Користувач:Elizaveta

 Хіп-хоп, або гіп-гоп (англ. Hip-hop) — молодіжна культура, яка з`явилась у США в кінці 1970-х в середовищі афроамериканців. Включає в себе 4 основні елементи: діджеїнг, графіті, емсіінг (реп), брейкінг. Також часто 5-им основним елементом вважається вуличне знання (knowledge). До початку 1990-х рр. хіп-хоп став частиною молодіжної культури у багатьох країнах світу. Хоч вищеперелічені елементи разом складають хіп-хоп як субкультуру, вони живуть окремим життям. Сьогодні бі-бої рідко танцюють під реп, графіті малюють вже далеко не тільки репери. Тому в наш час хіп-хоп часто асоціюється в першу чергу зі стилем музики.

Розвиток культури хіп-хоп

1970-ті

Хіп-хоп зародився в середовищі афроамериканців і латиноамериканців Бронксу, району Нью-Йорка, 12 листопада 1974. В той час це була музика для вечірок, яку створювали диск-жокеї (скорочено ді-джеї, англ. DJ), що працювали у примітивній техніці симпелування: вона часто зводилась до прокручування музичного програшу інших виконавців кілька разів. Перші ем-сі були класичними конферансьє( «Master of Ceremony» - скорочено MC) вони представляли ді-джеїв, а також підтримували увагу аудиторії енергійними вигуками і цілими промовами.

Популярність музики на цих вечірках привела до того, що місцеві ді-джеї почали продавати касети із записаними на виступах «сетами» (програмами виступів), в котрих майстерно міксувались ритми і басові партії зняті з композиції в стилях диско і фанк, поверх яких ем-сі читали реп. Це було виключно любительське заняття, і ніяких студій для випусків платівок репу не було.

Матір'ю хіп-хопу по праву вважається Сильвія Робінсон, котра вивела його на комерційний ринок і досягла його масового поширення після того як вона з чоловіком у 1970р. заснувала звукозаписувальну студію Sugar Hill Records. Її студія на початку осені 1979 випускає сингл «Rapper’s Delight» у виконанні The Sugarhill Gang, котрий створює сенсацію на американському ринку популярної музики.

1980-ті

На початку вісімдесятих у середовищі реперів виник інтерес до європейської електронної музики, — в першу чергу до Kraftwerk і Гері Ньюмена, що активно записували свої треки, — технологічних знахідок, разом з «брейкбітом», що розвивався — сприяли ритмічному відриву хіп-хопу від диско і фанку. Брейковий ритм в поєднанні з більш розвинутою технікою ямайського дабу вивели хіп-хоп на новий рівень.

До середини 1980-х років музика хіп-хопу перестала орієнтуватися лише на вечірки, і наступне покоління реперів почало розбирати серйозніші теми, наприклад соціально-агресивні репери Public Enemy отримали культовий статус не лише в середовищі негрів. Ускладнювалась і музична сторона хіп-хопу: його сучасний етап починається з 1987-го року. В середині 80-х реп музика набуває популярності на рівні з роком і кантрі. Американські музичні премії з 1988 року вводять для репу окремі номінації.

Вуличне знання

Вуличне знання – це вчення про передачу життєвої мудрості. Переважно під ним мають на увазі здоровий глузд і накопичену мудрість жителів великого міста. Складається з технік, фраз, кодів та термінів, що використовуються для виживання у місті. Включає здатність вголос висловлювати ідеї та міркування, навіть якщо вони не відповідають загальноприйнятим догмам більшості. Вуличне знання – це сукупність знань, накопичених культурою Хіп-Хопу. Практики цього вчення відомі не лише як хіп-хопери, а також як брати, сестри, богині і боги (Goddesses and Gods), батьки, матері, вчителі, королі, королеви, принцеси, принци, володарі та божества (Lords and Divine). Наперекір думці, що знання накопичується в тихому академічному середовищі, велику частку вуличного знання можна знайти в творчості хіп-хоп поетів, письменників та навіть гумористів. Хіп-хопери навчилися передавати знання через сміх і радість (аналог – українські народні прислів’я та приказки). Вулична мудрість – це усвідомлення того, як вижити в сучасному вуличному житті.

Вулична мова

Вулична мова – вчення про вуличне спілкування. Зазвичай називається чорною англійською, міським сленгом та ебонік (англійська афроамериканців). Це мова хіп-хопу, його лінгвістичні коди – тобто це усна форма спілкування на вулиці. Зазначена вулична мова включає правильну вимову суміші рідної та національної мови, яка точно характеризує стиль життя в урбанізованому місті. Вулична мова це не завжди слова. Вона також включає певні вуличні коди, які часом взагалі не можна виразити словесно. Вулична мова (в значенні розмовної форми) є засобом хіп-хопу для звільнення особистості від стандартної мови і звичних рамок сприйняття навколишнього світу. Англійська (для прикладу) не має достатньо слів та значень, щоб описати як хіп-хопери сприймають світ. Саме це робить вуличну мову (сленг) такою важливою для свободи хіп-хоперів. Вулична мова допомагає трактувати слова на свій власний розсуд. Її послідовники відомі як Hiphoppas (хіп-хопери).