Війчасті черви

Війчасті червиПереважна більшість видів - вільноживучі тварини. Це в основному морські і прісноводні форми, які ведуть хижий спосіб життя. Наземні види (їх не так багато) живуть у тропічних країнах, деякі з них - паразити безхребетних тварин (червів, молюсків, ракоподібних, голкошкірих та ін.). Відомо близько 1600 видів війчастих червів, з них 80 ведуть паразитичний спосіб життя. Тіло цих червів звичайно листкоподібно витяг-нуте. Поверхня його покрита дрібними війками, за допомогою яких черви плавають. Під покривами лежать два шари м'язів (з поперечним і поздовжнім розташуванням м'язових волокон). На нижньому боці тіла розташований рот, що веде в глотку. У різ-них видів від глотки відходить різне число сліпих гілок кишечника. Велика частина червів – гермафродити Клас Сисуни До цього класу відноситься близько 3 тис. видів. Усі вони ведуть паразитичний спосіб життя. Мають листкоподібне (без війок) тіло, звичайно озброєне присосками для прикріплення до тіла хазяїна. Покриви виділяють на своїй поверхні захисну плів-ку - кутикулу. Мають рот, ковтку, двогілчастий кишечник та інші системи органів, з яких м'язова і нервова розвинуті слабкіше, ніж у вільноіснуючих плоских червів. Деякі сисуни присмоктуються до покри-вів і зябер риб, але більшість у доросло-му стані живе у внутрішніх органах різних хребетних тварин. Багато які сисуни завдають великої шкоди тваринництву, викликаючи захворювання і навіть заги-бель худоби. Є види сисунів, які паразиту-ють у печінці та інших органах людини, що сильно відбивається на її здоров'ї і може стати причиною смерті. Найбільш небезпечний і поширений серед сисунів печінковий сисун. Поїдаючи рослини та вгамовуючи спрагу у водоймі, домашня худоба може заковт-нути цисти, з яких у її тілі розів'ються дорослі сисуни. У людину цей паразит потрапляє при питті води із стоячих водойм. Сисуни, очеви-дно, походять від війчастих червів, що перейшли до паразитичного способу життя. [Файл:Війч.jpg]]