Стаття на тему Берлін

ВСТУП

Берлін — столиця Федеративної Республіки Німеччини. Окрема федеральна земля. Населення — 3,5 мільйони осіб, вважається найбільшим містом країни, і другим за населенням містом ЄС. Неодноразово був головним містом німецьких державних утворень, зокрема Маркграфства Бранденбург, Королівства Пруссія, Німецької імперії, Східної Німеччини. З часу возз'єднання Німеччини в 1990-му році — загальнонімецька столиця. Берлін -, це важливий політичний, інформаційний, культурний та науковий центр Європи, а також одне з найвідвідуваніших міст континенту. Численні університети, дослідницькі лабораторії, театри й музеї заслужили міжнародне визнання. Берлін — важливий осередок діячів мистецтва з усього світу.

ІСТОРІЯ МІСТА

Перші згадки

У постримському періоді міграції вони вирушили в інші країни, ймовірно, щоб стати частиною нового правлячого класу на зайнятих територіях Західної Римської імперії. Невідомо, чи є постійне поселення на тому місці, що сьогодні відоме як Берлін. Шостого століття: деякі культурні кластера (тобто Прага-Корчак культури) слов'янських племен з самого початку сході переходять в малонаселеній місцевості між Ельбою і Одером річок.

720: два слов'янські племені оселилися в районі Берліна. Hevelli оселилися на річці Хафель з центральним врегулювання в Бранденбурзі, яка дала назву всій території. Sprevane оселився недалеко від річки Шпрее в районі сьогоднішнього Берліна Кепеник.

950: маркграф Геро провів кілька кампаній проти слов'ян оселилися в цьому районі, на великій території регулюється Геро була розділена після його смерті в 965 році в кілька маршів, Northmarch, Saxon березня Лужиці і багато іншого.972: Мешко I переміг маркграф Hodo на Oderberg і Cedynia на річці Одер в битві Cedynia. Пізніше його син Болеслав I тимчасово завойованих земель «уздовж моря» (лонгум Маре), який в 1046 документ імперської називається Померанія

1134: Після хрестового походу, німецький магнат Альберт Ведмідь отримав Північної березні імператора Священної Римської імперії Лотар II. Протягом деякого часу до 15-го століття, частина області, яка стала б Бранденбург був заселений слов'янськими венедів, чиї нащадки досі складає частину сучасного населення району. Контроль Альберта регіоні номінальної протягом кількох десятиліть, але він брав участь в різних кампаніях проти венедів, а також більше дипломатичних зусиль, які бачили його управління стало реальнішим в середині 12 століття.

1150: Альберт Ведмідь офіційно успадкував частину Бранденбурга з останніх Wendish князь, Pribislav. Його нащадки, Ascanians, а потім добилися значного прогресу в християнізації і культивування землі. Існував ніколи не відмінності, кожен з німецьких правителів, і слов'янських та германських племен шлюб. Для історії Бранденбурга область звідси, див. Історія Бранденбурга.

Німецька імперія

Під керівництвом Пруссії після закінчення Франко-прусської війни Німеччина об'єдналася по так званому малогерманскому шляху. У 1871 році була утворена Німецька імперія, імператором став Вільгельм I, рейхсканцлером — Отто фон Бісмарк. Берлін отримав статус імперської столиці. До того часу Берлін був промислове місто з населенням 800 000 чоловік. Міська інфраструктура не справлялася з таким ростом. У 1873 році почалося будівництво каналізації, що завершилося в 1893 році. За економічним бумом грюндерства настав крах, економічна криза другої половини 1870-х років. Перспективи міського розвитку, як і раніше залишалися предметом дискусій. 1 січня 1876 держава передала місту мости та вулиці. У 1882 році за так званим Кройцбергскому судовим рішенням функції будівельної поліції були обмежені попередженням небезпек, їй заборонялося надалі втручатися в естетичні аспекти будівництва. У 1884 році почалося будівництво Рейхстагу, завершиться 5 грудня 1894 року. У 1896 році у зв'язку із зростанням дорожнього руху в Берліні почалося зведення підземки і приміської електрички. Райони навколо центру міста (Кройцберг, Пренцлауер-Берг, Фрідріхсхайн і Веддінг) в так званому вільгельмівському кільці стали забудовуватися багатоквартирними прибутковими будинками, щоб забезпечити житлом робітників. Південний захід міста з 1850 року забудовувався просторими житловими колоніями забудови віллами для заможного бюргерства, слідом за ними в кінці XIX століття з'явилися квартали вілл і на заході міста. У 1909 році в Йоханністале відкрилося перше в Німеччині авіамоторне льотне поле. Перша світова війна призвела Берлін до голоду. Взимку 1916–1917 років за допомогою звернулося 150 000 голодуючих, почалися страйки. Після закінчення війни в 1918 році кайзер Вільгельм II зрікся престолу. Після Листопадової революції соціал-демократ Філіп Шейдеман і комуніст Карл Лібкнехт проголосили в Німеччині республіку. У наступні місяці Берлін виявився ареною вуличних боїв, що розгорнулися між різними політичними групами.

Поділенний Берлін

На Ялтинській конференції, що проходила 2-11 лютого 1945 року, союзники прийняли рішення про розподіл Німеччини на чотири окупаційні зони, а Берліна — на чотири окупаційних сектори. Кожна з чотирьох зон і кожен із секторів передавалися під контроль однієї з країн-союзниць: Великої Британії, Радянського Союзу, США та Франції. Тому влітку 1945 року радянські війська покинули західні сектора міста, зайняті ними в ході битви за Берлін. Уже в травні радянська комендатура Берліна призначила першим магістрат на чолі з Артуром Вернером і міське управління з числа членів КПГ. Незважаючи на поділ Берліна на сектори владні функції, як і раніше виконувала спільна комендатура. Але незабаром між союзниками загострилися конфлікти політичного характеру.20 жовтня 1946 у всіх чотирьох секторах міста відбулися перші вибори в міські збори депутатів Великого Берліна. На виборах перемогу отримали соціал-демократи, випередивши Християнсько-демократичний союз і Соціалістичну єдину партію Німеччини.5 грудня 1948 планувалося провести нові спільні вибори в міські збори депутатів Великого Берліна, але радянська влада відмовилися проводити вибори в своєму секторі. Навпаки, 30 листопада 1948 фракція СЄПН провела засідання міських зборів за участю делегацій трудових колективів підприємств Східного Берліна, на якому було прийнято рішення про зміщення законно обраних членів магістрату і призначення обер-бургомістром Фрідріха Еберта, сина колишнього рейхспрезидента Еберта.

Наш час

Згідно з Угодою про об'єднання Німеччини з возз'єднанням Німеччини 3 жовтня 1990 року Берлін ставав столицею німецької держави. З прийняттям цього договору чотири держави-союзниці припинили контроль над Берліном. Тим самим спірний юридичний статус Берліна був знятий, а берлінське питання остаточно вирішене. 2 грудня 1990 відбулися перші вибори в міські збори об'єднаного Берліна. Але бундестаг і федеральний уряд поки що знаходилися в Бонні. Лише після довгих і палких суперечок 20 червня 1991 бундестаг прийняв рішення про переведення до столиці Берлін парламентських та урядових установ. Першим з конституційних органів об'єднаної Федеративної Республіки Німеччини в Берлін переїхав 1 січня 1994 федеральний президент Ріхард фон Вайцзеккер. 7 вересня 1999 розпочав роботу в Берліні бундестаг, а 29 вересня 2000 року — бундестаг. У 1996 році в Берліні і Брагнеднбург проводився референдум з питання злиття двох федеральних земель, наткнувшись на опір злиттю з боку Бранденбури. Скасовані після об'єднання Німеччини державні дотації та берлінський банківський скандал 1997 обернулися для міста — федеральної землі Берлін величезними фінансовими та податковими проблемами, що обмежують свободу дій міського уряду. Це привело в 2001 році до відставки правлячого бургомістра Еберхарда Діпгена на підставі вотуму недовіри, на цій посаді його змінив Клаус Воверайт.

СУЧАСНИЙ БЕРЛІН

Архітектура

Берлін знаменитий архітектурою різних періодів, серед його визначних пам’яток – перебудований замок Шарлоттенбург, будівля Рейхстагу зі скляним куполом, що перекриває зал засідань, Бранденбурзькі ворота і Бундесканцлерамт – місце роботи канцлера Німеччини, один з приголомшливих зразків сучасної архітектури.

Бранденнбузькі ворота – символ об’єднаної Німеччини. Під час ізоляції вони були частиною Стіни, і вихід до них для звичайних людей був заборонений. Автор проекту Карл Готтард Ланґганс. Будівництво тривало протягом трьох років (1788-1791), висота становить 20 метрів. Це перша споруда міста в стилі німецького класицизму. Створена вона за зразком Пропілей афБрандербурзькі ворота мали на меті персоніфікувати міць пруської армії.інського Акрополя.

Рейхстаг – будівля, в якій засідає німецький парламент Бундестаг. У 1999 році був збудований скляний купол над Рейхстагом, куди сьогодні можна сходити на екскурсію. На стінах будівлі ще збереглися написи залишенні радянськими солдатами під час штурму Рейхстагу.

Замок Шарлоттенбург - один з найвишуканіших прикладів архітектури бароко в Німеччини. Розташований в однойменному районі Берліна. Палац був побудований за розпорядженням дружини Фрідріха I, королеви Софії Шарлотти. У головному крилі палацу розташовуються апартаменти Фрідріха. Особливий інтерес представляє зал прийомів - величезне приміщення з високими склепіннями, нішами і барельєфами. У самому кінці західного крила знаходиться порцеляновий зал, що містить прекрасне зібрання китайської порцеляни.

Музейний острів

На ньому знаходиться 5 найвідоміших музеїв Берліну. Також тут можна і прогулятись в парку Люстгартен, і прогулятись могутнім Берлінським Кафедральним Собором – найбільшою протестантською церквою Німеччини. Острів внесений у список світової спадщини ЮНЕСКО.

П'ять музеїв на Музейному острові входять до музейного об'єднання Державні музеї Берліна, яке в свою чергу є установою Фонду прусської культурної спадщини. Музейний острів в одному ряду з Культурним форумом в берлінському Тіргартен, комплексом замку Шарлоттенбург та музеями в Берлін - Далем утворює один із найвідоміших музейних центрів Берліна.

У будівлях на Музейному острові переважно розміщені археологічні колекції і мистецтво XIX ст. Після об'єднання Німеччини почалося об'єднання розділених між Заходом і Сходом зібрань. Відповідно до майстер-плану Музейного острова планується реорганізація та спільне експонування колекцій всіх музеїв. Новий будинок входу, відкриття якого заплановане на 2008 рік, стане центральним входом на Музейний острів в цілому. Одночасно в ньому буде знаходитися інформаційний центр, кафе, магазини, ресторани і зали для спеціальних заходів та виставок.

У Старому музеї на основному поверсі експонується частина Античного зібрання: скульптури, зброя, золоті прикраси та скарби зі срібла з колекції давньогрецького мистецтва, починаючи з кікладської епохи до давньоримської епохи. На верхньому поверсі музею з серпня 2005 р. тимчасово розташовується берлінський Єгипетський музей, що переїхав туди з Шарлоттенбурга. У 2009 році він займе своє місце в відбудованому Новому музеї.

Новий музей згідно з майстер-планом Музейного острова знаходиться в стадії відновлення. Після його відкриття в 2009 р. він візьме експозицію Єгипетського музею, до якої зокрема входить знаменитий бюст давньоєгипетської цариці Нефертіті та інші твори мистецтва епохи Ехнатона. У Новому музеї буде також частково представлена експозиція Музею первісної та ранньої історії з експонатами, що відносяться до кам'яної доби та інших стародавніх епох.

У трьох корпусах Пергамського музею зібрані архітектурні об'єкти, давньогрецькі та давньоримські скульптури з Античного зібрання, передньоазіатського музею, експонати якого охоплюють шість тисяч років історії, мистецтва та культури Передньої Азії, і Музею ісламського мистецтва, в якому зберігаються твори мистецтва ісламських народів VIII-XIX ст. Пергамський музей отримав всесвітню популярність завдяки вражаючій реконструкції археологічного ансамблю Пергамського вівтаря, воріт Мілетського ринку, Воріт Іштар з фрагментом вавилонської Дороги процесій та фризу з Мшатти. Після відкриття четвертого, що знаходиться поки на стадії будівництва корпусу Пергамського музею в ньому можна буде побачити такі монументальні твори із зібрання Єгипетського музею, як ворота з храмового комплексу Калабша і колонний зал царя Сахури , а також фасад з Телль-Халафа з передньоазіатського музею, які ще з часів війни тужать у музейних запасниках Державних музеїв Берліна.

У зібранні Старої національної галереї представлені твори скульптури та живопису XIX ст., починаючи Каспаром Давидом Фрідріхом та французькими імпресіоністами і закінчуючи Римськими фресками назарейців.

У відкртому 17 жовтня 2006 року після реконструкції Музеї Боде представлені експонати з Музею візантійського мистецтва III-XIX століть, італійська і німецька скульптура від раннього Середньовіччя до XVIII ст. з Скульптурного зібрання. В Монетному кабінеті зберігаються серії монет, які охоплюють період від VII століття до н. е., коли перші монети карбувалися в Малій Азії, і закінчуючи монетами і медалями XX століття, а також вибрані експонати старих майстрів із Берлінської картинної галереї.

Берлінська картинна галерея

Відома картинна галерея у складі Державних музеїв Берлина і Фонду прусської культурної спадщини, один з провідних художніх музеїв Європи, розташований у берлинському Культурфорумі на захід від Потсдамської площі, володіє чудовою колекцією полотен XIII—XVIII століть. В колекції галереї зібрано визнані шедеври світового живопису руки таких майстрів, як: Альбрехт Дюрер, Лукас Кранах, Боттічеллі, Рафаель, Тиціан, Караваджо, Босх, Брейгель, Петер Пауль Рубенс та Рембрандт. Відкрито у 1830 році та реконструйовано у 1998 році.

З 1998 року Берлінська картинна галерея розміщується у спеціально зведеній для неї будівлі в Культурфорумі. До проекту нової музейної будівлі, виконаної архітекторами Хайнцем Хільмером, Христофом Заттлером і Томасом Альбрехтом, було включено віллу видавника Пауля Парея. Північний фасад прямокутної будівлі злегка висунутий вперед. Щільно зібрані теракотові пластини та викладений рустикою цоколь фасаду навіяні італійським Ренесансом і прусським класицизмом. В центрі будівлі знаходиться головне фойє з двома рядами колон, плоскою стелею й 32 скляними куполами, прикрашене фонтаном «Серія 5-7-9» американського художника-концептуаліста Волтера Де Марії. Фойє оточують підковою 72 виставкових зали й кабінети на двох поверхах, що освітлюються природним верхнім світлом. Їх загальна площа становить 7000 м²., відвідувачі проходять залами музею близько двох кілометрів, площа стін, на яких розміщуються близько 900 полотен, становить 1800 погонних метрів. Ще 400 картин демонструються в дванадцяти залах «Ескізної галереї» на цокольному поверсі будівлі. Для надання художньої цілісності 150 картин із зібрання Берлінської картинної галереї були передані в експозицію Скульптурного зібрання і Музею візантійського мистецтва у відкритому 2006 року після реконструкції Музею Боде.

В картинній галереї сьогодні зберігається понад 3500 картин (з них 2900 із власних фондів) і 3000 оригінальних картинних рам, розбитих в наш час на десять відділів:

Німецький живопис XIII—XVI століть

Німецький живопис XVII—XVIII століть

Нідерландський живопис XIV—XVI століть

Фламандський живопис XVII століття

Нідерландський живопис XVII століття

Італійський живопис XIII—XVI століть

Італійський живопис XVII—XVIII століть

Іспанський живопис XV—XVIII століть

Французький живопис XV—XVIII століть

Англійський живопис XVIII століття

Окрім власних фондів, зазначених вище, Берлінській картинній галереї доручено управління низкою колекцій живопису, серед яких найбільшою є зібрання Музейного фонду кайзера Фрідріха. Окрім цього, у тимчасовому користуванні галереї перебувають картини з Фонду Штрайта, колекції Ліпперхайде, що належить Бібліотеці мистецтв Державних музеїв Фонду прусської спадщини, колекції Федеративної Республіки Німеччина, Державної бібліотеки Державних музеїв Фонду прусської спадщини.

В галереї демонструється ціла низка картин, наданих у тимчасове користування неназваними приватними колекціонерами. Особливо після переїзду галереї до «Культурфоруму» в її експозиції з’явилась велика кількість картин з приватних колекцій, зокрема, робіт Гендріка Тербрюггена, Віллема Пітерса Бейтевеха, Якоба ван Рейсдала, Адріана ван дер Верффа, Філіпса Воувермана, Жана-Батиста Патера та Пітера Брейгеля старшого.

ПАМ’ЯТКИ БЕРЛІНА

Унтер-ден-Лінден

Всі пам’ятки Берліна Унтер-ден-Лінден - головна прогулянкова вулиця Берліна, назва в перекладі означає «Під липами». Унтер-ден-Лінден йде від Бранденбурзьких воріт до моста Маркса – Енгельса. За часів Фрідріха Великого це був самий знаменитий бульвар Німеччини, після відкриття Бранденбурзьких воріт він знову став транспортною артерією, що з’єднує західну і східну частини міста. По обидва боки знаходяться найрозкішніші пам’ятники столиці Пруссії, багаті бутики, елегантні кафе і ресторани.

На Унтер-ден-Лінден варто невеличке приміщення Нової вахти (Neue Wache), вибудуване в німецькому класичному стилі на початку XIX століття в якості приміщення для вартової служби. Після війни воно стало пам’ятником жертвам фашизму і мілітаризму. За Унтер-ден-Лінден можна дістатися до площі Бебеля (Bebelplatz), на якій стоїть Старий палац (Altes Palais), резиденція імператора Вільгельма I. Палац побудований в 1833 – 1837 рр. архітектором Фердинандом Лангхансом в класичному стилі. У 1945 році будівля постраждала від пожежі, але було відновлено, і тепер в ньому розміщується Університет ім. Гумбольдта. Неподалік розташована будівля в стилі віденського бароко, побудоване в 1773 – 1780 рр., – Бібліотека Фрідріха II. Місцеві жителі називають будівлю «комодом» через напівкруглого фасаду з трьома виступами. У глибині площі Бебеля коштує собор Святої Ядвіги (St. Hedwigs Kathedrale), побудований за зразком римського Пантеону.

Недалеко від Бранденбурзьких воріт, на північ від них, розташований інший, не менш відомий пам’ятник Берліна – Рейхстаг (Reichstag), побудований в стилі ренесанс архітектором Паулем валлота в 1884 – 1894 рр. Тут засідав німецький парламент за часів імперії і Веймарської республіки. На фронтоні є напис «Dem Deutschen Volke» ( «Німецькому народу»), зроблена в роки Першої світової війни. У перший раз рейхстаг сильно постраждав, коли він був підпалений нацистами в ніч з 27 на 28 лютого 1933 року, вдруге він горів в кінці війни, під час боїв за Берлін. Відновлення тривало до 1970-х рр. 4 жовтня 1990 року парламент єдиної Німеччини провів тут установче засідання, перше після закінчення Другої світової війни.

На південь від Унтер-ден-Лінден знаходиться центр середньовічного Берліна, утворений Мюлендаммом (Muehlendamm), Маркс-Енгельс-Форумом (Marx-Engels-Forum), річкою Шпрее і Ротес-Ратхаус (Rotes Rathaus, Червоної ратушею). Повністю зруйнований під час війни, в 1980-х рр. він був відновлений.

На вузьких вуличках цього історичного передмістя стоять старі житлові будинки і таверни. Центр середньовічного Берліна – церква Святого Миколая (St. Nikolaikirche), найстаріша церква Берліна. Вона була збудована в XIII столітті в стилі готики. Міська ратуша (Rathaus) відома також під назвою «червоної ратуші», оскільки при її будівництві був використаний червона цегла. Вона побудована в XIX столітті. Квадратна вежа висотою 74 м робить силует будівлі більш легким. Перед входом стоїть фігура жінки, розчищає завали. Це данина пам’яті берлінцям, які брали участь у відновленні міста.

Унтерн-ден-Лінден виходить на найвідомішу площу Берліна – Александерплац (Alexanderplatz). Вона названа на честь російського царя Олександра I з нагоди його перебування в Берліні в 1805 році. Площа оточена будівлями з бетону невизначеного стилю, це центр Східного Берліна. Александерплац була відновлена після війни і збільшена в багато разів, її центр перетворений на пішохідну зону. На площі розташувалися ресторани, бутики і універсальний магазин (Kaufhof). Під будівлею вокзалу знаходиться ринок, де торгують овочами та фруктами. На Александерплац коштує телевежа (Fernsehturm) висотою 365 м, вона є однією з найбільш відвідуваних визначних пам’яток Берліна. Вежа, збудована в 1965 – 1969 рр., Забезпечена антенами, встановленими на обертовому кулі. На висоті 203 м встановлена оглядовий майданчик з кафе-рестораном, який здійснює один оберт за годину.

На північ від Унтер-ден-Лінден і університету розташовується один із символів старого Берліна – Нова синагога (Neue Synagoge), колишня колись центром великого єврейського району. Синагога збудована в 1859 – 1866 рр. архітекторами Едуардом Кноблаух і Августом Штюлером. Синагога вважалася найбільшим і красивим в Німеччині спорудою такого роду, в ній були місця для 1800 чоловіків і 1200 жінок. У роки нацизму вона стояла на межі прямого знищення, проте в ній тривали служби. В результаті бомбардування в листопаді 1943 року синагога була майже повністю зруйнована, реставраційні роботи проводяться по сей день. Особливо вражає фасад будівлі, що виходить на Оранієнбургер-Штрассе (Oranienburger Strasse), – він нагадує мавританську архітектуру, зразки якої можна було б зустріти в Андалусії, але не в Берліні. Зараз тут знаходиться Культурний іудейський центр.

На захід від Бранденбурзьких воріт розташовується район Тіргартен (Tiergarten), названий так через близькість Зоологічного саду ( «Tiergarten» – «Зоосад»). Тут знаходяться Акваріум (Aquarium), церква пам’яті кайзера Вільгельма, музей Кеті Кольвиц. Це місце проведення свят та міських заходів, сюди виходять головні вулиці і проспекти Західного Берліна. Район був побудований після війни навколо вокзалу Цоо (Bahnhof Zoo), щоб стати центром західного сектора міста. Величезні натовпи йдуть по Тауентцінштрассе (Tauentzienstrasse), де знаходиться найбільший магазин Європи «Кадеве» (Kadewe).

Тіргартен давно перестав бути просто зоосадом. Парк, який має 3 км в довжину і 1 км в ширину, знаходиться в самому центрі міста. Влітку тут гуляють в розарії, катаються на човнах, а взимку на ковзанах на озері Нойер-Зеє (Neuer-See). У павільйоні англійського саду росте дуб, посаджений королевою Єлизаветою II. Спочатку зоологічний сад був мисливським заповідником, де курфюрсти полювали на зайців, кабанів і оленів, але вже в 1844 році він став місцем прогулянок і розваг.

Зі стародавніх будівель в Берліні так само збереглися Церква Cв. Марії (1260) і Монастирська церква (Клостеркірхе, 1290), Берлінський собор (Будинок), Оперний театр, Бранденбурзькі ворота, Ратуша, Рейхстаг (перебудований в 1999 р). Інший пам’ятник Тиргартена – Колона Перемоги (Siegessaeule) на площі Гроссер-Штерн (Grosser Stern). Колона висотою 69 м побудована в 1865 – 1873 рр. в честь військових перемог Пруссії, які завершилися об’єднанням Німеччини. Вона прикрашена стволами гармат, захоплених у ворога, і увінчана фігурою богині Вікторії, до якої ведуть 285 сходинок. На 50-й ступені можна відпочити і помилуватися мозаїкою зі скла, створеної в майстерні венеціанського художника Сальвиати. З висоти відкривається прекрасний вид на Тіргартен і центральні райони Берліна. У 1960-х рр. повернення до життя зруйнованого війною Тиргартена призвело до створення проекту Культурфорумі, однією із складових частин якого стала берлінська філармонія. Будівля філармонії спроектовано архітектором Хансом Шароуном, воно має авангардистські форми і нагадує що пливе корабель. Філармонія відрізняється чудовою акустикою, можемо бути, найкращою в світі. З 1955 по 1989 рік у пульта філармонії стояв легендарний диригент Герберт фон Караян, зараз його змінив італієць Клаудіо Аббадо, в минулому диригент театру «Ла Скала».

Район Шарлоттенбург

Увійшов до складу Берліна тільки в XX столітті. Головна його визначна пам’ятка – бароковий замок Шарлоттенбург, закладений в кінці XVII століття для принцеси Софії-Шарлотти. Замок будувався досить довго: поступово виникли вежа з куполом і ліхтарем, флігелі, оранжерея. Замок був зруйнований під час війни, зараз в його відновлених залах розташувалися експозиції Галереї романтизму (Galerie der Romantik), в якій зібрані твори німецьких художників-романтиків першої половини XIX століття.

Район Шарлоттенбург – один з культурних центрів столиці. По боках тінистих вулиць вишикувалися прекрасні житлові будинки кінця XIX століття. На площах Савіньіплац (Savignyplatz) і Штайнплац (Steinplatz) безліч ресторанів і закусочних, в яких часто бувають студенти, викладачі та інтелектуали. Книжкові магазини, бутіки дизайнерів і стилістів, що розташувалися на прилеглих вулицях, роблять цей район дуже модним. Тут же розташовані Технічний університет і Академія витончених мистецтв.

Район площі Маркса – Енгельса

Цікавий змішанням архітектурних стилів. Будівля Альтес-Музеум (Altes-Museum) – класична споруда першої половини XIX століття. Собор (Berliner Dom) побудований в 1883 – 1905 рр. в стилі італійського Відродження. Він складається з центральної частини, увінчаною великим куполом, і двох крил з каплицями. У крипті собору знаходяться 95 саркофагів з останками королів і князів династії Гогенцоллернів. У їх числі саркофаг Фрідріха I, виконаний Андреасом Шлютером. Собор був сильно пошкоджений під час війни, відновлений до 1993 року.

Унікальний пам’ятник старого Берліна, зруйнований під час війни, – Анхальтскій вокзал (Anhalter Bahnhof). Руїни трьох арок – все, що залишилося від колись найкрасивішого вокзалу Берліна. Стіни поцятковані осколками снарядів, а колони знесені. Вокзал був побудований в 1875 – 1880 рр. Портик збережений як пам’ять про старому місті. У підземної залізничної станції можна побачити фотографії, які свідчать про колишню розкіш вокзалу і про розміри катастрофи. Вокзал, що піддався бомбардуванню під час війни, був закритий радянською владою в 1957 році і підірваний в 1961 році.

У 1937 році почалася активна реконструкція Берліна, що проходила під керівництвом Альберта Шпеєра, який здійснював вказівки нацистської партії. Збереглися деякі споруди того часу, свідчать про ці далекосяжні плани. Так, на Дуденштрассе (Dudenstrasse) можна побачити бетонний блок на місці, обраному Гітлером для будівництва тріумфальної арки висотою 110 м і шириною 170 м. Для проведення Олімпійських ігор 1936 року було споруджено Олімпійський стадіон (Olympia-Stadion), що став класичним прикладом архітектури Третього рейху . Стадіон, розрахований на 90 тисяч осіб, часто використовувався для проведення великих нацистських заходів.

У 1936 році була пущена в лад радиобашни (Funkturm), що стала символом міста. Початок її будівництва відноситься до 1924 року, стилістично вона є прикладом архітектурного модерну. Висота радиобашни становить 138 м. З оглядового майданчика на рівні 125 м і з ресторану можна помилуватися панорамою міста. Міністерство повітряного флоту Третього рейху збудовано в 1935 – 1936 рр. під керівництвом архітектора Ернста Загебіля. Згодом тут розміщувалися деякі міністерства НДР.

Нацистському періоду в історії Берліна присвячена виставка «Топографія терору», що охоплює кілька будівель, у яких перебували головні нацистські установи. У колишньому палаці принца Альбрехта і в колишньої Школі декоративних мистецтв в 1939 – 1945 рр. розташовувалися органи управління гестапо, секретних служб і штаб есесівців. У 1945 році це місце піддалося бомбардуванням.

Унікальним історичним і політичним пам’ятником XX століття є комплекс Берлінської стіни, побудованої за одну ніч 13 серпня 1961 року. Її довжина становила 161 км, з них 45 км розділяли східну і західну зони Берліна. Залишки стіни можна побачити на Потсдамській площі, вздовж Нідеркірхнерштрассе (Niederkirchnerstrasse), на Бернауерштрассе (Bernauerstrasse) і у колишнього пропускного пункту Чекпойнт-Чарлі (Checkpoint Charlie). На сході збереглася ділянка завдовжки 1,3 км на Мюльхенштрассе (Muelchenstrasse). У 1991 році художники з 28 країн світу перетворили його в стіну-галерею (Mauer-Galerie), найбільшу художню галерею під відкритим небом. Поруч в невеликому магазинчику йде торгівля фотографіями, каталогами, репродукціями і шматками стіни.

Чекпойнт-Чарлі – найвідоміший пропускний пункт між Східним і Західним Берліном, яким користувалися іноземці, дипломати і службовці збройних сил союзників. Чекпойнт-Чарлі був скасований і розібраний в червні 1990 року. У невеличкому музеї є фотографії, присвячені Берлінської стіни і всім тим, хто таємно її перейшов, використовуючи самі немислимі виверти. Цікава пам’ятка періоду «холодної війни» – Міст Глінік (Glienicker Bruecke), на якому відбувався обмін шпигунами між Сходом і Заходом.

ВИСНОВОК

Берлін для росіян і народів країн СНД – особливе місто. Тут в травні 1945 р, після самої кровопролитної війни в історії, був повалений фашизм, піднято Прапор Перемоги. На його площах і вулицях ви доторкнетеся до минулого: побачите знамениті урядові будівлі, музеї, палаци, собори. Чи не пройшли повз пам’ятники новітньої історії: чорних часів націонал-соціалізму, запеклої битви за Берлін, періоду холодної війни. У всіх викликає захоплення новий головний вокзал – символ рівня науки і техніки в країні.

Берлін знаменитий архітектурою різних періодів, серед його визначних пам’яток – перебудований замок Шарлоттенбург, будівля Рейхстагу зі скляним куполом, що перекриває зал засідань, Бранденбурзькі ворота і Бундесканцлерамт – місце роботи канцлера Німеччини, один з риголомшливих зразків сучасної архітектури.

СПИСОК ВИКОРАСТИНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Мухін А.І. Берлин: енциклопедія / А.І. Мухін.­– М.: «Радянська енциклопедія», 1956. – 570с.

2. Країни світу: короткий політико-економічний довідник. – М.: Вид. политлитературы, –1991. – 479с.

3. Масляк П.О., Дахно І.І. Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч.закл./ За ред. П.О.Масляка. - К.: Вежа, 2003. - 280 с.