Особливості, переваги та проблеми при інформаційно-комунікаційних технологій
дна з важливих особливостей і переваг інформаційно – комунікативних технологій (ІКТ) порівняно з іншими навчальними засобами полягає саме в тому, що мультимедійні програми здебільшого розраховані на самостійне активне сприймання та засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Уже сама побудова, дидактичне спрямування та розв’язання навчальної (наукової) проблеми передбачають активну розумову діяльність учнів. Вони можуть обирати оптимальний темп роботи з мультимедійною програмою відповідно до індивідуальних розумових, психолого-фізіологічних можливостей та інтересів; перевіряти правильність відповідей, використовувати у процесі сприймання та засвоєння знань необхідну зорово-слухову та текстову інформацію.
Розрізняють два типи засвоєння школярами знань: продуктивний, основою якого є пізнавальна активність і самостійність мислення учнів (характеризується великою результативністю пізнавальних процесів) та репродуктивний, що ґрунтується на запам’ятовуванні та осмисленні готових знань. Самостійна ж робота із засобами ІКТ як важливий стимул у навчанні створює всі передумови для застосування практичних та інтелектуальних умінь, поєднання чуттєвого і раціонального пізнання, бо знання, які учні здобувають у результаті самостійної діяльності, засвоюються значно краще порівняно з тими, які повідомляє вчитель. Засвоєння готових знань на основі мультимедійної інформації потрібне, але під час виконання певних завдань треба вміло поєднувати ці два типи пізнавальної діяльності так, щоб основна ознака того чи іншого явища, події чи процесу була доведена і розкрита самими учнями у посильній для них роботі.
Інформаційно – комунікативні технології навчання досить перспективні для підвищення творчої активності. Учень відходить від позиції об’єкта навчання, отримувача готової навчальної інформації, стає активним суб’єктом навчання, він може самостійно здобувати необхідну інформацію і навіть вміти винайти, сконструювати необхідні для цього способи дій. Водночас при всіх позитивних аспектах потрібно відзначити, що нині методика використання інформаційно-комунікативних технологій у викладанні гуманітарних дисциплін перебуває у стадії розроблення.
Існує реальна загроза перетворення викладання історії на формальне механічне відтворення фактів з використанням ефектного відеоряду. Часто величезний вибір ілюстративного матеріалу в Інтернеті й на компакт-дисках у ході підготовки до уроку призводить до необґрунтованого збільшення його кількості на шкоду іншим формам роботи. Подібні уроки перетворюються в монолог учителя, втрачається зворотний зв’язок з учнями. У цій ситуації важливо використовувати комп’ютерні технології не тільки як наочний посібник, таку собі „історію в картинках”, а й для розвитку, наприклад, уміння складати логічні схеми, розкривати причинно-наслідкові зв’язки, закономірності подій і явищ громадського життя тощо.
Вважаємо, що в курсі вивчення гуманітарних предметів важливо зберегти проблемні уроки з елементами дискусії. Загалом, усі прийоми, які успішно розроблені в нашій дидактиці, не повинні бути відкинуті й забуті, а якісно поліпшені та ефективніше використані з метою підвищення пізнавальної активності учнів на уроках історії. Одним із засобів цього процесу якраз і є впровадження сучасних комп’ютерних технологій на уроці.
Серед причин, що стримують використання інформаційно-комунікаційних технологій в школі, в першу чергу називаються організаційні та технічні – відсутність вільного доступу до комп’ютерного обладнання, труднощі із своєчасним ремонтом, проблеми із поділом класу на підгрупи при проведенні занять з використанням інформаційно-комунікаційних технологій та інші.
Однак, головні проблеми – це проблеми психолого-педагогічні. Вони полягають у низькому рівні готовності керівників ЗНЗ до використання ІКТ, в управлінні школою, відсутності науково обґрунтованої методики використання ІКТ при проведенні занять з конкретних навчальних дисциплін, недостатньої забезпеченості навчальних закладів як кількісно, так і якісно педагогічними програмними засобами. Ось частина проблем без розв’язання яких неможливо позитивно вирішити питання в цілому.
Розглянемо можливі шляхи забезпечення реалізації зазначених складових готовності керівника школи до використання ІКТ. В переважній більшості директори шкіл виросли з учителів-предметників. Лише незначна їх частина перепідготовлена за спеціальністю "Управління навчальним закладом”. Розглянемо, яі знання про компютерну техніку, ІКТ здобули вони у педагогічних ВНЗ.
У вищих педагогічних навчальних закладах України введено обов’язковий курс «Нові інформаційні технології» (НІТ) в об’ємі 54 години, з яких на аудиторні заняття відводиться від 30 до 36 годин. Цей курс був зорієнтований на оволодіння студентами навичками застосування ЕОМ у різних видах педагогічної роботи, вивчення структури і змісту педагогічних програм для ЕОМ, вимог до педагогічного програмного забезпечення. Планувалося, що перед вивченням НІТ студенти оволодіють знаннями з курсу «Основи інформатики і обчислювальної техніки», «Технічні засоби навчання і методика їх використання» та предметів психолого-педагогічного циклу. Таке поєднання предметів було логічним і в своєму комплексі могло забезпечити підготовку майбутнього вчителя до використання ІКТ в школі. Однак, поступово з навчальних планів педагогічних ВНЗ зник курс «Основи інформатики та обчислювальної техніки». Це призвело до значних змін у змісті курсу НІТ і орієнтації його на забезпечення оволодіння студентами первинних навичок роботи з операційною системою та прикладними програмами загального призначення. Педагогічна складова майже повністю була виключена, навчальний курс почав вивчатися на першому курсі і фактично замінив курс "Основи інформатики і комп’ютерної техніки". Враховуючи, що користувацькі навички роботи з ЕОМ в подальшому при вивченні інших предметів не закріплювались і не розвивалися (вдома більшість майбутніх педагогів комп’ютерів не мали), а за наступні три - чотири роки навчання комп’ютерна техніка і програмне забезпечення до неї неодноразово змінювались, то в школу приходив і продовжує приходити учитель (майбутній директор) зовсім не підготовлений (ні технічно, ні методично) до використання ІКТ у навчально-виховному процесі.
