Зборка системного блоку. Підключення дисководів та вінчестера. НІП.

Стаття: Підключення жорсткого диску та дисководу для чайників

Метою нашої статті є надання інструкцій по установці та підключенні жорсткого диску(вінчестера) та дисковода при зборці системного блоку.

Отже, беремо звичайний системний блок з жорстким диском.( Думаємо, що говорити Вам про те, що робити це необхідно при вимкненому комп’ютері зайве, Ви і так це знаєте:) ) Розглянемо установку жорсткого диска на конкретному прикладі:

Установка диска в корпус

В корпусі наявні відсіки для пристроїв. Зверху розташовані відсіки для установки CD- та DVD-приводів (як правило, туди встановлюються лише ці пристрої):

Нижній відсік призначений для установки жорсткого диску.

Тут наявні 4 місця для нього. Вибираємо будь-яке з них і туди поміщаємо туди.

Яким чином ми будемо його розташовувати? Необхідно його помістити так, щоб роз'єми, які містяться на диску, «дивились» всередину корпуса. Тобто будемо встановлювати його «глухою» задньою стороною до передньої панелі корпуса. Нехай виберемо верхній відсік і просто беремо та встановлюємо диск по направляючим , які не дають йому упасти вниз. Отримаємо щось подібне до цього:

Тепер жорсткий диск необхідно закріпити болтами. Як Ви можете побачити, тут наявні для цього відповідні отвори:

Треба розташувати диск таким чином, щоб отвори на ньому співпали з отворами на корпусі системного блоку. Потім закручуємо болти. Це необхідно робити щільно, але сильно, щоб не зірвати різьбу у гнізді для болта на жорсткому диску. Щодо до кількості болтів, то в залежності від кількості отворів на жорсткому диску та кількості отворів на корпусі системного блоку бажано, щоб болтів було 4 шт (2 з однієї сторони і 2 з іншої). Закручуємо їх і тепер наш диск закріплений і не рухається.

Отже, можна переходити до наступного кроку – підключення жорсткого диску до материнської плати. Підключення жорсткого диску до материнської плати відбувається за допомогою кабелів. Можна обрати кабель IDE або SATA.

У нашому випадку будемо підключати диск до плати за допомогою кабелю IDE. Суті справи при установці це не змінює.

Чому ми обрали саме IDE, а не SATA?

Якщо підключати диск за допомогою кабелю SATA, то достатньо лише один кінець підключити до жорсткого диску, а інший до відповідного роз’єму на материнській платі. Ніяких труднощів тут немає.

Якщо ж використовувати IDE (як у нашому випадку), то тут є свої особливості.

На шлейфі містяться три колодки, які зазвичай мають синій, сірий та чорний колір відповідно.

Слід звернути увагу на те, що між синьою та чорною колодкою відстань більша, ніж між чорною та сірою. Пам’ятайте, що шлейф підключається завжди до роз’єму на материнській платі довшим кінцем. Тобто синя колодка – до материнської плати, а сіра або чорна – до жорсткого диску. Тобто особливістю цього кабелю є те, що до нього можна підключити 2 пристрої (з відповідним інтерфейсом), а для SATA – лише один. Так як ми маємо дві колодки на шлейфі, то підключати диск слід до тієї, яка розміщена ближче до плати.

Якщо ми хочемо підключити два пристрої (наприклад, 2 жорсткі диска або жорсткий диск та DVD-привід), то один з них має бути пріоритетнішим. Тобто є два режими – MASTER(головний) і SLAVE(другорядний).

Пристрій, що підключається до блищого до материнської плати штекера IDE кабеля, має режим MASTER. У якості MASTERа рекомендується підключати основний диск з операційною системою.

Пристрій на найбільш віддаленому штекері знаходитиметься у режимі SLAVE. У якості SLAVE рекомендують підключати CD- або DVD-привід, або ще один жорсткий диск, що не є основним.

Саме при такому підключенні буде найбільш ефективна робота всієї системи. В деякому конкретному випадку, можливо, необхідно буде самостійно виставити режим для кожного з пристроїв за допомогою перемичок, що на них знаходяться. Також слід звернути увагу на те, що на самому штекері є ключ, тобто виступ, який визначає, яким чином його слід підключати. Отже, за допомогою кабелю ми з’єднали жорсткий диск з платою, в результаті маємо: