвати німецький Amphi Festival, польський Castle Party, фінський Lumous; велика кількість менш масових заходів організовується у Великобританії, Німеччині і Нідерландах.

З 2010 року 22 травня представниками субкультури відзначається (переважно в Британії) неформальне свято — «Всесвітній день готів» (англ. World Goth Day)[61]. Готична мода У панків готи запозичили багато елементів іміджу, у тому числі ірокези і пірсинг. На фото — гот з Німеччини, 2006 рік

   Докладніше: Готична мода

Зовнішній вигляд — одяг і взуття, зачіски, атрибутика — є однією з найважливіших складових готичної субкультури і може наділятися першорядним значенням в очах її носіїв[62]. Навіть виник термін «гот з торгового центру» (англ. Mall Goth), яким глузливо позначають тих, хто купує найбільш доступні і не завжди «по-справжньому готичні» предмети одягу в звичайних магазинах, а не робить замовлення дизайнерам; насправді (в силу дорожнечі і складності таких замовлень) навіть готи, що найбільш прискіпливо відносяться до своєї зовнішності, не можуть собі дозволити повністю одягатися у дизайнерів[63].

Законодавцями готичної моди були музиканти, на чий зовнішній вигляд орієнтувалися їх шанувальники[64]. На ранньому етапі розвитку готичної субкультури для її представників були типовими окремі елементи іміджу панків — у цього руху готи запозичили пірсинг, зачіски у вигляді високих «шипів» й ірокези[7]. Готична мода 1980-х років була набагато більш екстремальною і епатажною, ніж це спостерігатється зараз[65], і розвивалася на основі принципу «зроби сам» — її шанувальники власноруч шили собі одяг і робили прикраси з доступних матеріалів, а придбані в магазинах речі частіше всього або перекроювали, або всіляко «модифікували»: розривали, прикрашали нашивками і англійськими шпильками[66].

Основними складовими сучасного готичного іміджу є переважання чорного кольору в одязі[67], використання металевих або срібних прикрас із символікою готичної субкультури і характерний макіяж[68]. Типова атрибутика готів — анх (давньоєгипетський символ безсмертя, що одержав поширення після виходу фільму «Голод»), хрести (в тому числі кельтський), зображення кажанів і символів смерті[69][33]. Готи іноді носять різноманітні магічні або окультні знаки[33]. На думку В. К. Хазова, ці символи у готів отримують нове, конструктивне значення, — вони стають знаками «подолання буденності і обмеженості», а їх релігійний зміст (наприклад, зв'язок хрестів з християнством) повністю втрачається[69].

Макіяж можуть використовувати як жінки, так і чоловіки. Він не є повсякденним атрибутом і, як правило, наноситься перед відвідуванням концертів і клубів. Основні елементи макіяжу — біла пудра для обличчя (зазвичай вважається, що обличчя має бути дуже блідим і худим), темна підводка навколо очей і чорна або червона губна помада[70]. Додаткові аксесуари можуть включати пірсинг, татуювання, контактні лінзи (переважно червоні, зелені і жовті) і накладні ікла (в основному у любителів «вампірського» стилю), але вони не є обов'язковими[71]. У 1980-і роки були популярні «ланцюжки до носу» (протягнуті між ніздрями і вухом), але сьогодні вони зустрічаються досить рідко[72].

Зачіски в готичній моді доволі різноманітні. «Класичний» варіант зачіски, поширений у ранні 1980-і, це волосся середньої довжини, пофарбоване в чорний колір, що стирчить на всі боки або оформлене у вигляді шипів[15]. Але в сучасній субкультурі часто носять довге волосся, іноді укладене у формі хитромудрих конструкцій[73], або навіть ірокезів[68]. Довге волосся зазвичай вирівнюється і фарбується в чорний або, навпаки, яскраво-білий колір[64]. Ірокез, запозичений у панків, готи перетворили на так званий «детхоук» (англ. Deathawk, від англ. Deathrock — дет-рок і англ. Mohawk — ірокез): з боків волосся голиться або дуже коротко зістригається, а зверху піднімається і фіксується або у вигляді високих шпильок, або у вигляді плутаного, кошлатого клубка[74]. Таку зачіску, як і випливає з її назви, полюбляються робити шанувальники дет-року[74].

Одяг може бути як підкреслено тісним і щільно огортати фігуру, так і достатньо вільним або навіть відкритим[64]. З взуття поширені високі гостроносі шкіряні чоботи (жіночі — часто на тонкій шпильці), важкі черевики (іноді армійського типу, часто на високій платформі)[75]. Готеси всіх напрямків дуже часто носять корсети з різних матеріалів — оксамиту, парчі, вінілу, шкіри, латексу[76]; чоловічий костюм найчастіше складається зі штанів і сорочки, їх зовнішній вигляд залежить від конкретного стильового напряму, до якого належить гот[77]. Деякі представники субкультури надають перевагу одягу, стилізованому під моду XVIII–XIX століть (так звані «вікторіанські готи», англ. Victorian Goths, і «романтичні готи», англ. Romantigoths). Жінки, які дотримуються такого стилю, зазвичай носять довгі сукні, корсети, мереживні вуалі, довгі рукавички, декоративні парасольки, чоловіки — фраки і циліндри[25] або «романтичні» блузи[33]. На формування типово готичного жіночого іміджу справив значний вплив образ «фатальної жінки», який зародився ще у вікторіанську епоху і був популяризований фільмами жанру нуар[78].

«Вампірський» тип зовнішності, частково схожий на «вікторіанський», також широко популярний. Багато готес обирають стиль навіяний образами Мортіші Аддамс, Вампіри і Ельвіри[79]. Для чоловіків зразками є харизматичні персонажі-вампіри, наприклад, Лестат де Ліонкур[64]. Представники цього стилю, як правило, носять анхи[80].

Серед деяких готів популярна вестерн-естетика — ковбойські капелюхи, шкіряні жилети і штани з бахромою, чоботи. Вона увійшла в моду завдяки гуртам Fields of the Nephilim[1] і The Cult, які використовували подібний імідж, щоб створити образ романтичних одинаків, зухвалих знедолених бунтівників[81]. Крислатого капелюха носив і Ендрю Елдрич з Sisters of Mercy, щоб затінити обличчя[15]. До вестерн-готів дотичні шанувальники готабілі, чий стиль одягу може варіюватися, але найчастіше заснований на іронічному переосмисленні естетики ретро. На формування жіночого образу цієї течії сильно вплинула знаменита пінап-модель Бетті Пейдж[82]. Елементи фетиш-естетики міцно закріпилися в готичній моді. На фото — готеса з Сан-Франциско, 2008 рік

Готична мода може зближуватися зі стилями одягу інших напрямків — наприклад, ріветхедів або шанувальників метал-музики: готи теж нерідко носять шкіряний одяг, ланцюги і металеві аксесуари[70]. Іноді використовуються атрибути садомазо, наприклад, нашийники — ці елементи вперше з'явилися ще в іміджі Сьюзі Сью і мали підкреслити її образ «жінки-вамп»[83]. Одяг з латексу популярний у готів не менше, ніж серед ріветхедів і любителів BDSM[70], оскільки з початку 1990-х років в готиці широко поширилася фетиш-мода[33] і з'явилися спеціалізовані магазини фетиш-одягу назразок Demask[84]. На сьогодні готична і фетиш-субкультури зблизилися і стали настільки дружніми, що представники останньої нерідко проводять свої заходи в готичних клубах[85]. Готична мода вплинула на формування субкультури стімпанку, естетика якої багато в чому близька представникам «вікторіанського» і «романтичного» напрямків; за словами соціолога і літературознавця Майкла Дю Плессі, вся стімпанк-мода в принципі заснована на готичній, хіба що в ній замість чорного кольору частіше використовується коричневий[86].

У 1990-х виникла свого роду «субкультура всередині субкультури» — в окремий стильовий напрям виділилися кібер-готи[87], чия мода являє собою щось середнє між готичною й індустріальною. Представники цього стилю використовують в одязі яскраві «кислотні» кольори, віддають перевагу одягу з ненатуральних тканин[88], носять черевики на високій платформі[32], часто використовують елементи естетики кіберпанку. Багато кібер-готів носять дредлоки[89].

Існують й більш ексцентричні стилі одягу — наприклад, в окремий напрямок іноді виділяють «фейрі-готів», які прагнуть бути схожим на класичних фей з кельтського фольклору і одягаються відповідно, аж до використання штучних «крилець»[90]. У Японії готика частково змішалася з місцевою субкультурою Visual kei, що породило такий стиль одягу, як «готична лоліта»[91]. Як правило, «лоліти» носять сукні до колін у вікторіанському стилі з воланами і кринолінами, капелюшки, декоративні парасольки і туфлі із заокругленими носами на платформі; є безліч марок одягу, призначених спеціально для представниць цього стилю, що поступово стає популярним і на Заході[92][93].

В теперішній час багато представників субкультури не підтримують імідж постійно, а одягаються в готичному стилі тільки тоді, коли рушають на концерти або інші тематичні заходи — їх часом іронічно називають «готами по вівторках» (англ. Tuesday Goths; по вівторках в деяких нічних клубах проводяться готичні вечірки)[94]. Тим не менш, навіть в тих випадках, коли готи не можуть дозволити собі постійно підтримувати обраний стиль, вони прагнуть зберігати в своїй зовнішності бодай його окремі елементи[95]. Готи, що працюють в установах із строгим дрес-контролем, можуть використовувати «корпоративний» стиль з мінімумом прикрас і макіяжу[77][96] (т. зв. «готи — раби корпорацій», англ. Corporative Slave Goths). Ставлення до таких представників субкультури всередині їх спільнот може бути різним, проте зазвичай їх сприймають нормально, без упередження[94].

Примітно, що на сучасному етапі готична мода може впливати на «високу» і навіть змагатися з нею[97]. Деякі відомі кутюр'є, наприклад, Джон Гальяно[98][99], Александр Макквін[92][100], Жан-Поль Ґотьє і Ямамото Йодзі[93], в різний час створювали колекції, явно натхненні класичним готичним іміджем, а модельєр Рік Овенс відверто зізнавався, що симпатизує субкультурі і зазнавав її впливу[101][102]. Символіка готів

Готична естетика вкрай еклектична за набором вживаних і популярних символів, можна зустріти і єгипетську і християнську і кельтську символіку. Основним готичним символом є єгипетський анкх, символ вічного життя — ймовірно, у зв'язку з темою вампірів, безсмертя. Також часто вживаються й інші єгипетські символи — такі як «Око Ра». Християнська символіка використовується менше, переважно в вигляді звичайних розп'ять (тільки зі стильним дизайном). Кельтська символіка зустрічається у виді кельтських хрестів і різних кельтських орнаментів. Досить широко представлена окультна символіка — використовуються пентаграми (як звичайні, так і перевернуті), перевернуті хрести, восьмипроменеві зірки (символи хаосу). Також використовується безліч різних символів смерті — прикраси з кістяками, черепами, і т. д.. До чисто готичних символів можна віднести кажанів — різні зображення кажанів (зв'язок з вампірами очевидний) ви можете зустріти на сотнях готичних сторінок в Інтернеті і на багатьох прикрасах. Також символами готичної субкультури можна рахувати вовка, сову. Готична музика