Порівняльна характеристика підготовки спортсменів до Олімпійських ігор давнини і суч

Олімпі́йські і́гри-міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні два роки під егідою Міжнародного олімпійського комітету. Види спорту, які входять до програми Олімпійських ігор називаються олімпійськими. Переможці змагань отримують довічне звання олімпійського чемпіона.

Олімпійські ігри діляться на літні й зимові. Літні Олімпійські ігри проводяться кожні чотири роки, в рік кратний чотирьом. Зимові Олімпійські ігри об'єднують зимові види спорту й відокремилися від літніх, починаючи з 1924 року. До середини 90-х літні й зимові Олімпійські ігри проводилися в один рік. Починаючи із зимової Олімпіади Ліллехаммера (Норвегія), зимові Олімпійські ігри проводяться через два роки після літніх.

Античні Олімпійські ігри проводилися в грецькій Олімпії з 8 століття до н. е. до 4 століття нашої ери. Барон П'єр де Кубертен заснував у 1894 році Міжнародний олімпійський комітет (МОК). МОК з тих пір став керівним органом олімпійського руху, структура і дії якого визначаються Олімпійською хартією.

Еволюція олімпійського руху в 20-му і 21-му століттях призвела до певних змін в Олімпійських іграх. Ці зміни включають, зокрема, створення зимових Ігор, Паралімпійських ігор для спортсменів із фізичними вадами, а також Юнацьких Олімпійських ігор для неповнолітніх спортсменів. МОК був змушений адаптуватися до економічних і політичних змін та технологічних реалій 20-го століття. В результаті, Олімпійські ігри змістилися від чисто любительського спорту, як це передбачалось Кубертеном, до участі професійних спортсменів. Зростання значення засобів масової інформації створило проблеми корпоративного спонсорства та комерціалізації Олімпійських ігор. Світові війни призвели до скасування Ігор у 1916, 1940 і 1944 роках. Бойкотування деякими країнами Ігор під час холодної війни призвело до обмеженої репрезентативності Ігор у 1980 і 1984 роках.

Традиція запалювати Олімпійський вогонь існувала в Стародавній Греції під час проведення античних Олімпійських ігор. Олімпійський вогонь служив згадкою про подвиг Прометея, що за легендою викрав вогонь у Зевса та подарував його людям.

1928 року традицію відроджено. Вона зберігається досі. Під час Олімпійських ігор 1936 року, що відбулися в Берліні, вперше проведено естафету Олімпійського вогню. Понад 3 000 бігунів брали участь у пронесенні факела з Олімпії до Берліна.

На Зимових Олімпійських іграх вогонь запалювався і 1936 року, і 1948 року, але естафету вперше провели тільки 1952 року — перед Олімпійськими іграми в Осло. Однак вона стартувала не з Олімпії, а з Моргедалі (Норвегія).

Напередодні Пекінської Олімпіади 24 березня 2008 року в Олімпії під час урочистої театралізованої церемонії запалено вогонь Марією Нафпліоту в ролі головної жриці. 31 березня олімпійський вогонь доставлено в Пекін, де почався і закінчився маршрут естафети, що тривав 130 днів.

Олімпі́йські і́гри – міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні чотири роки під егідою Міжнародного олімпійського комітету (МОК). Види спорту, які входять до програми Олімпійських ігор називаються олімпійськими. Переможці змагань отримують довічне звання олімпійського чемпіона.Олімпійські ігри Стародавньої Греції являли собою релігійне й спортивне свято, що проводилося в Олімпії. Відомості про походження ігор загублене, але збереглося кілька легенд, що описують цю подію. Перше документально підтверджене святкування ставиться до 776 до н.е. вони були засновані Гераклом, хоча відомо, що ігри проводилися й раніше.

На час проведення ігор оголошувалося священне перемир'я, у цей час не можна було вести війну, хоча це неодноразово порушувалося.

Олімпійські ігри суттєво втратили своє значення із приходом римлян. Після того, як християнство стало офіційною релігією, ігри стали розглядатися як прояв язичества й в 394 н.е. вони були заборонені імператором Феодосієм I.

В 1766 році у результаті археологічних розкопок в Олімпії були виявлені спортивні й храмові спорудження. В 1875 році археологічні дослідження й розкопки продовжилися під німецьким керівництвом. У той час у Європі були в моді романтично- ідеалістичні вистави про античність. Бажання відродити олімпійське мислення й культуру поширилося досить швидко по всій Європі. Французький барон Пьер де Кубертен, осмислюючи згодом внесок Франції, сказав: "Німеччина розкопала те, що залишилося від стародавньої Олімпії. Чому Франція не може відновити стару велич?"

На думку Кубертена, саме слабкий фізичний стан французьких солдатів став однієї із причин поразки французів у Франко-прусській війні 1870-1871 рр.. Він прагнув змінити положення за допомогою поліпшення фізичної культури французів. Одночасно із цим, він прагнув подолати національний егоїзм і зробити внесок у боротьбу за мир і міжнародне взаєморозуміння. "Молодь миру" повинна була мірятися силами в спортивних змаганнях, а не на полях битв. Відродження Олімпійських ігор видалося в його очах кращим розв'язанням, щоб досягти цих цілей.