Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Козеровського Дмитра

Зміст

1 Загальна інформація
2 Історія
3 Відомі земляки
4 Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
5 Ресурси:

Загальна інформація

Добровеличківка розташована в центрі України. На північно-східній околиці встановлено пам’ятний знак “Георгафічни центр України”.

За природинми характеристиками — це місцевість в межах південних відрогів Придніпровської височини, дуже розчленована долинами річок, ярами та балками. Пересічна висота — близько 150 метрів над рівнем моря, максимальні перепади висот — близько 40 метрів. Місце розташування власне селища — це дно стародавньої балки,з якої починається невелика річка Добра, довжиною близько 20 км., яка впадає в Сухий Ташлик, який в свою чергу є притокою Південного Бугу.


Прапор	Герб

На територій селища збереглися залишки природного дендропарку Ревуцького, серед яких найбільшу цінність мають реліктові сосни та пірамідальний дуб.

Площа Добровеличківки становить 723 га. Прожває на цій території близько 6 тис. осіб.

На гербі зображено на синьому полі три срібні вузькі увігнуті балки, над ними золота восьмипроменева зірка, внизу — золотий козацький хрест. Щит увінчано золотим пшеничним снопом, оточеним двома золотими калиновими галузками, що символізують красу і багатство краю. Дубове листя у вінку означає витривалість, силу. Девіз — “Добро і велич воєдино” — у вигляді гасла передає назву району.

Історія

Заснування Добровеличківки

За свідченнями відомго вченого-маднріника Семенова-Тян-Шанського Добровеличківка (на той час Ревуцьке) заснована у другій половині XVIII ст., а саме у 1796 році. “Містечком поселення призначене у 1822 році. В містечку нараховується більше 2800 жителів, є дві православні церкви, два єврейських молитовних будинки, лікарня,школи, жекілька десятків крамниць, ринки і т.і.

Добровеличківка стала особливо відомою в окрузі дякуючи іконі Божої Матері, яка зберігалася в місцевому храмі з 1818 року, вона вважалася чудодійною та збирала значні маси богомольців.”

Існує декілька легенд про утворення Добровеличківки. Згідно з прешою, на місці сучасної Добровеличківки за козацької доби був зимівник козацького кошового отамана Величка (Величківський кіш), який згодом став називатися хутором Величківка. Оскільки хутір знаходився на березі річки Добра, згодом поселення стало називатися Добровеличківкою.

Згідно іншої легенди, на березі річки Добра оселився кріпак-втікач із-за Висі коваль Величко. Коваль обладнав тут свою кузню, яка згодом перетворилася в хутір. Хутір став називатися Величківка, а оскільки він знаходився на березі річки Добра, згодом поселення стало називатися Добровеличківкою.

За історичними джерелами у першій половині XIX ст. поряд з Величківкою землю придбав поміщик Ревуцький і побудував собі маєток. Разом з родиною Ревуцьких обробляти землю прибули і його кріпаки. Утоврилося нове поселення – Ревуцьке, яке у 1848 році об’єдналося з Величківкою і отримало назву Добровеличківка.

Добровеличківка наприкінці XIX - поч.XX ст.

З початку свого існування селище мало сільськогосподарське спямування. Селяни займалися вирощуванням зернових культур, гречки, баштанних та ін. Крім рослинництва жителі займалися розведенням худоби, яка мала попит на місцевих та регіональних ринках. В Добровеличківці ринок збирався 2 рази на тиждень.

На 1859 рік і селищі працював винокуренний і цегельний заводи, 9 реміснчих майстерень, 50 крамниць. З ремесл найпоширенішими були кушнірісвто та виробництво предметів побуту з лози.

У 1880 році в Добровеличківці буловідкрито земську лікарню на 20 ліжок на базі медичного пункту, який був єдиним у волості. Тут працював лікар, акушерка і два фельшера.

У 1887 побудовано двокласну міністерську школу, в якій навчалося 100 хлопчиків і 15 дівчаток. Школа мала гарний сад, при ній діяли курси садівнцтва.

У 1912 році в селищі відкрито однокласну жіночу вчительську семінарію, де згодом навчалося 145 семінаристок, однією з них була Ганна Кузьменко (майбутня дружина Н. І. Махна).

Перша Світова війна та Визвольні змагання (1914-1920)

Нестор Махно

Під час Першої Світової війни майже всії працездатних чоловіків було мобілізовано. Через це земля оброблялася невчвсно — вплаи врожаї. Серед селян почалися виступи невдоволених та обурених війною. Влітку 1916 року в Добровеличківці було розміщено військовий підрозділ для попередження виступів.

У березні 1917 року, як тільки стало відомо про буржуазно-демократичну революцію, волосний старшина скликав представників населених пінктів і зачитав повідомлення про повалення самодержавства й утворення Тимчасового уряду. Сход обрав волосний громадський комітет.

Дізнавшись про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, жителі Добровеличківки і навколишніх сіл зібралися на багатолюдний мітинг, де лунали заклики довтілення в життя декрета про землю.

У лютому 1918 року в Добровеличківці обрано волосний революційний комітет, який узяв владу в свої руки. Почався розподіл поміщицьких земель серед бідняків, який призупинився з окупацєю австро-німецькими військами. Землю, яку розділили повертали назад власникам.

Загарбники наклали на населення велику контрибуцію, почалися масові арещти і розстріли. Для боротьби проти окупантів підпільний ревком створив партизанський загін. Він налічував понад 100 чоловік від командуванням М. Рябоконя. Перший бій закінчився перемогою партизанів, але з прибуттям ворожого підкріплення у нерівному бою було арештовано і страчено 18 партизанів.

У листопаді 1918 року австро-німецьких окупантів було вигнано. З грудня 1918 по березень 1919 року в селищі перебували війська Симона Пелюри. На початку серпня 1919 року в Добровелчиківці відбулося з’єднання частин Червоної Армії, які перейшли на сторону махновців, з військами Н. І. Махна. Разом вони вступили в боротьбу з денікінцями.

В Добровеличківці Нестор Махно видав “Наказ №1 командуючого революційною повстанською армією Укрїни”, де закликав командирів і начальників штабів свого івйська до суворої дисципліни, тверезого спопобу життя, культурного і чесного відношення до простого народу і т.і. Махновці неодноразово бували у Добровеличківці, даних про безчинства та розбої махновців у селищі немає.

Після відходу повстанців Н. Махна у серпні селище захопили денікінці. Вони також проводили мобілізацію населення до свого війська. Багато молоді не хотіло вступати до війська Денікіна, тож змушені були переховуватись по сусідніх селах у родичів та знайомих.

Міжвоєнний період

1 лютого 1920 року Червона Армія витіснила денікінців із селища. Відразу було створено волосну міліцію з 15 чолоівік, волосний революційний комітет,а в березні 1920 року обрано Добровеличківський волосний виконавчий комітет. Пізніше виникли комітет незаможних селян, комітет взаємодопомоги, засновано профспілковву організацію.

У 1922 році у Добровеличківці було створено перші колективні господарства — артіль “Поступ”, в 1923 році — артіль “Слава”. У 1925 році виники товариства спільного обробітку землі “Червоний хлібороб” і “Перштй крок” та машинно-тракторне товариство “Червоний сівач”.

На 1926 рік У Добровеличківці працювало дві лікарні, дві амбулаторії, три аптеки, організовано школу лікнепу, хати-читальні, відкрито трудову школу. В колишній жіночій учительській семінарії відкрито педагогічний технікум, який у 1929 році було переведено до м. Првомайськ, а на його базі засновано дитячий будинок, де виховувалось понад 400 дітей-сиріт. На цей час у селищі діяло три семирічні школи на 800 дійтей, працювало більше 30 вчителів і вихователів. У 1929 році організовано кустарно-промислову школу.

У 1930 році дрібні колективні господарства, яких було більше 10, об’єдналися у два - “Перше травня” та “Імені Н. К. Крупської”. На 1932 рік колективізацію в Добровеличківці було завершено. В селищі було створено промислові артілі “Червоний килим” і “Червоний лозовик”, відкрито МТС, яка на 1933 рік налічувала 52 трактори, 12 автомашин та 12 молотарок.

У 1932-1933 роках в Добровеличківці, як і в усій Україні, був страшний голод. Через погодні умови частина посівів загинула, а те, що дозріло залишилося майже не зібраним. За свідченнями очевидців, під час голодомору в Добровеличківці померло близько 400 чоловік. Третина з них – діти. В списках померлих, що їх зібрали місцеві краєзнавці, в графі «Де поховано?» значиться й таке: «Похований у погребі», «Похована на городі», «Похована під піччю», а то й хоронити було нікому — «з'їли здичавілі тварини».

Зазнали Добровеичківці також і сталінських репресій. 91 життель селища було репресовано, більшість з них була розстріляна.

Під час Другої Світової війни

1 сепрня 1941 року гітлерівці захопили Добровеличківку. Економічний і кільтурний розвиток селища перервав напад фашистів. Понад 400 жителів селища пішли захищати Батьківщину. Ті, залишилися, будували укріплення, евакуйовували в східні райони країни техніку та худобу. Було створено винищувальний загін для боротьби з ворожими диверсантами.

Окупанти творили звірячі розправи на мирним населенням. 140 жителів розстріляли. До Німеччини було насильно вивезено 74 юнаків та дівчат. У колишньому дитбудинку окупанти влаштували пересильний табір, де перебували тисячі військовополонених.

17 березня 1944 року частини 14-ї гвардійської стрілецької і 9-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії 5-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту звільнили Добровеличківку від гітлерівських загабників. У боях за селище загинуло 34 радянські воїни. Їх останки захоронені у братській могилі у місцевому парку біля меморіального комплексу Слави.

Відомі земляки


В. Я. Нога	Є. О. Юцевич

Є.О. Юцевич — композитор і музиконавець, автор опери «Кирило Кожум’яка», двох симфоній, багатьох сюїт, п’єс, хорів.

Н.С. Бабак — письменниця, автор книг “на життєвих перехрестях”, “Хмари” та ін.

І.І. Погрібняк — доктор біологічних наук, професор

О.Г. Сосновський — доктор медичних наук, професор

В.Я. Нога — заслужений вчитель УРСР, засновник Добровеличківського краєзнавчого музею

І.А. Гоєнко — заслужений агроном УРСР

А.П. Третяченко — заслужений лікар УРСР

А.Н. Мартовіцький — генерал-лейтенант прикордонних війск

Заслужені вчителі УРСР

Н.С. Коляда
Г.М. Федорова
І.І. Корнієнко

Орденоносці, нагороджені орденом Леніна:

З.О. Каплун
О.А. Ткаченко
Г.Д. Біловлдський
С.Є. Рибак
Г.І. Малімон

Керта Добровеличківки

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата	Історична подія
1883	Офіційною назвою містечка затвержується Добровеличківка
1886	У містечку, центрі Добровеличківської волості Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, мешкала 521 особа, налічувалось 97 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 2 єврейських молитовних будинки, школа, лікарня, аптека, винний склад, паровий млин, 26 крамниць, трактир, 6 заїжджих дворів.
1917	З вибухом Визвольних змагань за незалежність України в Ревуцькому утворюється курінь Вільного Козацтва.
26 грудня 1917	В приміщенні Ревуцької Учительської Семінарії Дмитро Хорунжий зачитав урочисту присягу перед бійцями ВК
На другий день Великодня 1918	Коли більшість козаків святкували по своїх оселях у батьків, а ті, що були у Ревуцькому теж гуляли з дівчатами на селі, до Ревуцького несподівано приїхала сотня німців з гарматою і скорострілом.
1919 р	У Добровеличківці перебував штаб Нестора Махна
1932-1933 рр	Голодомор на території району
1 серпня 1941 року	Війська Німеччини захопили Добровеличківку
17 березня 1944	Добровеличківку звільняють від війска окупанта