Мазери

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук

Роботу виконав - Мельник Дмитро 36 група


ГоловнаВідділ астрономії, оптики та квантової фізикиМазери

Emblema-MIT.png

Загальний опис (принцип дії)

Мазер - квантовий генератор, який випромінює когерентні радіохвилі. Його назва - це скорочення від "Посилення мікрохвиль за допомогою вимушеного випромінювання"

Поширені типи:

  • Атомні мазери
  1. Аміачний
  2. На вільних електронах
  3. Водневий
  • Газові мазери
  1. Рубідієвий
  • Твердолтільні мазери
  1. Рубіновий
  2. Залізо сапфіровий

[1].

Історична довідка

Така назва була запропонована в 1954 році американським вченим Таунсом, одним із творців мазера. Також до відкриття принципу роботи квантового ренератора причетні радянські вчені А.М.Прохоров, Н.Г.Басов, а також американці Дж.Вебер, Д.Гордон і Х.Цейгер.

В 1954 р. М.Г.Басов та А.М.Прохоров створили перший квантовой генератор на пучку молекул аміаку [2].

Технічні характеристики

Молекулярний генератор на аміаку створює коливання з частотою 23,87 ГГц, що відповідає довжині хвилі приблизно 1,25 см. Потужність такого генератора дуже мала і становить 10-9-10-10Вт. Головна особливість молекулярного генератора на аміаку - висока стабільність частоти. Подібний генератор може використовуватись в якості стандарту частоти [3].

Ще більшу високу стабільність частоти має генератор на пучку атомів водню, він генерує хвилі довжиною в 21 см і його потужність не перевищую 10-9Вт. [4]

Сфера застосування

Мазери застосовують у техніці, для космічного зв'язку[5], у фізичних дослідженнях, а також як квантові еталони частоти. Також допомогають складати міжнародний атомний час [1].

Фото, відео-матеріали

Перший прототип мазера на аміаку і винахідник Чарльз Таунс

Charles Townes and first maser.jpg
Мазер аміак.jpg

[6].

Список використаних джерел

  1. 1,0 1,1 Мазер
  2. Чуянов В.А. Энциклопедический словарь юного физика — Москва "Педагогика" 1984 — 155с.
  3. Франк Ж. Блатт Физика электронной проводимости в твердых телах — 395с.
  4. Водневий мазер
  5. А.М.Прохоров Физика космоса — Москва 1986 — 376с.
  6. [1]