Методичні рекомендації до заняття 4
Методичні рекомендації до заняття 4-5 "Населення України в добу раннього залізного віку (початок І тисяч. до н.е. – середина І тисяч. н.е.)"
Доба раннього залізного віку в історії України тривала майже чотирнадцять століть. Територію України в цей час населяли різноманітні за своїми культурами та укладом життя народи. З ІХ ст. на теренах України починається впровадження нового матеріалу – заліза, яке почало широко використовуватись і в господарстві і у військовій справі. Внаслідок цього відбулися значні зміни в соціально-економічній сфері. Саме в цей період на території України остаточно сформувалися три господарські системи: лісостепова, де переважало орне землеробство; степова, що базувалася на кочовому скотарстві та прибережна північнопричорноморська, де переселенцями з Греції були створені потужні аграрні та торгово-ремісничі осередки.
Кіммерійці є першим народом, чия самоназва нам відома, оскільки цей етнос зафіксований у багатьох писемних джерелах (зокрема у «Одіссеї» Гомера). Висвітлюючи це питання, слід врахувати, що стосовно походження, етносу та суспільного устрою кіммерійців існують різні точки зору. На сьогодні більшість дослідників вважають кіммерійці іранцями, що переселились на територію України із більш східних регіонів. Суспільні відносини трансформувались у них у напряму складання передумов класоутворення.
З середини УІІ ст. до н.е. на територію України просуваються скіфи. Геродот у 4-й книзі своєї «Історії» вказує окремі скіфські племена та територію їх розселення. Землі між Доном і Дунаєм, де вони мешкали, отримали назву «Великої Скіфії». При аналізі господарського розвитку степової Скіфії, слід врахувати особливості життєдіяльності населення у цьому регіоні. Тут скіфи кочували за численними стадами худоби. Основою скіфського суспільства становила сім’я, яка володіла худобою та домашнім майном. Важливо проаналізувати еволюцію суспільних відносин у скіфських племен, наслідком якої стало утворення в V ст. до н.е. скіфської держави.
Населення лісостепової зони України і в кіммерійськиі і в скіфський час займалося землеробством, сіяло пшеницю, жито, ячмінь, використовували великий плуг та тяглову силу волів. Більшість дослідників вважають, що лісостеп був зайнятий племенами, що належали до праслов’янської етнічної спільності, хоча тут могли проживати і окремі групи іноетнічного походження.
Висвітлюючи питання, пов’язане з історією сарматських племен на території України, необхідно наголосити, що цей іранський етнос з ІІ ст. до н.е. освоїв степову смугу України і лише в районі Середнього Подніпров’я короткочасно володів землями аж до широти Києва. Тому основою господарства сарматів було кочове скотарство. У суспільно-політичному житті сарматів провідна роль належала військовим вождям – царям, про що свідчить карбування ними власних монет в Ольвії у І ст. н.е. Необхідно також прослідкувати міграції сарматських племен язигів, роксоланів, аорсів та аланів з глибинних районів Азії.
Занепад скіфської держави та натиск войовничих сарматських племен в ІІІ ст. до н.е. призвели до утворення так званих Малих Скіфій. Дві з них існували на території України: в Криму та у Нижньому Подніпров’ї. Одна утворилася у Добруджі. Малі Скіфії на території України існували до ІІ – ІІІ ст. н.е.
Взагалі слід розуміти, що доба раннього залізного віку була часом активізації значних міграційних потоків, що призвели в кінцевому рахунку до зміни етнополітичної карти Східної Європи. Глобальні переміщення племен отримали назву «великого переселення народів». Витоки цього явища лежать у пересуванні масиву готських племен у ІІ ст. н.е. із Заходу, що призвело до утворення поліетнічної черняхівської культури на території України. Рушійною ж силою великого переселення народів стала експансія гуннів зі Сходу. Саме під їх натиском територію України полишили залишки сарматських племен, загинули античні центри, прийшли в рух багато племен Східної Європи.
Повернутися на сторінку Навчальний курс "Історія України (з найдавніших часів до середини XIII ст.)"
