Зміст

1 Назва курсу
- 1.1 Мета та завдання навчального курсу
- 1.2 Автор (автори) курсу
2 Учасники
3 Графік навчання
- 3.1 Варіант Структура
  - 3.1.1 Змістовий модуль 3
  - 3.1.2 Змістовий модуль 4
- 3.2 Варіант Календар
4 Зміст курсу
5 Ресурси
- 5.1 Рекомендована література
  - 5.1.1 Базова
  - 5.1.2 Допоміжна
- 5.2 Інформаційні ресурси

Назва курсу

Загальна етнографія

Галузь знань: 0203. Гуманітарні науки.

напрям підготовки: 6.020302. Історія*

освітньо-кваліфікаційний: рівень бакалавр

факультет історії та права (денна форма навчання)

Мета та завдання навчального курсу

Мета курсу:

теоретичне засвоєння матеріалу з курсу "Загальна етнографія";
ознайомлення студентів з етнографічною спадщиною народів світу;
розширення їх культурно-світоглядних горизонтів;
залучення студентів до найкращих і своєрідних зразків матеріальної та духовної культури населення Землі

Завдання курсу:

формування в студентів історичного та етнографічного мислення, вміння ними давати етнографічну характеристику народів світу;
вміння студентів оперувати етнографічними термінами, поняттями, категоріями;
ознайомлення їх з політичною картою світу, історико-географічними регіонами, історико-етнографічними областями Землі;
засвоєння студентами основних етапів походження та етнічної історії розглядуваних народів, уміння ними класифікувати етноси світу за антропологічним, етнолінгвістичним та господарсько-культурним поділами;
розуміння студентами особливостей матеріальної культури етносів (поселення, житло, одяг, їжа, прикраси) в залежності від господарсько-культурного типу, до якого належить народ, природнокліматичних умов його проживання, історичного фактору та інше;
вміння студентів характеризувати специфіку сімейно-шлюбних відносин народів світу, становище жінок у суспільстві, методи виховання дітей, форми укладання шлюбів, етикетну поведінку етносів;
могти висвітлювати елементи духовної культури етносів (обряди, звичаї, свята, вірування, усна народна творчість, музика, танці, релігія тощо;
вміння самостійно добирати і опрацьовувати історичні, етнографічні матеріали, науково-популярну й довідкову літературу, співставляти інформацію з різних джерел, узагальнювати і критично оцінювати історичні та етнографічні факти, події, явища;

У результаті вивчення навчального курсу студент повинен

знати:

особливості походження та могти назвати основні етапи етнічної історії народів світу;
аналізувати природний рух населення країн світу та його вплив на етнічні процеси;
розпізнавати й порівнювати типи поселень, жител у народів світу, визначати локальні особливості народного вбрання та харчування цих народів;

вміти:

співставляти основні галузі господарства й заняття народів різних регіонів світу, аналізувати етнічну специфіку їхніх домашніх промислів і ремесел;
розуміти особливості громадського побуту народів світу, інтерпретувати їхню сімейну та календарну обрядовість;
оцінювати досягнення етносів у різних галузях народного мистецтва: вишивці, килимарстві, різьбленні по дереву, кераміці та інших;
визначати їхній внесок в основні жанри фольклору: обрядові пісні, перекази, казки, епічні твори, а також у народну музику, танці.

Робоча програма курсу

Автор (автори) курсу

Марченко Олег Миколайович

Учасники

Група 11-1, факультет історії та права, 2014-2015 н.р. викладач Андронатій Павло Іванович, Отримати консультацію

Графік навчання

Варіант Структура

Змістовий модуль 1. Теоретична сутність курсу "Загальна етнографія"

ТЕМА 1. Вступ до курсу "Загальна етнографія". Етнос – об’єкт вивчення етнографії. Основні ознаки етносу. Типи етнічних спільностей: етнікос, субетнос, етносоціальний організм, національна меншість, національність, народ, етнічна група. Формування структури етносу. Сутність та типи націй. Предмет “Загальної етнографії” – характерні, традиційні риси повсякденної побутової культури народів.Завдання навчального курсу: дослідження етнічного складу населення, походження народів та їхня взаємодія; вивчення традицій у сфері звичаїв, соціальної організації, культурних надбань, народного мистецтва; форми сучасних етнічних і етносоціальних процесів.Практичне значення “Загальної етнографії: використання результатів народознавчих досліджень у господарській, політичній, культурній і побутовій сферах сучасного суспільства. Зв’язок курсу з іншими історичними, народознавчими, суспільними та природничими науками. Складові частини народознавства: етнографія, фольклор, етнолінгвістика, краєзнавство, етнопсихологія, географія, історія.

ТЕМА 2. Джерела, методи дослідження, етнічні процеси етнографічної науки. Польові матеріали. Писемні джерела: літописи, хроніки, описи і щоденники мандрівників. Архівні та музейні зібрання. Фольклор. Зображувальні джерела: малюнки, скульптури, дрібна пластика, народні орнаменти. Використання відомостей інших наук. Методи польових досліджень: безпосереднє спостереження (стаціонарне, експедиційне), опитування, анкетування, інтерв’ювання, картографічний, статистико-математичний, структурно-функціональний, порівняльний, типологічний, комплексний методи. Форми етнічних процесів: етноеволюційні, етнотрансформаційні, об’єднуючі (консолідація, асиміляція, міжетнічна інтеграція), роз’єднуючі (парціація, сепарація, дисперсизація). Поділ культури на матеріальну (виробничий досвід і матеріальні речі: знаряддя праці, засоби пересування, житло, одяг, їжа) і духовну (народні знання, звичаї, обряди, релігія, вірування, свята, фольклор та інше). Види первісних вірувань: тотемізм, магія, фетишизм, анімізм, шаманство, культ предків.Форми укладання шлюбу.Форми сім’ї: парна, індивідуальна, моногамна, полігамна, поліандрична.

ТЕМА 3. Історія етнографічної науки. Історія етнографічної науки. Вивчення етнографії за кордоном у стародавні часи, в епоху середньовіччя. Формування етнографії як самостійної науки у середині ХІХ ст. Основні школи та напрямки народознавства. Еволюційна школа, неоеволюційна,дифузійні концепції в етнографії: антропогеографія, школа „культурних кіл”, міфологічна школа; психологічна, соціологічна, історична школи, структурно-функціональне направлення, школа культурного релятивізму, школа структуралізму. Нагромадження етнографічних знань у період Київської Русі. “Повість минулих літ“, А.Нікітін “Ходіння за три моря”. Колонізація Сибіру. Поява перших географічно-етнографічних описів Сибіру. Популяризація етнографічних знань. Кругосвітні експедиції. Подорожі і вивчення Західної Європи, Середньої Азії, Кавказу, Китаю, Індії. Утворення Російського географічного товариства. Стаціонарно-етнографічні і краєзнавчі дослідження російської етнографія у другій половині ХІХ ст. Розвиток етнографії у радянський період. Популяризація етнографічних знань у 60 - 80-ті роки ХХ ст. Журнали – “Вокруг света”, “Советская этнография”, “Азия и Африка сегодня”. Регіональні дослідження, енциклопедії, довідники, монографії, науково-популярна література дослідників. Основні тенденції розвитку етнографії на початку ХХІ ст.

ТЕМА 4. Класифікація народів світу. Класифікація народів світу. Географічна класифікація. Виділення історико-географічних регіонів та історико-етнографічних областей. Антропологічна класифікація. Великі раси: європеоїдна, монголоїдна, негроїдна, австралоїдна. Малі раси. Антропологічні типи. Расові ознаки. Перехідні, контактні, змішані раси. Їхні особливості та основні області розселення. Етнолінгвістична класифікація. Мовні сім ї та групи. Господарсько-культурна класифікація. Господарсько-культурні типи: бродячі мисливці, збирачі, рибалки арктичної та тропічної зон; ручні мотичні землероби і скотарі; плужні землероби, кочові і напівкочові скотарі.

Змістовий модуль 2 Етнографіяна характеристика народів Європи та Африки

ТЕМА 1. Етнографічна характеристика народів Західної Європи.Народи Зарубіжної Європи у первіснообщинний, античний, середньовічний, новий та новітній періоди. Сучасні етнічні процеси в Європі. Становище національних меншин. Народи, які розмовляють на германських, романських, слов’янських, кельтських, фінно-угорських мовах. Антропологічний склад.Історико-етнографічні та культурні особливості народів Зарубіжної Європи. Середземноморська історико-етнографічна область. Атлантична історико-етнографічна область. Північноскандинавська історико-етнографічна область. Центральноєвропейська історико-етнографічна область.

ТЕМА 2. Етнографічна характеристика неслов’янських народів Східної Європи. Народи Волго-Кам’я та Уралу. Фінномовні і тюркомовні народи: удмурти, марійці, мордва, чуваші, башкири, казанські татари. Заняття, сімейно-шлюбні відносини, матеріальна та духовна культура народів регіону. Народи півночі Східної Європи. Заняття, сімейно-шлюбні відносини, матеріальна та духовна культура карел, комі-зирян, комі-перм’яків, ненців, лопарів, вепсів. Народи Півдня і Південного Заходу Східної Європи. Заняття, сімейно-шлюбні відносини, матеріальна та духовна культура молдаван, євреїв, циган (ромів), гагаузів, кримських татар, кримчаків, караїмів, калмики.

ТЕМА 3. Етнографічна характеристика народів Африки. Історико-географічний і культурно-етнографічний поділ Африки. Антропологічний склад населення. Історико-культурні особливості народів Африки. Народи Північної Африки. Народи Північно-Східної Африки. Народи Західної Тропічної Африки. Народи Центральної, Східної Тропічної і Південної Африки. Койсанські народи. Пігмеї. Населення Мадагаскару. Сучасні етнічні процеси в Африці.