1967 рік. Винайдення дискети
Дискета (floppy disk) — портативний носій інформації, який використовується для багаторазового запису та зберігання даних, що представляє собою поміщений в захисний пластиковий корпус (диск діаметром 3½" має більш жорсткий футляр, ніж диск діаметром 5¼") гнучкий магнітний диск, покритий феромагнітним шаром. У радянських розробках існував термін «гнучкий магнітний диск» і відповідна абревіатура - ГМД. Пристрій для роботи з ГМД відповідно називаєтьсяНГМД(дисковод гнучких дисків, флопі-дисковод) — «накопичувач на гнучких магнітних дисках»), а контролер пристрою — КНГМД.
Дискети звичайно мають функцію захисту від запису, за допомогою якої можна надати доступ до даних тільки в режимі читання. Дискети були масово поширені з 1970-х і до кінця 1990-х років, поступившись більш ємним CD і зручним флеш-накопичувачам.
Проміжним варіантом між ними й традиційним дискетами є більш сучасні НГМД та жорсткі диски, що використовують картриджі — Iomega Zip, Iomega Jaz; а також магнітооптичні носії (МО) LS-120 та інші, в яких комбінувався лазер (який використовується для розігріву ділянки поверхні диска) і магнітна голівка (для запису і зчитування інформації з поверхні диска). Такі змінні носії також називають дискетами. Випускалися 3 ½ «односторонні носії ємністю від 128 Мб до 1,3 Гб і 5» двосторонні ємністю від 600 Мб до 5,2 Гб.
Переваги МО-дисководів і носіїв:
МО-диски допускають до 10 млн циклів стирання-запису, Швидкість обертання становить 3 000-3 600 об/хв, що забезпечує багато більшу швидкість передачі даних, швидкість запису практично дорівнює швидкості читання і досягає декількох мегабайт на секунду, МО-носій повністю розміщений всередині захисного пластикового корпусу, що забезпечує його краще збереження, Існують багато інтерфейсів для підключення до всіх масово поширених шин — IDE, LPT, USB, SCSI.