Рентабельність вищої освіти
Рентабельність вищої освіти
Коли генерал приховує втрати, він може довше залишитися при своєму чинові та медалях, але війну буде програно. Щоб виграти війну головнокомандувачу потрібно бачити театр військових дій в усіх подробицях. А коли він розраховує на те, що з лівого флангу нападе танкова колона і 2000 піхотинців, а там реально залишилося 100 бійців, сподіватися на успішну операцію щонайменше безглуздо. Це ж правило розповсюджується і на мирне життя. Наприклад, на економіку чи освіту. Хоч там це і не так явно виражено.
Студента починають обманювати ще зі школи. Зазвичай, це на совісті учителів, з яких іще не вивітрилася радянська пропаганда стосовно найкращої радянської системи освіти у світі. Тут би й задуматися нерадивому студенту, чому ж тоді дипломи українські ніде не визнаються, крім того ж постсоціалістичного простору. Але вчителі не одинокі у справі одурювання невинного студента, і тут у дію вступають батьки. Постулати, які видають безперечно авторитетні для студента люди, дуже прості, але водночас і згубні. Зокрема, студента переконують, що головне здобути папірець, і що ближче його колір до червоного, то краще. А тут іще й декан на день відкритих дверей говорить стандартний набір привабливих для наївного студента фраз про висококваліфікованих викладачів, зв’язки з іншими університетами, Болонський процес, комп’ютерні класи, просунуті навчальні матеріали, допомогу у працевлаштуванні після навчання, престиж диплому. Хто дивиться телевізор, тому ще й міністр освіти про інновації на вуха навішає. Коло відвертої (хоч і на перший погляд невинної) брехні замикається. До закінчення університета студент живе у цьому примарному світі, який для нього вигадали оточуючі.
Звичайно, стіни цього світу не непроникні. Студент безперечно чує відголоски, що в Україні за фахом працюють далеко не всі (і навіть не більшість). Зустрічає випускників свого факультету у фартушках офіціантів і продавців. Але причинно-наслідкові зв‘язки вже порушено. Усе. Студент і далі бездумно робитиме все, що його змушуватимуть, заради світлої ідеї – диплому, який (на його думку) відкриває двері у щасливе майбутнє.
Що ж, залишимо студента в його країні мрій і перейдемо до реальності. Як відомо, безкоштовної вищої освіти в Україні немає. Виші отримують грошики, якщо не з кишені батьків студента, то… все одно з кишені батьків студента (бо стипендії оплачуються з бюджета; бюджет формують громадяни України, а значить батьки студента теж). Це називається інвестицією. Ваші батьки (або й ви самі, якщо підробляєте) інвестуєте у себе. Зазвичай, інвестиції роблять для того, щоб отримати з того зиск.
Скажімо, ви платите щороку 13 000 грн (або умовно тисячу доларів). За 5 років це буде 5000 доларів. Звідси події можуть розвиватися за трьома напрямами.
1. Песимістичний сценарій. Після випуску ви влаштуєтеся на некваліфіковану роботу. Зазвичай, некваліфікована робота не відрізняється великою зарплатнею: у середньому 150 доларів (якщо ви бюджетник, більше вам і на кваліфікованій не світить). Який у такому разі фінансовий зиск від вашої інвестиції? Жодного. Відробляти вам суму інвестицій 3 роки, але отримані знання ви в повній мірі використати не можете. Збитки: -5000 доларів, -5 років життя. Прибутки: естетичне задоволення від студентського життя, можна повішати диплом у рамочку.
2. Напівпесимістичний сценарій. Після випуску ви влаштуєтеся на кваліфіковану роботу з хорошою зарплатнею, але не за фахом. Припустімо, інвестицію ви відіб’єте швидко, але вона все одно була марна, оскільки роботою вас забезпечила не ця освіта. Крім того, цей час ви могли витратити на те, щоб удосконалити свої знання й навички у професії, яка вас кормить (а не ходити на курси, чи вчитися самостійно вечорами після роботи, наприклад). Тому реальні наслідки ті ж самі. Збитки: -5000 доларів, -5 років життя. Прибутки: естетичне задоволення від студентського життя, можна повішати диплом у рамочку.
3. Оптимістичний сценарій. Після випуску ви влаштуєтеся за фахом. Насправді, тут варіантів буває купа, але найчастіше це означає невелику зарплатню через низький рівень навиків і відсутність досвіду. Вам доведеться все одно витрачати додатковий час і зусилля на вдосконалення у професійному плані, а інвестиція повернеться не дуже скоро.
Що ми маємо в сухому залишку? Дуже рідко студенти отримують високий ROI (Return On Investment — рентабельність інвестицій) від вищої освіти. І в цьому винні як студенти, так і освіта. Студенти, бо не намагаються впливати на те, як розпоряджаються їхнім часом (5 років життя, критично важливі) і коштами. А освіта, бо "найкраща у світі".
To be continued…
